14. Критерії оцінювання рівня розвитку соціально-трудових відносин.

Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.

В якості критерію оцінювання рівня розвитку СТВ використовують показники якості трудового життя. Під якістю трудового життя розуміють систематизовану сукупність властивостей, що характеризують умови праці в найширшому розумінні цього слова – умови виробничого життя – і таких, що дозволяють врахувати ступінь реалізації інтересів працівника і використання цого здібностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських та ін.) До показників якості трудового життя відносять :

- рівень доходів працівників;

- змістовність праці та рівень її організації;

- розвиток і ефективне використання персоналу;

- стан санітарно – гігієнічних умов праці;

- розвиток виробничої демократії;

- довіра та відносини до керівництвом;

- стан відносин між профспілкою та адмін.;

- стан соц- психологічного клімату в колективі;

- вплив виробничого середовища на розвиток особистості.

Основу концепції якість трудового життя (ЯТЖ) складають: положення про забезпеченість в ході самореалізації працівника його задоволеність досягненнями в праці як основному мотиваторі порівняно із зарплатою і кар’єрою, принцип трудової демократії, розвиток працівника передбаяає можливості постійного рпофесійного росту. Злистопада 1980 р. у 24 країнах ОЭСР почала використовуватися система показників трудового життя, в яку включаються показники, що характеризують: розподіл заробітку, використання робочого часу, показники безпеки умов праці.

Засади концепції гідної праці:

• реальна можливість знайти роботу для всіх охочих працездатних осіб;

- вільний вибір форми зайнятості;

• продуктивна робота, що дозволяє отримувати дохід, здатний забезпечити гідне життя собі і своєї родині;

• дотримання рівних прав працюючих та надання можливості вдалого поєднання роботи і особистого життя;

- безпека праці; - збереження людської гідності на роботі, що передбачає повагу до працівників, право на вільне висловлювання власних поглядів.

15. Роль та функції держави як суб’єкта ств

Держава-особлива сторона і суб’єкт СТВ-може виступати в ролі роботодавця ,законодавця, ініціатора соц діалогу, арбітра ,посередника, примирювача, гаранта прав і свобод членів суспільства. Держава як суб’єкт СТВ найчастiше виконує такi функцii: 1) законотворчу; 2)гарантія і захисник прав; 3) створення роб місць; 4) арбітраж і регулювання; 5) примирення сторін і забезпечення злагоди. Ступiнь реалiзацii кожної iз цих функцiй держави, характер iх поєднання в кожний конкретний момент часу визначається полiтичними, iсторичними та економiчними умовами розвитку держави.

Функція держави, як ініціатора соціального діалогу :

- реалізація процедур, що забезпечують ефективні консультації, регулярні переговори між представниками сторін соціального партнерства з питань, які становлять предмет СТВ;

- надання приватним підприємствам консультативної та науково-методичної допомоги з різноманітних питань;

- участь держави, як сторони на переговорах з метою розробки і проведення в життя соціальної, економічної та промислової політики в країні.

Держава забезпечує правове регулювання взаємовiдносин мiж партнерами, органiзовує i координує переговори, встановлює гарантує i контролює дотримання мiнiмальних норм i гарантiй у сферi працi i соц.-тр. вiдносин (умови оплати працi, вiдпочинку, соц. захисту населення тощо). Держава єдиний політичний і правовий суб’єкт,який володіє всім спектром владних повноважень щодо захисту внутрішнього ринку в контексті зростання відкритості національної економіки та глобалізації світової економіки,підтримки вітчизняних товаровиробників і стимулюв зрост конкурентноспроможності своєї економіки.