4

ЗМІСТ С.

ВСТУП 5

1 ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ КУРСУ 5

1. Машини і механізми 5

2. Ланки механізмів 6

3. Кінематичні пари 7

4. Кінематичні ланцюги 7

5. Кінематичні характеристики механізмів 8

6. Передачі 10

7. Агрегати 11

8. Зубчасті колеса 12

9. Види зачеплень 13

10. Геометричні елементи 13

11. Параметри зачеплення 15

12. Якісні показники зачеплення 15

2. ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ 15

3. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 16

4. ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ 17

5. БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ 18

6. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРІВ ЛАНОК У ВАЖІЛЬНИХ МЕХАНІЗМАХ З НИЖЧИМИ ПАРАМИ 21

6.1 Проектування кривошипно-коромислових механізмів по крайніх положеннях коромисла і

куту тиску, що максимально допускається 21

6.2 Проектування кривошипно-коромислових механізмів за крайніми положеннями коромисла і коэфіцієнту зміни середньої швидкості робочого та холостого ходу 23

6.3 Проектування кривошипно-повзунних механізмів за ходом повзуна і відношенням довжини шатуна до довжини кривошипа 24

6.4 Проектування кривошипно-повзунних механізмів за величиною ходу повзуна, коефіцієнтом зміни

середньої швидкості і куту тиску 25

7 КІНЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ 26

1. Побудова плану механізму на прикладі схеми довбального верстата 26

2. Визначення швидкостей точок і ланок механізму 27

3. Побудова плану швидкостей 29

4. Визначення прискорень точок і ланок механізму 31

5. Побудова плану прискорень 33

6. Побудова графіка переміщень вихідної ланки 35

7. Побудова графіка швидкостей і прискорень методом графічної інтеграції 36

8. Питання для самоконтролю 37

8 СИНТЕЗ МЕХАНІЗМІВ ПЕРЕДАЧ 42

1. Елементи зовнішнього евольвентного прямозубого зачеплення 42

2. Вибір коефіцієнтів зсуву 43

3. Розрахунок параметрів зачеплення 46

4. Побудова картини зовнішнього евольвентного прямозубого зачеплення 48

5. Визначення числа пар зубів у зачепленні 51

6. Визначення коефіцієнтів відносних сковзань 51

9 ПРОЕКТУВАННЯ ПЛАНЕТАРНИХ ПЕРЕДАЧ 52

9.1 Передавальне відношення планетарних передач 54

2. Визначення числа зубів коліс планетарних передач 54

3. Приклади визначення числа зубів коліс для деяких схем планетарних передач 56

10. Питання для самоконтролю 64

11. ЗАВДАННЯ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ 66

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 81

ВСТУП

Курс теорії механізмів і машин розглядає загальні методи дослідження і проектування і є загальнотехнічною дисципліною, формує знання інженерів із конструювання, виготовлення і експлуатації машин. Загальні методи аналізу синтезу механізмів дозволяють майбутньому інженерові визначати багато параметрів проектованих механізмів із врахуванням їх кінематичних і динамічних властивостей. Курс теорії механізмів і машин дає основи для підготовки інженерів-механіків за технологією виготовлення і експлуатації машин. Знання видів механізмів, їх кінематичних і динамічних властивостей, методів синтезу дає можливість інженерові орієнтуватися не лише в принципі роботи механізмів, але і їх технологічному взаємозв'язку на виробництві. Курс теорії механізмів і машин є основою для вивчення подальших технологічних дисциплін.

1 Основні визначення курсу

1.1 Машини і механізми

Теорія механізмів і машин (ТММ) - одна з наукових дисциплін машинознавства, в якій вивчаються питання структури ( будови ) кінематики і динаміки механізмів і машин.

Механізм - пристрій, що складається з фізичних тіл і призначений для перетворення руху одного або декількох тіл у необхідний рух інших тіл.

Машина (М) - штучний механічний пристрій з погоджено працюючими частинами, що здійснюють певні доцільні рухи для перетворення енергії, матеріалу або інформації.

Машинний агрегат (МА) - це сукупність машини - двигуна, робочої машини (виконавчого механізму )передавальних

механізмів (передач) і системи контролю, регулювання і управління.

Передавальний механізм (ПМ) - механізм, який служить для передачі руху, як правило, з перетворенням його параметрів.

Аналіз механізмів - дослідження структурних, кінематичних і динамічних властивостей існуючих механізмів.

Синтез механізмів - проектування нових механізмів із структурними, кінематичними, динамічними властивостями, що забезпечують необхідний рух.

Масштабний коефіцієнт (у ТММ) - відношення дійсної величини, виміряної у відповідних одиницях, до довжини відрізку лінії, що зображує цю величину на кресленні, виміряного в міліметрах.

1.2 Ланки механізмів

Деталь - виріб,виготовлений з однорідного по найменуванням і маркою матеріалу без вживання збірних операцій.

Ланка ( фізичне тіло ) - складова частина механізму у вигляді окремої деталі або сукупності деталей, сполучених між собою непорушно.

Вхідна ланка - ланка, якій передається рух, що перетворюється в необхідний рух інших ланок.

Провідна ланка - ланка, для якої сума елементарних робіт всіх зовнішніх сил, прикладених до нього, позитивна.

Вихідна ланка - ланка, що здійснює необхідний рух, для якого призначений його механізм.

Ведена або робоча ланка - ланка, для якої сума елементарних робіт всіх зовнішніх сил, прикладених до нього, негативна.

Проміжна ланка ( ланки ) - ланка або ланки, що знаходяться між вхідною і вихідною ланками.

Стійка - нерухома ланка механізму.

Кривошип - ланка, що здійснює обертальний рух.

Повзун - ланка, що здійснює поступальний рух.

Шатун -ланка, що здійснює плоскопаралельний рух.

Коромисло (балансир ) - ланка, що здійснює гойдальний

(поворотно - обертальний) рух.

Напрямна - ланка,що створює поступальну пару

повзунами.

Куліса – рухлива напрямна ( для кулісного каменя ).

Кулісний камінь - повзун, що ковзає по кулісі.