2.2 Урочище як морфологічна одиниця ландшафту.
Урочищем називається зв'язана система фацій, що об'єднуються загальною спрямованістю фізико-географічних процесів і приурочених до однієї мезоформи рельєфу на однорідному субстраті. Найвиразніше вони виражені в умовах розчленованого рельєфу з чергуванням випуклих («позитивних») і увігнутих («негативних») форм мезорельєфу — пагорбів і улоговин, гряд і улоговин, плакорів між ярами і ярів і тому подібне. Хоча процеси стоку, місцевій циркуляції атмосфери, міграції хімічних елементів сполучають фації позитивних і негативних форм рельєфу в єдиний пов'язаний ряд, важко відмітити, що верхні і нижні частини цього ряду принципово розрізняються по проявах цих процесів. Схили пагорбів інтенсивно дренуються, речовина звідси виноситься, холодне повітря стікає вниз, панують фації елювіальних типів. У западинах, улоговинах спостерігається перезволоження, акумуляція речовини, застій холодного повітря, переважають гідроморфні (супераквальні) фації.
На обширних плоских міжріччях, де немає контрастних форм мезорельєфу, формування урочищ визначається відмінностями материнських порід (їх складом, потужністю, а при малій потужності — і характером підстилаючої товщі) і віддаленістю від ліній природного дренажу. Останній чинник грає особливо велику роль в зоні надмірного зволоження. У міру видалення від річкових долин на міжріччях підвищується рівень ґрунтових вод, стік уповільнюється, посилюється застій вологи, що неминуче позначається на ґрунтово -рослинному покриві. В результаті відбувається зміна урочищ (і фацій) по мірі віддалення від надрічкових схилів до центральних частин міжріч. У перехідних умовах, коли різні рослинні співтовариства опиняються в однаковій екологічній обстановці, вирішальну роль в диференціації урочищ можуть зіграти конкурентні взаємини між співтовариствами. Ще Г. М. Висоцький відмітив, що конкуруючі співтовариства, поселившись поряд і утримуючи свою територію, все більш змінюють місцевий клімат, водний режим і ґрунти. В результаті урочища різних типів (наприклад, масиви вододільних лісів і ділянки лугових степів в лісостеповій зоні) чергуються без якої-небудь видимої закономірності.
Урочище — важливий проміжний ступінь в геосистемній ієрархії між фацією й ландшафтом.
Урочищем називається зв'язана система фацій, пов'язаних з окремими випуклими або увігнутими формами рельєфу або з плакорними міжріччями на однорідному субстраті і об'єднуваних загальною спрямованістю руху вод, перенесення твердого матеріалу і міграції хімічних елементів.
За своїм значенням в морфології ландшафту урочища можуть бути фоновими, або домінантними, субдомінантними і підпорядкованими (другорядними). Ділення це має сенс тільки в застосуванні до конкретного ландшафту, оскільки роль одних і тих же (точніше — однотипних) урочищ в різних ландшафтах може виявитися неоднаковою: домінантні урочища одного ландшафту можуть перейти на положення підлеглих в іншому. У багатьох ландшафтах яскраво виражений домінантний тип урочищ, переважаючий за площею і створюючий як би загальний фон ландшафту.
Рис. 4. Схема співвідношень між переважаючими і другорядними урочищами в ландшафті Пріокської терасної рівнини (по М. А. Солнцеву і ін.). Фонове домінантне урочище: 1 — вирівняна надзаплавна тераса, складена пісками, що підстилаються на глибини близько 3м суглинками, з дерново-підзолистими піщаними ґрунтами під сосняками-зеленомошниками або вторинними березняками, частково розоранимиі. Урочища субдомінанти: 2 — сирі пониження, де піски на глибині менше 2 м підстиляються суглинками, з дерново-підзолистими глеєватими і глеєвими супіщаними ґрунтами під ялиново-сосновими і осиково-сосновими лісами, 3 — чагарничково-сфагнові і осиково-сфагнові болота з перехідними торф'яниками. Другорядне урочище: 4 — пониження надзаплавної тераси, складені суглинками з дерново-підзолистими глеєватими і глеєвими легко- і середньосуглинистими ґрунтами під ялиновими і дубовими лісами з домішкою сосни.
Але часто для морфології ландшафту характерне поєднання двох зв'язаних типів урочищ, наприклад грядових і улоговинних, які розглядаються як содомінантні. Проте якщо оцінювати значення урочищ не з формальних позицій (тобто виходячи лише із співвідношення їх площ), а з функціональної точки зору, то у разі зразкового однакового площадкового співвідношення урочищ на позитивних і негативних мезоформах рельєфу правильніше перші вважати домінантними, а другі підлеглими, оскільки перші відносно автономні і у меншій мірі залежать від других, чим другі від перших.