Дисципліна „Ландшафтознавство”

Спеціальність - 6.040104 Географія;

2 курс; гр. ГГ-08-1; ГГ-08-2.

1. Поняття «Ландшафт». Структура ландшафту.

Загальне трактування ландшафту:

Ландшафт – це генетично однорідний ПТК, що має однаковий геологічний фундамент, один тип рельєфу, однаковий клімат і складається із властивого тільки йому набору динамічно сполучених і закономірно повторюваних у просторі основних і другорядних урочищ (М. А. Солнцев).

Регіональне трактування ландшафту:

Ландшафт – це 1) конкретна (індивідуальна) територіальна одиниця; 2) досить складний географічний комплекс, що звичайно складається з багатьох елементарних фізико-географічних одиниць; 3) ландшафт являє собою основну фізико-географічну одиницю, основний об'єкт територіального дослідження.

Типологічне трактування ландшафту:

Ландшафт – це тип або вид географічних комплексів, тобто не сама територія, а лише сукупність деяких загальних типових властивостей, властивих тим або іншим ділянкам території, незалежно від їхнього рангу й характеру поширення

Як відомо, усяке поняття про тип може виникнути лише остільки, оскільки існують конкретні об'єкти. Інакше кажучи, знання про конкретні явища первинно, а ідея «типу» - вторинна. Якщо ми кажемо «тип», то треба сказати - тип чого. Можна казати про типи фацій, типи урочищ, типи ландшафтів і т.д. Не може бути типу, або виду взагалі. При типологічному розумінні ландшафту поняття про тип існує як би поза зв'язком з конкретними географічними одиницями. При такому погляді стираються всякі розходження між геокомплексами різного порядку. Типологічне розуміння ландшафту є протиріччям сучасному поняттю про морфологічну будову ландшафту, яка найшла широке визнання в географів.

Регіональне тлумачення ландшафту вміщує у собі як індивідуальний, - так і типологічний підхід до вивчення географічних комплексів і припускає обов'язкову систематизацію останніх у типологічному плані. Але на відміну від «типологічного» розуміння регіональне трактування ландшафту виходить із наявності різноякісних, різнопорядкових геокомплексів і з визнання первинності конкретних (індивідуальних) географічних одиниць, розглядаючи поняття про види й типи як результат наступного наукового узагальнення. Тому регіональне поняття позбавлене однобічності, властивій типологічному поданню. Умовне найменування цього напрямку як регіонального означає тільки те, що ландшафт розуміється як конкретний регіональний комплекс й як початкова одиниця фізико-географічного районування.

Схема ієрархії геосистем:

Епігеосфера (геогр. оболонка) – глобальний рівень > (ландшафтні зони, країни, області. >ландшафтна провінція > ландшафтний округ > ландшафт (види – класи - типи) – регіональний рівень) > (місцевість (види – класи - типи) > урочище (види – класи - типи) > фація (види – класи - типи) локальний рівень).

Таким чином, ландшафт – це складний ПТК, який характеризується :

1) наявністю природних компонентів;

2) наявністю дрібніших ПТК;

3) системою взаємозв'язків між компонентами і між ПТК.

Розташування, порядок компонентів і ПТК усередині ландшафту називають його будовою. Розрізняють вертикальну (порядок компонентів) і горизонтальну (порядок ПТК) будову ландшафту.

Структура ландшафту

Під структурою ландшафту розуміють всю сукупність внутрішніх взаємозв'язків між компонентами (вертикальні зв'язки) і між більш дрібними ПТК (горизонтальні зв'язки). Наявність стійких постійних взаємозв'язків забезпечує цілісність, єдність усього ландшафту. Структура й будова ландшафту не є чимсь застиглим, незмінним. Ландшафти піддаються постійному розвитку й зміні у відповідність із розвитком й ускладненням структури географічної оболонки.