Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
стор я.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
249.67 Кб
Скачать

30.Березневі статті 1654 р.

В березні 1654 року у Москві козацька делегація, очолювана генеральним суддею Самійлом Зарудним та переяславським полковником Тетерею передала на розгляд росіянам проект договору із 23 пунктів, спрямованих на встановлення таких міждержавних відносин, за яких для України залишатиметься як внутрішня, так і зовнішня самостійність. Проект документа українські посланці подали московському урядові 14 березня 1654р. узгодили 17 статей, які увійшли в історію під назвою "березневих статей". Згідно з цим документом

Україна зберігала республіканську форму правління, територіально-адміністративний поділ, нову систему соціально-економічних відносин, цілковиту незалежність у проведенні внутрішньої політики.

Гетьмана і старшину обирала козацька Рада.

Українська адміністрація та суд лишалися самостійними.

Чисельність козацького війська встановлювалася 60 тис. осіб.

збір податків з українського населення здійснювався під контролем російської сторони; заборонялися дипломатичні зносини з Варшавою і Стамбулом.

Міщанство мало зберегти всі свої права і вольності, які були їм дані ще литовськими князями та польським королем, насамперед міське самоврядування. Українська православна церква не погоджувалася на залежність від Патріарха московського, якої прагнули московський уряд і російська православна церква. Отже, лише міщани загалом порозумілися з московським урядом, козацтво разом з українською православною шляхтою лише частково, а православне духівництво не змирилося з незаконними вимогами Москви. Оцінка російсько-українського союзу в працях істориків залишається неоднозначною, адже до нас дійшли лише копії цього договору. В складі монархічної Росії Українська держава, з її республікансько-демократичною формою правління була позбавлена можливостей подальшого розвитку. В наступні після 1654 року десятиріччя йшов поступовий, але невпинний процес втрати Українською державою своїх етнічних рис, ліквідації суспільно-політичних органів влади. Москва хотіла часткову залежність України перетворити на цілковиту, спочатку обмежити, а в перспективі скасувати українські автономні права та вольності; Чигирин же прагнув, використовуючи Росію як важіль, нарешті вирвати українські землі зі складу Речі Посполитої та розбудовувати власну державу. Всупереч порушенню його умов Москвою, Переяславський договір 1654 року слугував для наступних поколінь української еліти найсильнішим і найпереможнішим доказом суверенності України.

31.Дипломатична діяльність б.Хмельницького

У 1648 р. український народ єдиною силою виступив проти польсько-католицького поневолення.

Усе це й зумовило національно-визвольний характер війни, рушійною силою якої стали козацтво, селяни, міщани, православне духовенство.

Очолив цю війну Богдан Хмельницький. У Запорозько­му Війську, яке проводило незалежну від Польщі зовнішню політику, він пройшов справжню школу міжнародних відносин.

Перший період війни (1648-1649) знаменувався перемогами під Жов­тими Водами і Корсунем; битвою під Пилявцями; облогою Львова і Зборівським договором.

Найвидатнішим кроком дипломатичної служби Богдана Хмельницького є договір з Туреччиною. Рівноправний договір з однією з найпотужніших держав того часу означав тріумф гетьмана.

Гетьман здійснював практичне кер-во зносинами з ін. країнами: приймав і відправляв іноз. посольства та вів з ними переговори, інструктував укр. послів і заслуховував їхні звіти, брав участь у виробленні найважливіших дипломатичних актів і підписував їх.

Упродовж 1648 зусилля дипломатичної служби Укр. козацької держави спрямовувалися на збереження військ.-політ. союзу з Кримським ханством, пошук військових союзників серед Османською імперією, Росії й Трансільванського кн. 1649–53 осн. увага приділялася досягненню визнання з боку Польщі й ін. країн незалежності Укр. козац. д-ви, запобіганню створення антиукр. коаліції, пошуку надійного протектора. Протягом 1654–57 служба займалася формуванням антипольського союзу, нейтралізацією політики Польщі й Криму, возз’єднанням зх.-укр. регіону з козац. Україною, захистом внутр. суверенітету від посягань царського уряду. Дипломати збирали інформацію про міжнародні зв’язки держав, військові можливості потенційних ворогів та союзників.

Переяславська угода — цей мілітарний союз, що засвідчив перед усім світом незалежність України від Польщі — був апогеєм дипломатичного таланту Хмельницького. Останні три роки життя гетьмана характеризуються особливо інтенсивною дипломатичною діяльністю. Союзи, коаліції зі Швецією, Семигородом, Молдавією, Ва-лахіею — мусіли затвердити існування незалежної Української Держави. Державна .структура Б.Х. мала у своєму складі перекладачів, знавців доріг, секретарів посольств, посланців і послів. Функцію останніх переважно виконували полковники й ген. старшини, які уповноважувалися гетьманом укладати угоди й договори. Склад і чисельність посольств залежали від важливості дорученої їм дипломатичної місії.