3.7. Кредитна угода (договір), його призначення, склад і порядок складання

Кредитна угода (договір) — це юридичний доку­мент, що визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з нагоди одержання останнім

банківських позичок.

У кредитному договорі передбачається розмір кредиту, умо­ви надання та погашення позички, відсоткова ставка за кре­дит, зобов'язання підприємства по заставі та форми забез­печення позичок; перелік розрахунків і відомостей, необхід­них для кредитування, строки їх надання та інші умови. Конк­ретний зміст договору і перелік умов визначаються за угодою сторін.

Правильно складений договір повинен захистити інтереси бан­ку та представлених ним осіб (вкладників та акціонерів) шляхом установлення необхідних обмежень на дії позичальника, які мо­жуть являти собою загрозу для повернення коштів банку.

У зв'язку з тим, що інвестиційне кредитування належить до найризикованіших операцій банку, то сам процес повернення коштів (яким чином, коли, де банк може здійснювати заходи з повернення) повинен бути детально застережений у кредитному договорі. Виходячи з цього, кредитна угода має містити обмежувальні умови, які можуть бути двох видів:

*зобов'язальні, які зобов'язують позичальника здійснювати певні заходи, наприклад: періодично надавати банкам фінансову звітність; підтверджувати рівень страхових внесків; підтримувати певний рівень ліквідності тощо;

*обмежувальні, які обмежують позичальника щодо здійснен­ня певних заходів без узгоджень з банком, наприклад: збільшення суми свого боргу, купівлі додаткового основного капіталу, участі в злиттях, здійснення продажу активів або виплати надви­соких дивідендів своїм акціонерам.

Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у то­му, щоби він містив у собі такі юридичні норми, які б дозволили регулювати весь комплекс взаємовідносин банку з позичальни­ком. У банківській практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів кредитів. Типова фор­ма кредитного договору наведена в Положенні НБУ «Про креди­тування» (див. додаток 7 цього видання).

На основі типової форми кредитного договору банки розроб­ляють власні варіанти цього документа. Конкретний зміст кредит­ного договору і перелік усіх умов кредитної операції визнача­ються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичаль­ника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності.

Наприклад, у кредитному договорі на видачу інвестиційного кредиту, як правило, передбачається поетапне надання кредиту в міру виконання будівельно-монтажних робіт, придбання товарно-матеріальних цінностей або кредитування траншами. При цьому в договорі мають бути визначені конкретні шляхи перерахування коштів на оплату розрахунків постачальників чи підрядників. Приклад такого кредитного договору наведений у додатку 8.

3.8. Контроль (моніторинг) у процесі банківського ін­вестиційного кредитування

Завершальним етапом процесу банківського інвес­тиційного кредитування є контроль з боку банку за виконанням умов кредитного договору. Особлива увага приділяється своєчас­ності сплати позичальником відсотків за користуванням інвестиційним кредитом. Оскільки по кожній позичці існує ризик непо­вернення боргу внаслідок непередбачених обставин, банк прагне надавати інвестиційні кредити найбільш надійним клієнтам. Од­нак він не повинен втрачати можливості розвивати свої позичкові операції і за рахунок надання позичок, що пов'язані з підвище­ним ризиком, оскільки вони приносять більш високий дохід. Враховуючи це, банк повинен будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечити баланс між ризикованістю та обережністю. Тобто проводити контроль протягом усього процесу банківського інвестиційного кредитування.

Механізм проведення такого контролю прийнято називати моніторингом кредиту. Основна мета, яку ставить банк при здій­сненні моніторингу, полягає у налагодженні ефективної органі­зації процесу інвестиційного кредитування та пошуку доскона­ліших механізмів кредитування інвестиційних проектів.

Специфікою моніторингу при банківському інвестиційному кредитуванні є те, що він включає в себе основний і додатковий моніторинг, зокрема організація основного моніторингу має здій­снюватися за такими напрямами:

• обов'язкове дотримання принципів кредитування;

• контроль за виконанням умов кредитної угоди;

• виявлення проблемних інвестиційних кредитів і розробка заходів з ліквідації заборгованості;

• аналіз балансу та фінансового стану позичальника протягом усього строку кредитування;

• контроль за збереженням застави.

Виходячи з перелічених вище напрямів, банківський моніто­ринг при інвестиційному кредитуванні передбачає:

• періодичну перевірку всіх видів інвестиційних кредитів (на­приклад, кожні З0, 60, 90 днів, якщо кредит ризикований, та час­тіше);

• ретельну розробку етапів перевірки кредитів, щоб забезпе­чити: перевірку всіх найважливіших умов по кожному кредитно­му договору, в тому числі реального графіка платежів позичаль­ника, якості та стану забезпечення; оцінку змін фінансового стану; оцінку відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку;

• більш часту перевірку проблемних інвестиційних кредитів, тобто збільшення кількості перевірок в міру зростання проблем, пов'язаних з конкретним кредитом;

• більш часту перевірку найбільших інвестиційних кредитів, оскільки невиконання позичальником своїх зобов'язань може серйозно вплинути на фінансовий стан банку;

• більш часті перевірки в умовах економічного спаду та при появі значних проблем у тих галузях, в які банк вклав значну ча­стину своїх ресурсів.

Додатковий моніторинг проводиться банком у два етапи: на стадії освоєння інвестицій (проектування та будівництво) та піс­ля введення об'єкта в експлуатацію.

На першому етапі банківський моніторинг проводиться в роз­різі використання джерел фінансування проекту (власних та по­зички банку). У процесі такого моніторингу виявляються відхи­лення від програми реалізації інвестиційного проекту, прийма­ються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів або про припинення чи заморожування фінансування.

Після введення об'єкта в експлуатацію підприємство починає виготовляти продукцію, таким чином утворюється грошовий по­тік, кошти якого йдуть на відшкодування власних витрат та на погашення кредиту з відсотками. Тому на цьому етапі банки ма­ють проводити оцінку поточних показників ефективності інвес­тицій і порівнювати їх з плановими. Наприклад, у випадку зни­ження внутрішньої норми дохідності проекту та збільшення строку окупності банк повинен вживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення повного і своєчасного погашення позички. Якщо вжиті заходи не дають необхідного ефекту, то банкові за­лишається вимагати від позичальника погашення боргу за рішен­ням судових органів.

Таким чином, банківський контроль (моніторинг) — це необ­хідна передумова оптимізації системи організації інвестиційного кредитування в комерційних банках.

Контрольні запитання і завдання до Теми1:

1. Що таке процес банківського інвестиційного кредитування?

2.Охарактеризуйте стадії процесу банківського інвестиційно­го кредитування.

3. Що таке механізм інвестиційного кредитування?

4. За якими критеріями вибирається механізм інвестиційного кредитування?

5. Назвіть документи, що входять до переліку обов'язкових, які подають до банку для отримання інвестиційного кредиту.

6. Які документи додатково має надати позичальник банку: а) при кредитуванні нового будівництва; б) при кредитуванні капітальних вкладень діючих виробництв; в) при кредиту­ванні інноваційних витрат підприємства?

7. Розкрийте зміст роботи банку з аналізу та попереднього відбору заявок клієнтів на отримання інвестиційного кре­диту.

8. Що таке кредитоспроможність позичальника і як вона визначається банком при інвестиційному кредитуванні (за ре­комендаціями НБУ)?

9. Які показники характеризують: ліквідність; фінансово-економічну стабільність; прибутковість; перспективи гро­шових потоків підприємства? Як вони визначаються?

10. Як оцінюється кредитоспроможність позичальника на основі: а) аналізу грошових потоків; б) аналізу ділового ризику?

11. Назвіть основні форми забезпечення банківського інвести­ційного кредиту?

12. У чому сутність та економічна роль застави при банківсь­кому інвестиційному кредитуванні?

13. Яким вимогам має відповідати застава при банківському ін­вестиційному кредитуванні?

14. Охарактеризуйте порядок надання дозволу на заставу дер­жавного майна при банківському інвестиційному кредиту­ванні.

15. Як визначається оцінка якості застави підприємств — юридичних осіб при банківському інвестиційному кредитуванні?

16. Охарактеризуйте основні способи погашення банківських ін­вестиційних позичок.

17. Що таке «амортизаційне» погашення кредиту?

18. Як визначається коефіцієнт погашення заборгованості?

19. За якою формулою визначається строкова річна виплата при банківському інвестиційному кредитуванні?

20. Які фактори впливають на визначення строку при банківському інвестиційному кредитуванні?

21. За якими формулами визначається строк погашення креди­ту та повний строк кредиту?

22. Розкрийте зміст роботи банку з підготовки та укладання кредитної угоди при банківському інвестиційному кредиту­ванні?

23. У чому сутність обмежувальних умов кредитної угоди при банківському інвестиційному кредитуванні?

19. Що таке моніторинг банківського інвестиційного кредиту?

19. За якими принципами має проводитися моніторинг при бан­ківському інвестиційному кредитуванні?

20. Розкрийте зміст роботи кредитних працівників банку з контролю за інвестиційними позичками.