29. Класифікація населення: ознаки, практичне значення

Населення – це сукупність людей, що проживають на визначеній території (в країні, області, районі, селі тощо). Економічна сутність населення: - джерело ресурсів для праці - споживач, що формує попит

Рис.- Варіанти класифікації населення в економіці праці

Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, у відповідності з якою населення поділяється на економічно активне і економічно неактивне.

Економічно активне населення, або робоча сила у відповідності з методикою МОП, - це частина населення, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою відносять чітко визначені групи людей.

Зайняті економічною діяльністю-це особи у віці 15-70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально або в окремих громадян-роботодавців, на власному підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві -- не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

Безробітні у визначенні МОП — це особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів.

Економічно неактивне населення за методикою МОП - це особи у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї категорії належать:

Ø учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;

Ø особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;

Ø особи, що одержують пенсії за інвалідністю;

Ø особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;

Ø особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання;

Ø інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

30. Трудовий потенціал: сутність, рівні, показники. + план-ня чис-сті персоналу.

Трудовий потенціал — це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей і можливостей трудоактивного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин. Природною основою цих характеристик тру­дового потенціалу є населення, яке оцінюється залежно від демо­графічного відтворення, життєвого потенціалу, здоров'я різних категорій і вікових груп, міграційних переміщень. У загальному вигляді трудовий потенціал характеризує певні можливості, які можуть бути використані для досягнення конкре­тної цілі.

Трудовий потенціал працівника — це його можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості у сфері праці.

Оцінка трудового потенціалу:

Макроекономічний підхід – передбачає оцінювання трудового потенціалу за критеріями:

- здоров’я (середня тривалість життя, частка інвалідів, смертність за віковими групами, розмір і частка витрат на охорону здоров’я);

- моральність (релігійність, відношення до соціально-незахищенних верств населення, показники соціальної напруги, злочинності тощо);

- творчий потенціал та активність – (темпи наукво-технічного прогресу, доходи від авторських прав, кількість патентів);

- організованість (якість і стабільність законодавства, стабільність політичної ситуації, якість доріг та громадського транспорту);

- рівень освіти населення (середня кількість років навчання на одну людину, частка втрат на освіту в держбюджеті);

- ресурси робочого часу (кількість працездатного населення, кількість і частка зайнятих, рівень безробіття).

Інтегральна оцінка якісних параметрів трудового потенціалу, який можна застосовувати і на макро, і на мікрорівнях, за таких складових:

- професійно – кваліфікаційна (відповідність освіти професії, відповідність змісту роботи та рівня кваліфікації працівників);

- психо – фізіологічна (ризик втрати здоров’я, стресостійкість);

- мотиваційна (задоволеність працею, відношення до професійно – кваліфікаційного росту).

Інтегральний показник трудового потенціалу

де П – добуток

Кі – міра прояву

Ріj – відсоток персоналу, для якого характеризується певна міра прояву

Якісні параметри трудового потенціалу:

- психофізіологічний потенціал – здібності і схильності, стан здоров’я людини, працездатність, тип нервової системи;

- кваліфікаційний потенціал – обсяги, глибина знань, навичок, вмінь;

- особистий потенціал – цінності, інтереси, потреби людини.

Оцінка кількісних параметрів трудового потенціалу:

Мікрорівень:

Фп = Фк - Тн.п або Фп = Ч х Д х Т зм

Де:

Фп – сукупний потенціальний фонд робочого часу

підприємства;

Фк - календарний фонд робочого часу;

Тн.п – сумарні нерезервоутворюючі неявки і перерви – вихідні й святкові дні, основні і додаткові відпустки та інші законодавча встановлені неявки і перерви;

Ч – чисельність працюючих;

Д – кількість днів в періоді;

Т зм – тривалість робочого дня, зміни, року.

Макрорівень:

m

Ф п.общ. = ∑ Чі * Тр

i-1

Планування чис-сті персоналу – складова заг. планування д-сті і розвитку п-ва.

Передбачає визначання заг. і додаткової потреби в наст. періоді у кадрах, а також розрахунок каліф-ої структури персоналу.

Охоплює:

- прогнозування перспективних потреб п-ва в персоналі за окремими категоріями (осн., допоміжні, обслуг-чі)

- вивчення ринку праці (ринку кваліфікованої роб. сили)