Відповідь №38

Структура ???????????????? діяльності складається з ядра та прибудовидо нього (або навколо нього). Ядро включає в себе типологічні властивостінервової системи і складається з властивостей групи А (особливостей, що сприяють успіху в даній діяльності) і властивостей групи Б (особливостей, що перешкоджають успіху в даній діяльності). Прибудова складається з якостей, що виробляються людиною в ході стихійних або усвідомлених пошуків і включає властивості групи В (особливо компенсаторного значення) івластивості групи Г (особливості пристосування).

Зміни, що відбуваються у функціональному стані організму людини врезультаті його цілеспрямованої діяльності протягом певного (заданого) часу. При визначенні фізіологічної ціни діяльності істотно важливим є питанняпро те, чи приводить діяльність до виходу хоча б одного з фізіологічнихпараметрів за допустимі межі. Важливим критерієм Ф. ц. д. є оцінка напруги вдіяльності центральної нервової системи.

Відповідь №39

До додатковш факторів, які самі по собі не призводять до розвитку ????????????????, але в поєднанні з дією основного фактора сприяють більш вираженому і ранньому стомленню, відносять три групи :

♦ порушення режиму праці і відпочинку (недостатність часу відпочинку для повного відновлення сил, неправиль-не використання перерв під час роботи, непродумане планування праці й відпочинку, порушення біоритмів, соціальна ізоляція та ін.);

♦ фактори зовнішнього середовища (знижений вміст кис-ню і підвищений вуглекислого газу в повітрі, підвищена вологість, висока чи низька температура повітря тощо);

♦ фактори використання техніки (забруднення повітря газами, дія механічних сил, що призводить до вібрації, вплив електромагнітних коливань, ультразвуку, зміна ос-вітленості, незручність робочої пози, гіпокінезія та ін.).

Періоди стомлення є майже тотожними за формою та іден-тичними за суттю періодам працездатності, що наведені у підрозділі 11.5. I це природно, оскільки стомлення можна знач-ною мірою розглядати як протилежність працездатності.

Розрізняють фізичне і розумове, гостре і хронічне стомлення. Хронічне стомлення виникає у випадках, коли тривалість чи повноцінність періодів відпочинку недостатні і відбуваєть-ся накопичення стомлення.

Особливий вид стомлення - стан монотонії - виникає під час виконання монотонно! одноманітної роботи. Цей стан суп-роводжується зниженням тонусу кори головного мозку, дрімот-ним станом, зниженням здатності до вольових зусиль, загаль-ним зниженням активності всіх психічних процесів. Відмітною рисою такого стану є його зникнення в результаті зміни роду діяльності, що й відрізняє монотонію від стомлення.

Стомлення вважається нормальным явищем, а яскраво ви-раженим негативним станом для виконання діяльності є пере-втома. Адже стомлення виникає як природна реакція на виконання роботи і при адекватній величині не відбивається негативно на ефективності діяльності і стані здоров’я. НавпаО.М. Кокун «Психофізіологія»

ки, явище стомлення за умови достатнього часу для відпочин-ку й відновлення сил приводить до підвищення працездатності за механізмом адаптації.

У той же час перевтома являє собою стан організму на межі патології, який розвивається під впливом тривалої та невпин-ної роботи в стані втоми або тоді, коли регламентований відпо-чинок між циклами роботи недостатній для відновлення, об-’єктивно-суб’єктивні ознаки втоми зберігаються, а в професійній діяльності з’являються грубі помилки у роботі.

Першими ознаками перевтоми є невротичні симптоми: підвищена дратівливість, швидка стомлюваність, відсутність бажання займатися звичайною роботою, порушення сну, го-ловні болі. Клінічні дослідження засвідчили, що явище перевто-ми за симптомами аналогічне для хворих на неврози. Це такі ознаки: підвищений колінний рефлекс, тремтіння вій і пальців витягнутих рук, виразний ортостатичний рефлекс. При пере-втомі, як правило, переважають симпатичні впливи на серцево-судинну і дихальну системи.

Нервово-психічна напруга розглядається як загальна реакция організму при зміні стереотипу діяльності і найбільш різко виявляється при реальній або уявній загрозі життю або здоров’ю.

До основных причин, що зумовлюють розвиток нервово-пси-хічної напруги, відносять: психологічну непідготовленість до роботи (відсутність вольової установки, слабку тренованість, невпевненість у своїх силах); фізичну чи психічну втому різно-го походження; несприятливі умови життя.

Стан нервово-психічної напруги може виявлятися у двох формах зрушень: за типом наростання збудження або за типом розвитку гальмівних реакцій. Небезпека такого стану для осо-бистості й колективу полягає в тому, що він призводить до дезорганізації поведінки, гальмування раніше напрацьованих навичок, негативних реакцій на зовнішні подразнення, труд-нощів у розподілі уваги, звуження обсягу уваги та пам’яті, імпульсивних дій (що, природно, негативно позначається на ви-конанні діяльності).

Виникнення нервово-психічної напруги може бути зумов-лене такими чинниками:

♦ виконанням складного завдання, пов’язаного з високою відповідальністю;

♦ дією перешкод;

♦ появою сильних раптових подразників на фоні впливу шкідливих факторів життєдіяльності;

♦ роботою в умовах дефіциту часу та інформації, необхід-них для прийняття рішення та організації дій.

♦ освоения нових видів діяльності, нестачі чи надміру інформації