Вплив ризикі на діяльність підприємства

Проблема ризику займає важливе місце в обґрунтуванні господарських рішень, як пов'язаних з активною діяльністю, так і з пасивним очікуванням, наслідки якого - невикористані можливості. Ризик виникає внаслідок специфіки й особливостей дій ринкових і регулюючих механізмів, у тому числі певної свободи дій, яку мають суб'єкти ринку, дій факторів навколишнього середовища, суб'єктивних особливостей осіб, що приймають рішення і т.п. Розумна поведінка при прийнятті тих чи інших господарських рішень полягає в тім, щоб не ігнорувати ризик, діючи за принципом фіктивного зниження невизначеності, а належним чином їх враховувати й обґрунтовано розробляти заходи спрямовані на їх запобігання, зниження, чи компенсацію. Тому виникає об'єктивна необхідність у кількісній оцінці величини ризику і пов'язаних з ним утрат, оцінці частки кожного з факторів ризику в загальній сумі втрат. До об'єктивних відносять фактори не залежні безпосередньо від конкретного підприємства, у загальному випадку - це зміни політичного, правового, економічного, соціального, демографічного, екологічного середовища, тобто фактори, що діють на всіх суб'єктів ринку (виробників, споживачів, торгових і збутових посередників, інвесторів і т.п.). Підприємство повинне будувати свою діяльність таким чином, щоб згладжувати деструктивні впливи об'єктивних факторів ризику. До суб'єктивних відносять фактори, що характеризують безпосередньо конкретне підприємство: виробничі потужності, використовувані технології, кадри, систему управління, місце розташування і т.д. Ці фактори ризику є керованими і їх дію можна якщо не звести до нуля, то мінімізувати. Ризики класифікують за наступними ознаками: 1. За сферами прояву: економічний, політичний, екологічний, соціальний, технологічний і т.п. 2. За видами діяльності: ресурсний, виробничий, фінансовий, інвестиційний, збутовий, транспортний і т.д. 3. За масштабами впливу: країнний (у масштабах країни), регіональний, галузевий, ризик окремих суб'єктів господарювання. 4. За джерелами виникнення: систематичний чи ринковий (властивий усім суб'єктам ринку, він викликаний макроекономічними процесами); несистематичний (ризик окремих суб'єктів господарювання, залежить від особливостей їх діяльності). 5. За відношенням до ризику: ризик активної діяльності, ризик пасивного очікування. 6. За відношенням джерел ризику до підприємства: внутрішній, зовнішній. 7. За природі ризику: господарський ризик, ризик пов'язаний із природою людини, ризик, пов'язаний з дією природних факторів і т.п. Дану класифікацію можна продовжувати. Проведене соціологічне опитування підприємців показав, що небезпечними для ведення цивілізованого бізнесу є наступні чинники: • Недобросовісна українських ділових партнерів (61%) • Здирство з боку державних чиновників (57%) • Політична нестабільність (55%) • Фінансова нестабільність (53%) • Утиск прав підприємців державними органами і посадовими особами (44%) • Здирство з боку кримінальних структур (23%) Кількість ризикоутворюючих чинників, що враховуються, достатньо велика. Як наслідок, їх класифікація несумірно складніше за класифікацію ризиків. Так, розробники системи управління ризиками "Mark To Future" компанії Algorithmics приводять таблицю, що демонструє співвідношення окремих груп ризиків та чинників, що впливають на них. Згідно з цією таблицею, ринкові ризики є похідними від 50 до 1000 чинників ризиків, на кредитні ризики впливають від 50 до 200 ризикоутворюючих чинників, 20 – 500 чинників ризиків впливають на ризики управління активами компанії. Щодо сучасного фінансово-еконмічного стану українських підприємств, то він є непростим за умов економічної кризи та інфляції в країні, і, звичайно, що ризиків в даний час є дуже багато. Тим не менше, самі підприємства за опитування, проведеного НБУ, оцінюють свій стан більш позитивно, якщо порівнювати ІІ та ІІІ квартали 2008 року, за винятком респондентів підприємств по виробництву та розподілу електроенергії, газу та води, що оцінюють власний фінансово-економічний стан негативно четвертий квартал поспіль. За оцінками респондентів, перша трійка факторів, які найбільше стримують зростання прибутку підприємств є незмінною порівняно з попередніми кварталами, хоча частка респондентів, які зазначають їх - зменшилась. Найбільш вагомими факторами, що стримують зростання прибутку залишились: • зростання цін на сировину та матеріали (64,9% респондентів проти 68,1% у ІІ кварталі); • зростання цін на енергоносії (вказали 64,1% респондентів проти 64,6% у ІІ кварталі); • податковий тиск (частка респондентів знизилась до 37,3% проти 38,7% у ІІ кварталі). Залишаються високими очікування щодо зростання потреби в позикових коштах. Збільшилась частка респондентів, які планують брати банківські кредити, хоча другий квартал поспіль, респонденти відзначають погіршення можливості доступу до банківського кредиту. Знизилась частка респондентів, які планують брати кредити в гривні ( на 5,3 в.п. до 73,1%). Другий квартал поспіль респонденти відзначають погіршення доступу до банківського кредиту: баланс відповідей (-8,0%) проти (-2,6%) у попередньому кварталі. Стримуючі фактори для отримання банківського кредиту Основними стримуючими факторами, які перешкоджають використовувати кредитні послуги банків, за оцінками респондентів, залишаються: • високий рівень відсоткових ставок; • надмірні вимоги до вартості застави; • складність процедури оформлення документів. Звичайно, підприємництва без ризику не існує. Найбільший прибуток, як правило, приносять ринкові операції з підвищеним ризиком. Ризик обов'язково повинний бути розрахований до максимально припустимої межі. Важливо не боятися помилок у своїй ринковій діяльності, оскільки від них ніхто не застрахований, а головне - помилок не повторювати, постійно коректувати систему дій з позицій максимуму прибутку. В цьому випадку допомагає ризик-менеджмент, що представляє систему управління ризиком і економічними (точніше фінансовими) відносинами, що виникають у процесі цього управління, і включає стратегію і тактику управлінських дій. Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і прийомів його зниження. Щоб вижити за цих складних умов підприємствам необхідно приймати нетрадиційні та сміливі рішення, але це теж підвищує ступінь економічного ризику. При означених обставинах підприємствам потрібно не уникати ризику, а вміти правильно оцінювати його ступінь і безпосередньо управляти ним з метою обмеження. Основна мета управління ризиками – їх мінімізація з метою уникнення або часткового зменшення можливих фінансових втрат від дії ризиків.