46. Поняття про міжособистісні стосунки.

Міжособовістосунки багато в чому залежать від того, як люди сприймають один одного. Серед багатьох чинників, що відіграють у процесах міжособистого сприйняття особливу роль, виділяють два: домінування – підлеглість, дружелюбність – агресивність.

Дослідження психологів дозволили виділити 8 якостей особистості, які характеризують її поведінку у міжособистих стосунках:

1. домінантність – характеризує нахил до лідерства, бажання домінувати, незалежність, здатність брати відповідальність на себе, а в крайніх проявах – владність і деспотичність.

2. Впевненість у собі – відображає незалежність, діловитість, а в крайніх проявах – самовпевненість, егоїстичність.

3. Вимогливість – свідчить про таки якості, як дратівливість, критичність, нетерпимість щодо помилок партнера. Крайнощі цієї якості – непримиренність, жорстокість, глузливість, дошкульність.

4. Скептицизм – характеризує недовірливість, підозрілість, ревнивість, образливість, злопам’ятність, впертість, негативізм.

5. Поступливість – означає критичність щодо себе, скромність, боязкість, сором’язливість, лагідність та пасивну підпорядкованість.

6. Довірливість – передбачає такі якості, як поважність, вдячність, бажання втішити партнера, слухняність, залежність.

7. Добросердечність – характеризує здатність до взаємодопомоги, товариськість, доброзичливість, уважність. У крайніх випадках – несамостійність та надмірний конформізм.

8. Чуйність – відображає делікатність, ніжність, бажання піклуватися про інших, терпимість до недоліків, вміння прощати, безкорисливість, жертовність.

Кожна якість має 3 ступені вираження: помірний (адекватна поведінка), високий (екстремальна поведінка), екстремальний (дезадаптивна поведінка).

Принципово всі 8 якостей можна об’єднати у 2 групи: 1 група (1,2,3,4) - характеризується більшою незалежністю суджень, впертістю щодо відстоювання власної думки, тенденцією до лідерства і домінування (1, 2), переважанням не конформних тенденцій і схильністю до конфліктних проявів (3,4);

2 група (5,6,7,8) характеризує протилежні якості – невпевненість у собі, податливість думці оточуючих, схильність до компромісів (5,6), переважання конформних установок (7,8).

47. Стратегії поведінки особистості у конфлікті за к.Томасом.

Конфлікт — це зіткнення протилежно спрямованих цілей, ін­тересів, позицій, думок, поглядів суб'єктів взаємодій. В основі будь-якого конфлікту перебуває конфліктна ситуація, тобто збіг обставин з протилежними тенденціями. Щоб конфлікт почав розвиватися, потрі­бен інцидент, необхідно, щоб якась сторона почала діяти, зачіпаючи ін­тереси іншої.

_

Створити без­конфліктний стан, коли люди працюють у повній гармонії, неможливо. Це пов'язано з їхньою об'єктивною природою. Так народилася ідея (К. Н. Томас, Р. X. Кілмен, 1972 р.) управління конфліктами вироб­ленням індивідуальної стратегії і тактики продуктивної поведінки у конфліктній ситуації.

Повної характеристики поведінки суб'єкта діяльності у конфліктній ситуації пропонується двомірна модель регулювання конф­лікту, що має дві основні стратегії.

Перша стратегія — кооперація. Це орієнтація на інтереси і потреби партнерів, стратегія узгоджень, пошуку спільних інтересів.

Друга стратегія — наполегливість. Передбачає реалізацію влас­них інтересів, досягнення власних цілей, жорсткий підхід. Прихильники цієї стра­тегії настирливі, нетерплячі, егоїстичні, не вміють слухати інших.

Кожна з цих стратегій може мати повну міру прояву — від міні­мального до максимального. Це дає можливість визначити п'ять осно­вних стилів поведінки у конфліктних ситуаціях (див. мал):

1. Уникнення — відсутність прагнення до кооперації і відсутність тенденцій прагнення досягти власних цілей; психологічні ознаки цього стилю поведінки: *прагнення не брати на себе відповідальність за при­йняття рішення, заперечувати конфлікт, вва­жати його безпечним; *прагнення вийти із ситуації не поступаючись, але й не відстоюючи своїх позицій; *бажання утриматися від суперечок, дискусій.

2. Змагання — прагнення задовольнити свої інтереси, не беручи до уваги інтереси іншої людини, бажання відстояти своє шляхом відвертої боротьби за свої інтереси, зайняття жорсткої антагоністичної позиції, за­стосування влади, тиску, використання залежності партнера.

3. Пристосування — жертовність щодо власних інтересів; цей стиль поведінки характеризується прагненням зберегти або налагодити приємні стосунки, забезпечити інтереси партнера згладжуванням супе­речності; готовність до дії на шкоду власним інтересам.

4. Компроміс — бажання запобігти конфлікту взаємними поступ­ками; це пошук серединних рішень, коли ніхто багато не втрачає, але й не виграє; інтереси обох сторін повністю не розкриваються.

5. Співробітництво — пошук альтернативи, яка повністю задово­льняє інтереси обох сторін шляхом відвертого обговорення; спільний і відвертий аналіз розбіжностей у процесі опрацювання рішення.

Оптимальною стратегією поведінки суб'єкта діяльності вважає­ться така, в якій застосовуються усі п'ять стилів