Відмінювання і вживання дієприкметників

1. Усі дієприкметники змінюються за відмінками, родами й числами, як прикметники твердої групи.

Відмінки	Однина
Н. Р. Д. З. Ор. М.	розквітлий розквітлого розквітлому як у Н.або у Р. розквітлим (на) розквітлому (розквітлім)	розквітле розквітлого розквітлому розквітле розквітлим ... розквітлому (розквітлім)	розквітла розквітлої розквітлій розквітлу розквітлою ... розквітлій

Відмінки	Множина
Н. Р. Д. З. Ор. М.	розквітлі розквітлих розквітлим як у Н. або Р. розквітлим ... розквітлих

2. Активні дієприкметники доконаного виду (на -лий) та пасивні (на -ний, -тий) уживаються без обмежень – нарівні з прикметниками: Вигляд він мав чудернацький, був якийсь наче підстрелений у своєму перетягнутому путом, поруділому від дощів сіряку (О. Гончар). Активні дієприкметники недоконаного виду на –учий (-ючий), -ачий (-ячий) уживаються рідко й без залежних слів: Нудьгуючими очима дивився він на село (3. Тулуб).

Штучними сприймаються ті самі дієприкметники, коли їх ужито із залежними словами: Нудьгуючими від пересичення очима дивився він на село; Не бійся гостя, сидячого за столом, а бійся стоячого біля дверей.

Їх доцільніше замінити:

а) підрядним означальним реченням: Не бійся гостя, який сидить за столом, а бійся гостя, який стоїть біля дверей;

б) пасивним дієприкметником: Знудженими від пересичен­ня очима дивився він на село.

Дієприслівник

Дієприслівник — особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію або стан, що супроводжують іншу дію або стан, названі дієсловом і відповідає на питання що робивши? що роблячи?

1. Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -вши (після голосних), -ши (після приголосних). Дієслово ставить­ся в чоловічому роді минулого часу й до нього додається -ши: подумав+ши, оглянув+ши, підбіг+ши. Дієприслівник доконаного виду означає таку другорядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної, і відпо­відає на питання що зробивши?

2. Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів -учи- (-ючи-) від дієслів І дієвідміни та -ачи- (-ячи-) від дієслів II дієвідміни. Дієслово ставиться у 3-й особі множини теперіш­нього часу й замість -ть додається -чи: думаю(ть) - думаючи, терпля(ть) - терплячи, гуркотя(ть) - гуркотячи. У корені дієприслівника теперішнього часу зберігаються всі ті особливості, які виникають при творенні дієслівних форм 3-ї особи множини теперішнього часу. Дієприслівник недоконаного виду означає другорядну дію, одночасну з основною, і відповідає на питання що роблячи?

3. Дієприслівники утворюються також від дієслів, які закін­чуються на -ся (-сь): задивляючись, посміхаючись (недоконаний вид), задивившись, посміхнувшись (доконаний вид). Дієприслівниковий зворот — дієприслівник із залежними від нього словами (словом). Активно використовується в ОДС, особливо в кліше, і сприяє більшій чіткості й стислості вираження думки.

Увага! Слід відрізняти дієприслівники недоконаного виду від близьких за звучанням активних дієприк­метників у Н. (3.) відмінку множини, які відповідають на питання які? й мають закінчення -і: Раптом увімк­нулися всі гучномовці, заглушуючи два співаючі хори.

Примітка. Дієприслівник уживається лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонаймен­ше дві дії.