Висновок експерта

Одним із засобів доказування у цивільному процесі є висновок експерта, який є результатом проведеного експертного дослідження. Тому спочатку потрібно зупинитися на понятті експертизи, порядку її призначення та проведення.

Експертиза - це процес дослідження експертом об'єктів, представлених судом, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла. Вона є основною формою застосування спеціальних знань у судочинстві.

Основними ознаками експертизи є:

1) використання спеціальних знань;

2) проведення досліджень з метою встановлення обставин, що мають значення для справи;

3) спеціальний суб'єкт проведення експертизи;

4) процесуальна форма оформлення експертизи;

5) проведення на підставі ухвали суду.

При розгляді цивільних справ може виникнути необхідність у проведенні різних видів експертиз: судово-психіатричної, почеркознавчої, авторознавчої, технічної експертизи документів, технічної експертизи матеріалів і засобів відеозвукозапису, будівельно-технічної, бухгалтерської, товарознавчої тощо. Окрім того, незважаючи на те що судді самі є фахівцями у галузі права, законодавець (ч. 2 ст. 9 ЦПК) надає їм право залучати експерта з метою з'ясування змісту норми права іншої держави.

Крім поділу за предметом, в юридичній літературі виділяються багато різних підстав класифікації експертиз, однак процесуальне значення мають лише окремі з них.

Види експертиз (таблиця)

Суд призначає експертизу для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, за заявою осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 143 ЦПК). Законодавство не містить особливих вимог до такої заяви, у зв'язку з чим вона формулюється у довільній формі.

Експертизу можна призначати на попередньому судовому засіданні (ч. 6 ст. 130 ЩІК) під час судового розгляду справи (ч. 4 ст. 171 ЩІК), а також при перегляді судових рішень у суді апеляційної інстанції (ч. 1 ст. 301 ЦПК). Крім того, суд може призначити експертизу до пред'явлення позову у порядку забезпечення доказів (частини 2, 3 ст. 133 ЦПК).

Необхідність проведення експертизи щоразу випливає з матеріалів справи і, таким чином, носить об'єктивний характер. Проте законодавство встановлює випадки обов'язкової експертизи. Так, суд зобов'язаний призначити експертизу у разі заявлений клопотання про призначення експертизи обома сторонами.

Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

1. характер і ступінь ушкодження здоров'я;

2. психічний стан особи;

3. вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 145 ЦПК).

Хоча ЦПК чітко не врегульовує порядок призначення судової експертизи, це питання достатньо врегульоване іншими нормативними актами⁷.

Враховуючи їх положення, можна схематично зобразити процесуальну форму призначення експертного дослідження.

(таблиця)

Результат дій по призначенню дослідження відображається в особливому процесуальному акті - ухвалі суду про призначення експертизи. Винесення цієї ухвали є обов'язковим. Вона є процесуальною підставою для проведення експертизи, надає спрямованість спеціальному дослідженню, а також визначає момент, з якого особа, якій доручається проведення експертизи, набуває статус експерта. Саме з моменту винесення такої ухвали виникають відповідні права та обов'язки в учасників процесу.

Ухвала суду про призначення експертизи повинна відповідати загальним вимогам, що висуваються до ухвал. Однак дана ухвала має й певні особливості, зокрема в ній обов'язково зазначаються:

1. підстави та строк для проведення експертизи;

2. з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи;

3. об'єкти, які мають бути досліджені;

4. перелік матеріалів, що передаються для дослідження;

5. попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ч. 1 ст. 144 ЦПК).

В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. При призначенні повторної експертизи в ухвалі зазначаються обставини, що викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта.

Якщо проведення експертизи доручено експертам кількох установ, в ухвалі про її призначення зазначається найменування провідної установи, на яку покладається проведення експертизи. Якщо проведення експертизи доручається експертній установі та особі, яка не є працівником цієї установи, провідною визнається експертна установа. Ухвала про призначення експертизи направ­ляється в кожну установу - виконавцям, а також особі, яка не є працівником експертної установи. Об'єкти дослідження та матеріали справи направляються провідній установі.

Правильно, послідовно і вичерпно сформульовані питання є найважливішою частиною ухвали суду про призначення експертизи. Без них не може бути отримано повного й обґрунтованого висновку експерта. Практика показує, що формулювання питань - найбільш важка для суду стадія призначення експертизи. Іноді їх ставлять нечітко, неточно або неконкретне. При постановці питань у деяких випадках не враховуються сучасні можливості експертизи.

Сама експертиза проводиться в суді. Якщо ж це потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, її можна проводити і поза судом (ч. 1 ст. 147 ЩІК).

У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Якщо від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства ухиляється відповідач, суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи (ст. 146 ЦПК).

Крім того, у виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (ч. 2 ст. 239 ЦПК).

Особи, які беруть участь у справі, мають право при проведенні експертизи давати пояснення експерту (ч. 4 ст. 143 ЦПК).

Результати проведеного експертного дослідження закріплюються експертом у його мотивованому висновку, який надається у письмовій формі та приєднується до справи.

Висновок експерта — це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом (ст. 66 ЦПК).

Висновок експерта як самостійний засіб доказування має свої особливості, які полягають насамперед у тому, що:

• експерт повідомляє суду фактичні дані, встановлені в процесі проведеного дослідження на підставі спеціальних знань.

• Жоден інший із передбачених законом засобів доказування не містить у собі як складовий елемент судження про факти. Наприклад, змістом показань свідка є відомості про факти, що спостерігалися ним, думка ж свідка про них не має доказового значення.

• У зміст висновку експерта обов'язково входять умовиводи, висновки про фактичні дані, і саме вони, насамперед, мають доказове значення.

• При цьому висновок експерта є рівним серед рівних, не має переваг перед іншими засобами доказування; він також підлягає дослідженню і перевірці, а фактичні дані, що містяться у ньому, оцінюються судом за загальними правилами. Однак незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі (ч. 7 ст. 147 ЦПК).

Таким чином, сутність висновку експерта полягає в тому, що він є заснованим на завданні суду, сформульованому в ухвалі про призначення експертизи, викладом експертом фактичних даних, що мають значення для справи і встановлених ним на основі спеціальних знань у результаті експертного дослідження.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, виділяють три складові частини висновку експерта:

• вступну (формальну)

• дослідницьку

• заключну (висновки).

У висновку експерта повинно бути зазначено:

1. коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза;

2. хто був присутній при проведенні експертизи;

3. питання, що були поставлені експертові;

4. які матеріали експерт використав;

5. докладний опис проведених досліджень;

6. зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання (ч. З ст. 147 ЦІІК).

Крім цього, у висновку обов'язково потрібно зазначити, що експерта попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Якщо під час проведення експертизи експерт встановить обставини, що мають значення для справи, але з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право свої міркування про ці обставини включити до свого висновку.

Після отримання висновку експерта, особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися з ним, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу (ч. 4 ст. 143 ЦПК). Відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦПК суд має право за заявою даних осіб або з власної ініціативи запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Таке пояснення заноситься до журналу судового засідання.