6. Екологічний інжиніринг: поняття, визначення, сутність

Інжиніринг - (англ. engineering, від лат. ingenium - винахідливість, вигадка, знання), надання на комерційній основі інженерних послуг консультантів найширшого плану (передпроектні, проектні, післепроектні; рекомендації по експлуатації устаткування, реалізації одержуваної продукції і інші). Контракти по інжинірингу широко поширені в міжнародній торгівлі, а також як одна з форм міжнародних комерційних зв'язків у сфері науки і техніки.

Інжинірінг екологічний - механізм забезпечення оптимального і найкоротшого за часом шляху від теоретичної постановки задачі регулювання екологічних процесів до її реального виконання у вигляді технічних пристроїв або технологій.

До екологічного інжинірингу відносять:

• обстеження житла, офісів, підприємств, заміських будинків і ділянок на радіаційні, хімічні, бактеріологічні і електромагнітні забруднення (повітря, грунт, вода);

• радіаційний контроль сировини, будівельних матеріалів і металобрухту;

• комплексне обстеження будівель при прийманні в експлуатацію;

• оцінка фізичних чинників: шум, інфразвук, вібрація, електромагнітні поля;

• розробка розділів оцінка дії на навколишнє середовище(ОВОС), охорона навколишнього середовища (ООС), санітарно-захисна зона (СЗЗ), розрахунок гранично допустимих викидів і скидань (ПДВ, ПДС);

• надання допомоги і послуги консультантів при проходженні державної екологічної експертизи;

7. Визначити показники використання водних ресурсів на промисловому підприємстві Література

1. Аніщенко В. О. Основи екології. – Чернігів: Чернігівські обереги, 2002. – 160 с.

2. Білявський Г. О. Основи екології. – К.: Либідь, 2004. – 408 с.

3. Бойчук Ю. Д. Екологія і охорона навколишнього середовища. — Суми: Університетська книга, 2003. – 284 с.

4. Герасимчук А. А., Палеха Ю. І. Основи екології. Соціальні та прикладні аспекти. – К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2002. – 107 с.

5. Дорогунцов С. І. Екологія. – К.: КНЕУ, 2005. – 103 с.

6. Дорогунцов С., Федорищева А. Екологічні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України // Економіка України. – 2002. – № 10. – C.65-71.

7. Злобін Ю. А., Кочубей Н. В. Загальна екологія. – Суми: Університетська книга, 2005. – 416 с.

8. Корабльова А. І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища. – Д.: Поліграфіст, 2003. – 364 с.

9. Ойзерман Т.И. Проблемы экологии: генезис идей и современность // Социологические исследования. – 2002. – № 3. – C.3-12.

10. Стецюк В. В., Романчук С. П., Щур Ю. В. Київ як екологічна система: природа-людина-виробництво-екологія. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. – 315 с.

11. Троянський О. І. Екологія людини. – Житомир: Волинь, 2005. – 104 с.

12. Фурдичко О.І. Екологічна безпека країни – запорука її економічної стабільності // Регіональна економіка. – 2001. – № 4. – C.18-25.