17

Контрольна робота з «Основ екології»

Вариант №3

План

1. Сучасний стан екологічних проблем в Україні (на прикладі місця проживання, району, області, регіону, аварії на Чорнобильській АЕС) 2

2. Етапи формування екологічного світогляду в світі і в Україні. Стратегія екологічної безпеки і виживання людства у 21 столітті. Основні положення концепції сталого розвитку суспільства (екорозвитку, ноосферогенезу) 4

3. Моделювання соціально-еколого-економічного розвитку суспільства 8

4. Поняття про раціональне використання водних ресурсів. Основні типи водних технологічних систем на промислових підприємствах 11

5. Природні ресурси, їх класифікація по вичерпаності та відновній здатності 13

6. Екологічний інжиніринг: поняття, визначення, сутність 15

7. Визначити показники використання водних ресурсів на промисловому підприємстві 16

Література 17

1. Сучасний стан екологічних проблем в Україні (на прикладі місця проживання, району, області, регіону, аварії на Чорнобильській аес)

Одна з найактуальніших, найскладніших проблем області – ліквідація радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції.

З 12,7 тисячі учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильсь­кій атомній електростанції кожний третій проживає в населених пунктах з різним  рівнем забруднення радіонуклідами, найбільше постраждалих цієї категорії в Овруцькому районі та місті Коростені відповідно 15 % та 11,3 %. На превеликий жаль майже дві треті дітей Житомирщини, які потерпіли від цієї аварії продовжують жити і навчатися на території забруднених регіонів.

Внаслідок катастрофи на ЧАЕС в зону із забрудненням понад 1 Кі/км² (по цезію - 137) потрапило 327 тис. га. сільгоспугідь, а також 440 тис. га. лісів. Тут розміщено п'яту частину обласних площ зернових культур, по 35 % льону та картоплі, утримується третина поголів’я ВРХ, виробляється також значна кількість обласних обсягів молока і м'яса.

Для забезпечення одержання більш чистої сільгосппродукції на всіх етапах її виробництва і переробки діє система радіологічного контролю за станом сільгоспугідь, продукцією рослинництва і тваринництва, переробної промисловості, яка здійснюється спеціальними підрозділами обласної станції хімізації, ветеринарних лабораторій, переробних підприємств, радіоекологами господарств зони гарантованого добровільного відселення, в яких працює 85 спеціалістів. Щорічно вони обстежують понад 170 тис. зразків продукції.

Сучасний стан радіологічної обстановки на території області визначається рядом факторів: радіонуклідним складом випадінь, часом, що минув після аварії на ЧАЕС, геохімічними умовами міграції радіонуклідів у природних та штучних екосистемах регіону та ін. Житомирська область знаходиться в межах західного сліду Чорнобильських випадінь радіонуклідів, дозоутворюючими яких є Сs¹³⁷ та Sг⁹⁰, які випали первинно в складі переважно конденсаційної форми, найбільш доступної для надходження до рослин.

Радіаційна обстановка в лісах Житомирщини залишається досить складною. Найбільш гостра ситуація спостерігається в Овруцько - Народицькому спецдержлісгоспі, на території якого наявні 23,773 га. насаджень із щільністю забруднення 15-40 Кі/км² за Сs¹³⁷, 4,757 га. - із щільністю забруднення 40-80 Кі/км² та 555 га - із щільністю забруднення більшою за 80 Кі/км .

У більшості  зразків ягід і грибів в даному спецдержлісгоспі вміст Сs¹³⁷ значно перевищує гранично-допустиму концентрацію (в деяких зразках в 100-120 разів), що може стати причиною отримання значних додаткових доз внутрішнього опромінювання населення при вживанні місцевих “дарів лісу” у їжу. Найбільш дієвим заходом для зменшення дози є повна заборона використання грибів і ягід  із радіаційно забруднених територій лісу та обмеження заготівлі сіна на лісових сіножатях.

Необхідно підкреслити, що щільність забруднення грунту лісових насаджень визначена у 1991 році донині зменшилася на 18% внаслідок радіоактивного розпаду радіоізотопів Сs¹³⁷  та Sr⁹⁰. Тому на державному рівні необхідно прийняти рішення про перерахунок щільності забруднення радіонуклідами лісових насаджень України. Це дозволить перевести до зон із менш жорстким режимом значні площі лісів, і відповідно відновити на них частково лісогосподарську діяльність.

До головної продукції лісового господарства - деревної - на більшій частині території області характерним є поступове збільшення вмісту Сs¹³⁷ за рахунок щорічного наростання радіоактивно забруднених висотних та радіальних приростів деревини.

На лісосіках області залишається проблема утилізації порубочних залишків, які характеризуються підвищеною радіоактивністю та неможливістю господарського використання.

2. Етапи формування екологічного світогляду в світі і в Україні. Стратегія екологічної безпеки і виживання людства у 21 столітті. Основні положення концепції сталого розвитку суспільства (екорозвитку, ноосферогенезу)

Екологічна освіта - це психолого-педагогічний процес впливу на людину, метою якого є формування теоретичного рівня екологічної свідомості, що в систематизованому вигляді відображає різноманітні сторони єдності світу, закономірності діалектичної єдності суспільства та природи, певних знань та практичних навичок раціонального природокористування.

На думку відомого югославського соціолога Д.Марковича, як методологічну основу виховання в області захисту і поліпшення середовища можна прийняти п'ять фаз:

•   перша - світ є матеріальний і являє собою складну систему зв'язків і взаємовідносин, так що зміна його елементів взаємно обумовлена;

•   друга - захист природи представляє застосування закону відносин і взаємних дій, що існують у матеріальному світі;

•   третя - людина і суспільство - результат еволюції живої природи і тому невіддільні від природи (суспільство і природа складають неподільне і суперечливе ціле);

•   четверта - зміни в біосфері, шкідливі для людини і суспільства, обумовлені відсутністю або недостатністю заходів у регулюванні взаємодії суспільства і природи, а не науково-технічним прогресом;

•   п'ята - існує вплив природи на темп розвитку суспільства, але немає дії природи на характер суспільних відносин.

Основним принципом екологічного виховання є принцип матеріальної єдності світу, що органічно включає проблему соціально-екологічного виховання в систему формування наукового світогляду. Серед інших можна також виділити принципи комплексності, неперервності, патріотизму, поєд­нання особистісних та загальних інтересів.

Екологічне виховання не може бути ефективним, не формуючи відповідним чином основ світогляду. Для того, щоб індивід міг дійсним чином взяти участь у ліквідації загрози екологічної кризи, щоб це стало його внутрішньою потребою, необхідна його здатність дати науково обґрунтовані відповіді на питання про сутність світу, природи, людини, про цілі та межі людського пізнання та перетворення оточуючого природного світу, про сенс людського буття.

У цьому напрямку відбувається формування системи екологічних цінностей та пріоритетів індивідів і суспільства.

Проблеми навколишнього середовища, як правило, впливають на життя країни як вирішальний фактор або як складова національного добробуту й потенційних можливостей держави. Отож національна й міжнародна безпека неможлива без урахування екологічного фактору.

Визнання екологічної безпеки рівнозначною, або навіть важливішою за військову, сприятиме уважнішому ставленню до проблем навколишнього середовища. В рамках стратегії поступального розвитку проблема збалансування економічного зростання та збереження довкілля є проблемою номер один. Якими б прекрасними не були сучасні рішення економічних проблем, вони одразу ж зазнають краху, якщо не вдасться поєднати їх із розв'язанням глобальних проблем. Природні підвалини життя вимагають всеохоплюючого захисту. Дієва охорона довкілля неможлива без міжнародного співробітництва у світових масштабах.

Реальна політика, покликана захистити світ від екологічних загроз, повинна передбачати такі складові:

• Переговорний процес з питань охорони довкілля на різних рівнях: від двостороннього до глобального.

• Розвиток міжнародного законодавства, створення дієвої правової бази захисту навколишнього середовища.

• Запровадження у практику міжнародних договорів спеціальних екологічних протоколів (наприклад, кліматичних), з визначенням конкретних заходів і поставлених цілей, спрямованих на захист довкілля.

• Розробка національних та міжнародних програм охорони природних ресурсів (особливо в екологічно нестабільних регіонах).

• Розробка міжнародних екологічних стандартів з метою їх залучення в політику і практику функціонування ринків та економіки.

• Створення механізмів фінансової підтримки національних і регіональних програм захисту навколишнього середовища.

• Сприяння розвитку екотехнологій.

Ефективне розв'язання проблем довкілля неможливе без єдиної політичної волі окремих держав. ООН - головному координаційному центру світового співтовариства - все ще не вистачає єдності, а її можливості рішуче впливати на розвиток подій обмежені.

Сталим розвитком (екорозвитком) називається такий суспільно-господарчий розвиток, за якого, з метою врівноваження шансів доступу до середовища окремих суспільств та їх громадян, - рівною мірою сучасного та майбутніх поколінь – наступає процес інтеграції дій:

• політичних,

• економічних,

• суспільних, із збереженням природної рівноваги а також сталості головних природних процесів охороною природи у вузькому сенсі,

• протиставленням економічному розвитку.

Цілі сталого розвитку:

• добробут (матеріальний та суспільний),

• справедливість

• безпека.

Принципи сталого розвитку опубліковано в:

• Світовій карті природи як основі Світової стратегії охорони природи (1982),

• Карті Землі, що називається також Декларацією - Ріо як основи Глобальної Програми дій Agenda 21 (1992),

• політиці охорони середовища в рамках Європейського Союзу.

Найважливіші принципи врівноваженого розвитку:

1. Принцип інтегральності екологічної, господарчої, соціальної та територіальної систем.

2. Принцип ‚Думай глобально, дій локально“.

3. Принцип економічної ефективності – реалізація політики, котра сприяє досягненню екологічних цілей з мінімальними соціальними коштами.

Звичайно, поєднується з практичними принципами, такими, як:

• платить той, що забруднює (фінансової відповідальності виробника та споживача як тих, що відповідають за забруднення),

• платять потерпілі (добровільне підключення потерпілих в реалізацію

• природоохоронних дій з боку тих, хто забруднює середовище завдань ),

• спільної відповідальності,

• поділ на етапи та вибору пріоритетів,

• прийняття до уваги вимог охорони середовища при плануванні.

4. Принцип випередження.

5. Принцип соціального партнерства та співучасті.

6. Принцип регіоналізації програмування сталого розвитку

7. Принцип законності.

8. Принцип дотримання екологічної справедливості між поколіннями,

• повсюдність охорони,

• моральний тиск,

• не перевищення асиміляційної ємності випередження: запобігання, ліквідація біля джерела