Голокост на території Франції.

Перед війною у Франції проживало близько|біля| 240 тисяч євреїв - громадян Франції. Крім того, у Францію бігла безліч німецьких, австрійських, польських і|та| чехословацьких євреїв. Після окупації Франції 27 вересня 1940 року було опубліковано постанову|ухвалу| окупаційної влади про проведення перепису єврейського населення. Всього було зареєстровано 287 962 євреї, з|із| яких 60 % знаходилися|перебували| на окупованій території і|та| 40 % під юрисдикцією колабораціоністського режиму маршала Петэна. Режим Віші 2 жовтня 1940 року прийняв перший "Декрет про євреїв" (фр|. Statut de juifs). У червні 1941 був прийнятий другий декрет, що ще більш погіршив положення|становище| євреїв[129]. Влада Віші активно переслідувала іноземних євреїв, але|та| виступала|вирушала| проти|супроти| депортації французьких громадян.

У квітні 1941 року був створений "Головний|чільний| комісаріат по єврейських справах|речах|" (фр|. Commissariat général aux questions juives) під керівництвом Ксавье Валла (англ.), який займався передачею єврейської власності на окупованій території в руки нацистів. З 6 травня 1942 року комісаріат очолив Луіс Даркье де|-Пеллепуа (англ.), який зайнявся тією ж діяльністю в "вільній зоні".

Спочатку французькі євреї вважали|гадали|, що репресії торкнуться тільки|лише| біженців і|та| не торкнуться громадян Франції. Ті, хто дотримувався протилежної точки зору, вже у кінці|в кінці| червня 1940 року створили організацію "Амело" для допомоги євреям. У окупованій німцями зоні євреї до кінця 1940 року зрозуміли, що потрібне|необхідне| об'єднання зусиль і|та| в січні 1941 року був створений Координаційний комітет благодійних товариств Паризького району, що об'єднав діяльність як емігрантів, так і французьких євреїв. Комітет, маючи підтримку від французького Опору, громадських діячів, католицької церкви і|та| т.| д., допомагав євреям ховатися|переховуватися| від депортацій і|та| переправляв їх за кордон. На півдні Франції в зоні, керованій режимом Віші, біженці і|та| місцеві євреї так і не об'єднали зусиль. Порятунком|спасінням| єврейських дітей займалася "Організація допомоги дітям" (фр|. Œuvre de secours aux enfants, OSE).

Точна кількість загиблих в ході Голокосту євреїв Франції не встановлена|установлена|. По різним даним цифри коливаються|вагаються| від 75 721 до 120 тисяч людина. Найменша цифра не враховує євреїв, заарештованих|арештованих| і|та| депортованих як учасників руху Опору і|та| євреїв загиблих в самій Франції, а лише депортованих в табори смерті. За результатами|за наслідками| досліджень французькі євреї і|та| іноземці постраждали приблизно в рівній мірі.

Голокост в країнах Осі

Євреї в Німеччині|Германії| піддавалися переслідуванням з моменту|із моменту| приходу|прибутку| НСДАП до влади в 1933 році. До початку|начала| Другої світової війни Німеччину|Германію| (а також окуповані нацистами Австрію і|та| Чехословаччину|Чехословакію|) покинуло близько|біля| 350 тисяч євреїв. Надалі євреї країн Осі піддавалися переслідуванням і|та| систематичному масовому знищенню - в першу чергу євреї Німеччини|Германії| і|та| Австрії. З|із| тих, що залишалися в Німеччині|Германії| до 1941 року євреїв до кінця війни дожили не більше десяти|десятеро| тисяч людина.

До аншлюсу Австрії її єврейське населення складало 181 778 чоловік, з|із| яких більше 90 % жили у Відні. За нацистськими ж законами євреями вважалися 220 тисяч людина. В результаті|внаслідок| переслідувань до початку|начала| війни з|із| Австрії емігрували 109 060 євреїв, а 66 260 залишилося. В результаті|внаслідок| Голокосту загинуло по різних даним| від 60 до 65 тисяч австрійських євреїв, тобто|цебто| майже усі, хто не поїхав до війни. До звільнення|визволення| Відня радянськими військами 13 квітня 1945| року дожило менше 800 євреїв (в основному подружжя австрійських громадян).

У Угорщині євреїв стали|почали| укладати|замикати| в гетто лише після окупації країни німецькими військами 19 березня 1944 року, хоча вже до цього загинули близько|біля| 63 тисяч євреїв (8 % єврейського населення). З 15 травня по 6 липня 1944 року (всього за 56 днів) 437 402 людини були депортовані в Освенцим[164]. За 2 року в Угорщині було знищено за різними джерелами від 500 тисяч до 600 тисяч євреїв. Всього в Угорщині загинуло приблизно 70 % єврейського населення.

Відносно м'якшою до євреїв була політика в Румунії і|та| Італії. Відсоток|процент| євреїв що залишилися в живих|жвавих| в цих країнах був значно вище, ніж в Німеччині|Германії|, Австрії і|та| Угорщині.

У Румунії в 1939 році євреї були позбавлені румунського громадянства, в 1940 році були заборонені браки|шлюби| між євреями і|та| румунами, а потім пройшло|минало| декілька великих погромів. У 1941 році євреїв Буковини і|та| Бесарабії депортували в Транснистрию, де були створені концтабори. У цих концтаборах сотні тисяч євреїв загинули зимою 1941-1942 років з голоду, холоду і|та| масових розстрілів. З|із| 765 тисяч євреїв Румунії (за станом на 1930 рік) війну пережили 356 тисяч людина.

У Італії до літа 1943 року при досить суворих антисемітських законах життя євреїв нічого не погрожувало. Більше того|більш того|, на території Північної Італії і|та| окупованою Італією територіях Югославії і|та| Греції знайшли притулок тисячі євреїв з|із| інших країн. Проте|однак| після капітуляції Італії у вересні 1943 року північна частина|частка| і|та| центральна частині|частці| країни включаючи Рим були окуповані німцями. До листопада 1943 року тисячі євреїв Італії і|та| біженців були депортовані в Освенцим. Всього у роки війни загинуло близько|біля| 40 % євреїв Італії.

Болгарія - одна з країн Осі, де від рук нацистів було врятовано|порятувати| майже усе єврейське населення. Встановлення союзу|спілки| з|із| Німеччиною|Германією| і|та| вступ антисемітського законодавства відбувалися|походили| паралельно. У січні 1941 року набув чинності закон про захист нації, а 1 березня того ж року був підписаний протокол про приєднання Болгарії до пакту Німеччини|Германії|, Італії і|та| Японії. У рамках|в рамках| міністерства внутрішніх сил був створений комісаріат по єврейських справах|речах| на чолі з полковником Олександром Белевым. У січні 1943 року в Софію прибув представник СС, заступник Адольфа Эйхмана Теодор Даннекер (англ.) із|із| завданням|задачею| організувати депортацію євреїв в табори смерті в Польщі. Рішення|вирішення| про депортацію євреїв викликало|спричиняло| масовий протест в Болгарії. У столиці пройшли|минали| маніфестації в захист євреїв, проти|супроти| висловилася православна церква, інтелігенція, політичні партії і|та| депутати Народного зібрання. Велику роль зіграла позиція віце-спікера парламенту Димитра Пешева. Цар Борис III заявив німецькому послові Адольфу Беккерле : "Євреї моєї країни - її піддані і|та| всяке|усяке| посягання|зазіхання| на їх свободу ми сприймемо як образа болгарам". Прем'єр-міністр Болгарії Богдан Филов записав у своєму щоденнику: "Його величність повністю|цілком| відмінив|скасовував| заходи, прийняті проти|супроти| євреїв". Проте|однак|, 11 343 євреї Македонії і|та| Фракии (з територій, приєднаних до Болгарії в 1941 році) були відправлені до таборів смерті.

Нечисленні євреї Японії практично не піддавалися переслідуванням. Більше того|більш того|, консул Японії в Каунасі Тиунэ Сугихара без дозволу міністерства закордонних справ видав велику кількість японських транзитних віз, завдяки чому з жовтня 1940 по серпень 1941 в Японію виїхали 3489 біженці-євреїв. На початку 1941 року японське міністерство закордонних справ дозволило євреям-біженцям залишитися на території Японії або в окупованих Японією районах Китаю. 18 лютого 1943 року під тиском|тисненням| Німеччині|Германії| єврейські біженці з|із| Німеччини|Германії|, Австрії і|та| Польщі були розміщені в гетто в Шанхаї без яких-небудь подальших|дальших| репресій.

Близько|біля| 1700 євреїв Фінляндії, включаючи 300 біженців з|із| Центральної Європи ніяких|жодних| утисків|пригнічень| і|та| обмежень не випробовували|зазнавали|. Маршал Маннергейм відкинув вимоги Німеччини|Германії| про антиєврейські акції. Антиєврейських законів у Фінляндії не вводилося|запроваджувало|. На окупованою Фінляндією частини|частки| СРСР також не було переслідувань євреїв. Єдиний випадок видачі нацистам п'ятеро радянських євреїв 6 листопада 1942 року став причиною великого політичного скандалу у Фінляндії