1. Вступ

(2 год.)

20 ст. як літературна епоха. Іманентність (обумовленість внутрішніми, а не зовнішніми, чинниками) художнього процесу і його пов’язаність з історією суспільства і культури.

Періодизація літератури 20 ст., що ґрунтується на іманентних закономірностях та етапах художнього розвитку.

2. Із літератури першої половини 20 століття

(61/80 год.)

Бурхливий і суперечливий суспільно-історичний розвиток світу в І пол. 20 ст. (Перша світова війна, революції, тоталітарні режими, Друга світова війна), його вплив на літературний процес. Зміна світоглядних та естетичних систем. Глибокий структурний переворот в естетичній свідомості і художній творчості, формування нових принципів та структур естетико-художнього мислення і нової системи літературних напрямів, стилів і жанрів. Складність і неоднозначність художнього процесу І пол. 20 ст.

Модернізм як найновіше й найпослідовніше втілення естетико-художнього перевороту 20 ст. Модернізм і кардинальні зрушення у змісті творів, світогляді та філософсько-науковому мисленні. Прагнення до витворення нової художньої мови, адекватної ментальності 20 ст. Авангардизм 1910-20-их років і здійснювана ним “революція в мистецтві”, його основні течії (футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм). Співвідношення модерну й авангардизму, їхня естетико-художня спорідненість.

Доля реалізму в літературі І пол. 20 ст., його еволюція і модифікації. Тоталітарні режими і література І пол. 20 ст.

Із французької літератури першої половини 20 ст.

(7/9 год.)

Інтенсивний розвиток модерністських та авангардистських течій у тогочасній французькій літературі та мистецтві (кубофутуризм, унанімізм, дадаїзм, сюрреалізм та ін.). Модерністська проза М.Пруста та А.Жіда. Література “католицького Відродження” (П.Клодель, Ж.Бернанос, Ф.Моріак). Реалізм у французькій літературі 1 пол. 20 ст. і його трансформації, зв’язок із модернізмом (Р.Мартен дю Гар). Інтелектуальна проза А.Мальро, А. де Сент-Екзюпері, раннього А.Камю, її гуманістичний пафос.

Марсéль ПРУСТ (1871-1922)

“Кохання Сванна”

(із роману “В пошуках втраченого часу”)

Біографія і особистість письменника, його творчий шлях. Роман “В пошуках утраченого часу” - “суб’єктивна епопея” Пруста. Особливості нарації в творі: зближеність автора й наратора (оповідача), суб’єктивізація романного світу. Присутність об’єктивного світу, своєрідність його репрезентації. Аналітичний струмінь в романі. Провідні мотиви й особливості композиції твору.

Вставна новела “Кохання Сванна” - своєрідна прелюдія до багатоголосого роману, вираження в ній провідних мотивів (зокрема, любові і мистецтва) і колізій. Повість як драматична історія кохання духовно багатої, витонченої особистості до жінки, не гідної такого почуття. Одухотворення почуття любові, роль мистецтва в цьому процесі. Крах Сванна як наслідок “зради мистецтва”.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про нарацію і наратора, автора і образ автора у творі; поняття про часопростір (хронотоп);

ҐІЙÓМ Аполлінéр (1880-1918)

(справжнє ім’я - Вільгельм Аполлінарій Костровицький)

“Зона”, “Лорелея”, “Міст Мірабо”, “Пісня нелюбого”,

“Узвишшя”, “Зарізана голубка й водограй”

Шлях французького поета Ґійóма Аполлінéра від неоромантизму до кубофутуризму. Неоромантичний характер ранньої поезії (“Рейнські вірші”). Зближення з П.Пікассо і його роль у переході Аполлінера до авангардизму. Звернення до реального, предметно-чуттєвого і його вираження “прямим словом”. Введення в поезію техніки симультанеїзму - розгортання в одній площині віддалених у часі й просторі, каузально (причинно-наслідково) не пов’язаних мотивів і образів. Поема “Зона” в цьому аспекті. Зміна позиції щодо життя, ствердження активно-творчого ставлення до нього (“Узвишшя”).

Роль Ґійóма Аполлінéра в розвиткові французької і європейської авангардистської поезії. Аполлінер і український авангард.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про авангард; поняття про симультанеїзм.

Поль ЕЛЮÁР (1895 - 1952)

(справжнє ім’я - Ежен Еміль Поль Грендель)

“Мова”, “Земля вся синя”, “Ми є”, “Свобода”

Сюрреалізм - одна з найзначніших авангардистських течій у французькій і світовій літературі. “Маніфест сюрреалізму” А.Бретона. Переорієнтація поезії на “глибинні психічні механізми”, на “надреальність”, що відкривається в підсвідомому. “Автоматичне письмо” як засіб “реального функціонування думки” і вивільнення її від контролю розуму. Спонтанність і несподіваність образів, що виринають із підсвідомого. Експерименти, збагачення виражального потенціалу поезії. Поль Елюар - один із провідних поетів французького сюрреалізму. Еволюція творчості поета. Ліричний характер його сюрреалістичної поезії. Лірика Поля Елюара періоду Опору (“Свобода”).

Вплив сюрреалізму на європейську і світову поезію. Його прояв в українській ліриці (Б.І.Антонич, Т.Осьмачка, “нью-йоркська школа”).

Літературний контекст. Пауль Целан. “Пам’яті Поля Елюара” (“Поклади покійнику в домовину слова його, зроджені для життя...”).

Тематична атестація

Із австрійської літератури першої половини 20 ст.

(5/7 год.)

Австрійська історія і австрійська література 20 ст. Специфічні особливості її розвитку. Криза й крах імперії Габсбургів і піднесення австрійської літератури, її вихід на провідні позиції. Здобутки австрійської літератури 1 пол. 20 ст. і їх світове значення. Модерністська проза Ф.Кафки, Р.Музіля, Г.Броха. Поезія Г. Фон Гофмансталя і Р.М.Рільке. Австрійський експресіонізм, поезія Г.Тракля.

Франц КÁФКА (1883-1924)

“Перевтілення”

Особистість і творчість Кафки, особливості їхнього взаємозв’язку. Відчуження людини і дегуманізація світу - провідна тема творчості письменника. Міфологізм Кафки як літературна міфотворчість. Оповідання “Перевтілення (“Перетворення”)” в названих аспектах. Образ Грегора Замзи як вираження тотальної самотності і відчуження людини. Символічний код оповідання. Гротеск як ерзац трагіки. Особливості стилю: поєднання реального й ірреального, “протоколу” й фантасмагорії.

Теорія літератури. Поняття про оповідання-міф. Початкове поняття про експресіонізм.

Рáйнер Марíя РÍЛЬКЕ (1875-1926)

“Я так боюсь...”, “Осінній день”, “Смерть поета”, “Гетсиманський сад”, “Орфей, Еврідіка, Гермес”, “Сонети до Орфея” (ч. І, 1, 17, 19, 26)

Творчість Рільке, її еволюція. Синтез новітніх течій і тенденцій в його поезії. Неоромантичний період, його завершення у “Часослові”. “Поезії-речі” в “Нових поезіях”, розкриття “прихованого життя речей”, його органічного зв’язку з життям людей. Пошуки єдності зі світом і людьми в пізній поезії Рільке. Поезія як творення олюдненого світу із хаосу в “Сонетах до Орфея”. Українські теми й мотиви в поезії Рільке.

Теорія літератури. Література в системі інших видів мистецтва.

Із німецької літератури першої половини 20 ст.

(7/9 год.)

Німецька історія і німецька література 1 пол. 20 ст. Гострота соціально-політичної та ідеологічної боротьби і їх вплив на літературний процес. Поляризація ідейних течій і художніх тенденцій. Нацистська література Третього рейху. Література антифашистської еміграції.

Модернізм і авангардизм в німецькій літературі 1 пол. 20 ст., їх активізація в 1910-20-х рр. Реалізм і його модифікації (Г.Манн, Г.Фаллада).

Тóмас МАНН (1875-1955)

“Маріо і чарівник” або “Смерть у Венеції”

Життєвий і творчий шлях письменника. Ранній роман “Будденброки”, його реалістичний характер та структура. Оповідання про митців, трактування в них теми мистецтва і митця. Рух до модерної літератури (роман “Магічна гора” та ін.).

Напруженість передвоєнної ситуації в Європі і тривожний настрій новели “Маріо і чарівник”. Алегоричність і паралелізм у творі (гіпнотична влада чарівника над натовпом і маніпуляції тоталітарними режимами свідомістю людей). Віра письменника в здатність особистості до збереження свого “я”. Бунт Маріо як провістя звільнення народів світу від загрози тоталітаризму.

Проблема мистецтва та роль міфу в новелі “Смерть у Венеції”. Творча трагедія Густава фон Ашенбаха.

Теорія літератури. Поняття про ремінісценцію.

Бертóльт БРЕХТ (1898-1956)

“Життя Галілея” або “Матінка Кураж та її діти”

(за вибором учителя)

Еволюція світогляду й творчості письменника. Рання поезія і драматургія, їх співвідношення з експресіонізмом. Світоглядний перелом 2 пол. 20-х рр., прихід до комуністичної партії. Політична ангажованість творчості Брехта і її авангардистський характер. “Епічний театр”, його теоретичні принципи, спрямовані на пробудження активного ставлення глядача до зображуваного. Реалізація цих принципів у драмах “Матінка Кураж та її діти” та “Життя Галілея”. “Матінка Кураж...” як драма-пересторога напередодні другої світової війни, звернена до людини з маси. Проблема відповідальності вченого за наслідки своїх наукових відкриттів у драмі “Життя Галілея”. Новаторство Брехта-драматурга і його вплив на світову літературу й театр.

Теорія літератури. Поняття про “епічну драму”.

Літературний контекст. Пауль Целан. “Листок, бездеревний, Бертольтові Брехту...”.

/До “Життя Галілея”/ - Л.Костенко. “Чи зрікся Галілео Галілей...” Д.Павличко. “Галілео Галілей” (“Печаль мерця в обличчі Галілея...”). Л.Кисельов. “Монолог Галілея” (“ А все-таки Земля стоит на месте!..”).

Тематична атестація

Із англійської літератури першої половини 20 ст.

(7/9 год.)

Зрушення й зміни в художньому житті Англії 1 пол. 20 ст. Етапи й основні напрями руху англійської літератури цього періоду. Вибух модернізму в 1910-20-х рр. (Д.Г.Лоуренс, В.Вулф, Т.С.Еліот). Традиції і новаторство в реалістичній літературі (Д.Голсуорсі, Д.Прістлі, Р.Олдінгтон). Англійська поезія середини 20 ст. Творчість В.Одена.

Тóмас Стернз ÉЛІОТ (1888-1965)

“Ранок біля вікна”, “Суїні серед солов’їв”,

“Пісня кохання Дж. Альфреда Пруфрока”, “Порожні люди” (І)

Т.С.Еліот - поет і теоретик модернізму. Інтелектуальний характер його поезії. Вираження кризи свідомості й культури в поезії 1910-20-х рр. (“Пісня кохання Дж.Альфреда Пруфрока”, “Порожні люди”, “Безплідна земля”). Особливості поетики Еліота, рішучий розрив з романтично-символістським каноном: “Поет значимий не своїми емоціями, а здатністю перетворювати особисте в щось значніше й відсторонене, в щось універсальне й надособистісне”. Пізня поезія Еліота, неокласичні елементи в ній.

Джордж Бернард ШÓУ (1856-1950)

“Пігмаліон”

“Театральна революція” англійського драматурга Шоу, його “драми ідей”. Шоу й “ібсенізм”.

Комедія “Пігмаліон”, її міфологічна основа. Динамізм дії і парадоксальність як невід’ємні риси творчості Шоу. Проблематика й художні особливості твору, його “філологічний конфлікт” і соціально-виховна спрямованість. Елайза Дулитл, її шлях від мало привабливої квіткарки-кокні до “чарівної леді”. Інтелектуальний характер драматургії Шоу.

Теорія літератури. Поняття про інтелектуальну драму. Поглиблення поняття про комедію, парадокс.

Із ірландської літератури першої половини 20 ст.

(4/4 год.)

Національно-визвольний рух в Ірландії та ірландська література поч. 20 ст. “Ірландське літературне відродження”, його програма в сфері культури й літератури. Звернення до кельтської міфології й фольклору. Поезія В.Б.Єйтса і рух ірландського відродження. Своєрідність символізму Єйтса, його міфопоетика.

Джеймс ДЖОЙС (1882 - 1941)

“Улісс” (І, 4) або “Джáкомо Джойс”

(за вибором учителя)

Становлення Джойса (“Дублінці”, “Портрет художника замолоду”). Джойс та Ірландія, складність позиції письменника. Роман “Улісс” - “Євангеліє від модернізму”. Сприйняття та інтерпретація сучасності як панорама абсурду. Міфічні (гомерівські) паралелі, їхня роль в організації структури твору. Основні персонажі, їхня співвіднесеність на різних рівнях. Натуралістична докладність оповіді й “потік свідомості”. Імітація різних стилів прози від давнини до сучасності, елементи пародіювання.

Психологічне есе “Джакомо Джойс”, його автобіографічний характер. Самоіронічний присмак назви твору. Ключова лексика і символіка тексту (“театр” (лицедійство) - “гра” - “нещирість” - “герб Шекспіра (лицедія)” тощо) та розмаїття його потенційних інтерпретацій.

Інтелектуальний характер текстів Джойса, їхня насиченість ремінісценціями та алюзіями (натяками), яскраво виражена інтертекстуальність

Мовне багатство й словотворчість Джойса. Його вплив на літературу 20 ст.

Теорія літератури. Поняття про “потік свідомості”; ремінісценцію; початкове поняття про алюзію й інтертекстуальність.

Тематична атестація

Із літератури США першої половини 20 ст.

(8/10 год.)

Розвиток літератури США 1 пол. 20 ст., основні течії і тенденції. Натуралізм і реалізм в американській прозі (Т.Драйзер, Сінклер Льюїс). Піднесення драматургії (Ю.О’Ніл). Американський модернізм, його еволюція, зв’язок з європейським модернізмом і національна своєрідність. Імажизм (імейджизм) і поезія Е.Паунда.

Ернéст Мíллер ХЕМІНГУÉЙ (1899-1961)

“Старий і море”

Особистість і творчий шлях митця. Хемінгуей як письменник “втраченого покоління” (“Фієста”, “Прощавай, зброє!”). Творча криза 1 пол. 1930-х рр. і нове піднесення в 2 пол. десятиліття. “По кому подзвін” - про трагізм історії, що втілився в іспанській громадянській війні. Повість-притча “Старий і море”, її філософський, моральний і психологічний сенс. Довершеність прологу, роль підтексту (“принцип айсбергу”) в творі.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про підтекст, повість-притчу, символ і символіку, сюжет і фабулу твору.

Вíльям ФÓЛКНЕР (1897 - 1962)

“Ведмідь”

Фолкнер - письменник американського Півдня, регіональна своєрідність і універсальність змісту його творчості. “Йокнапатофський цикл” і повість “Ведмідь” у ньому. Тема розпаду людських зв’язків у повісті. Єдність людей й природи, катастрофічні наслідки її руйнування для людини. “Прокляття Півдня” - рабство і расова проблема в повісті. Ствердження нескореності й незнищеності людей і людяності. Особливості нарації у творах Фолкнера: циклічність розгортання дії, повернення до певних мотивів, ситуацій і персонажів у різних творах, багатовекторність часу й простору, багатоголосся оповіді, складний синтаксис.

Із норвезької літератури першої половини 20 ст.

(4/6 год.)

КНУТ ГÁМСУН (1859-1952)

(справжнє ім’я - Кнут Педерсен)

“Пан”

Завершення великої епохи норвезької літератури. Кнут Гамсун як останній її представник. Складність творчого шляху письменника. Рання творчість, поєднання в ній імпресіонізму й неоромантизму (“Пан”, “Вікторія”, “Містерії”).

“Пан” як модерністський роман, природа і людина в ньому. Особливості трактування теми кохання. Неоромантичні мотиви й образи Ґлана й Едварди. Імпресіоністична техніка письма й поетичність твору. Кнут Гамсун і українська література: контактно-генетичні зв’язки й типологічні паралелі.

Теорія літератури. Поняття про ліричну прозу й імпресіоністичний психологізм

Літературний контекст. М.Рильський. “Коли засиніють веселі гаї...”. Л.Костенко. “Високий норвежець, фіорди чистого розуму...”

Тематична атестація

Із іспанської літератури першої половини 20 ст.

(2/3год.)

“Генерація 1898 року” (М. де Унамуно, Р. дель Вальє-Інклан, Х. Ортега-і-Гассет та ін.) і його роль у розвитку іспанської культури і літератури 20 ст. Спільність і полеміка з модернізмом. Символізм в іспанській літературі (А.Мачадо). Модерністсько-авангардистські течії 1920-40-х рр.

Федерíко Гарсíа ЛÓРКА (1898-1936)

“Сходить місяць”, “Про царівну Місяцівну”, “Молоданка і вітер”, “Балада про чорну тугу”, “Гітара”, “Газела про темну смерть”, “Касида про золототілу дівчину”

Творчість Ф.Гарсіа Лорки - вершинне явище іспанської поезії 20 ст. Синтез міфології і фольклору з поетикою модернізму. Міфопоетика творів Гарсіа Лорки, персоніфікація природних сил і стихій. Пошуки нових засобів художньої виразності. Гарсіа Лорка в українських перекладах М.Лукаша.

Теорія літератури. Поняття про міфопоетику.

Міжлітературні зв’язки. Д.Павличко. “Федеріко Гарсія Лорка” (“На золотій околиці Гранади...”).

Із чеської літератури першої половини 20 ст.

(2/3 год.)

Динамічний розвиток чеської літератури міжвоєнних (1919-39) років. Входження в контекст західноєвропейської літератури. Спектр нових напрямів і течій; поетизм і сюрреалізм. Здобутки чеської прози: “Пригоди бравого вояка Швейка” Я.Гашека, романи і драматургія К.Чапека. Чеська поезія (В.Незвал, Ф.Галас, Я.Сейферт).

Вітезслáв НÉЗВАЛ (1900-1958)

“Прощавай і хусточка”, “Чеська пісня”, “Рондель” (“Пробач мені...”),

“Зітхання”, “Прага з пальцями дощу”

Піднесення чеської поезії в міжвоєнний період і місце в ній Незвала. Творчий шлях поета, його етапи. Орієнтація на європейську модерністську поезію і зв’язок з національною традицією. Поетизм і сюрреалізм у поезії Незвала.

Із російської літератури першої половини 20 ст.

(12/16 год.)

Шляхи й етапи розвитку російської літератури 1 пол. 20 ст. Її рух в загальноєвропейському річищі на початку 20 ст. Реалізм цього періоду, його модифікації. Перелом в російській літературі на межі століть, найзначніші модерністські й авангардистські течії (символізм, акмеїзм, футуризм). Вплив Жовтневої революції на розвиток російської літератури. Її розкол на радянську й емігрантську. Доля “лівого мистецтва” 1910-20-х рр., його розгром в 1930-ті рр. Ствердження соціалістичного реалізму - офіційного мистецтва комуністичного тоталітаризму. Прихована опозиція ідеологічному й естетичному диктату в російській літературі.

Михáйло БУЛГÁКОВ (1891-1940)

“Майстер і Маргарита”

Творчий шлях письменника до “внутрішньої еміграції”. Роман “Майстер і Маргарита” - вищий злет його творчості. Соціофілософська й морально-етична проблематика твору. Особистість і влада, різні аспекти трактування проблеми. Трагізм долі митця (майстра). “Майстер і Маргарита” як роман-міф, його джерела, перетлумачення міфічних мотивів. Часові шари в творі, художні засоби їхньої зв’язності (сонце, спека в Єршалаїмі межі старої й нової ер - сонце, спека в Москві 1930-х років; спільні образи та ін.). Композиція твору, місце і функції “роману в романі”, реальне та ірреальне в творі. . Широта стильової палітри.

Булгаков і Київ.

Теорія літератури. Початкове поняття про магічний реалізм; роман-міф.

Літературний контекст. Анна Ахматова. “Пам’яті М.Булгакова” (“Вот это я тебе, взамен могильных роз...”).

Олексáндр БЛОК (1880 - 1821)

“Вітер далекий навіяв...”, “Незнайома”, “Весно, весно, без меж і без краю...”,

“Дівчини спів у церковнім хорі...”, “Світи летять. Роки летять...”,

“Є гра: обережно ввійти...”, “Яка жага безумна - жить...”

О.Блок - найвидатніший поет російського символізму, представник другої хвилі символістів, які ввели до російського символізму глибинну національно-культурну традицію. Збірка “Вірші про Прекрасну Даму”, оспівування Софії, вічної Мудрості й Жіночності, уособлених у чарівному жіночому образі. Зближення з реальним світом, урбаністична поезія другого періоду (цикл “Місто”). Амбівалентність ліричного образу міста у Блока. Передчуття катастрофи. Подих апокаліпсису в його пізній поезії (збірка “Страшний світ”). Поема “Дванадцять” як вираження першої ейфорійної реакції на Жовтневу революцію, котра змінилася реальним розумінням події. Відхід від поетичної творчості в останні роки життя.

Теорія літератури. Поняття про символізм, поетичний цикл, апокаліптичні мотиви. Поглиблення поняття про амбівалентність.

Літературний контекст. Л.Костенко. “Учора в дощ зайшов до мене Блок...”. Анна Ахматова. “Олександрові Блоку” (“Я пришла к поэту в гости...”; “Три стихотворения” (“Пора забыть верблюжий этот гам...”). М.Цвєтаєва. “Із віршів до Блока” (“Имя твое - птица в руке...”).

Áнна АХМÁТОВА (1889-1966)

(справжнє ім’я - Ганна Горенко)

“Довкола жовтий вечір ліг”, “Був ти нещирим у ніжності”, “Сіроокий король”,

“Давній Київ ніби вимер”, “Північні елегії” (п’ята), “Реквієм”

Анна Ахматова і акмеїзм. Акмеїзм як реакція на символізм, повернення до реальності й предметно-чуттєвого образу. Прикметні риси поетичного світу Ахматової: предметність і повсякденність його матерії; точність слова; інтонація, близька до розмовної; лаконізм поетичної форми. Трагедія життя, підміненого чужою зловісною волею (п’ята “північна елегія”). “Реквієм” за мільйонами жертв тоталітарного режиму. Єдність материнської трагедії і трагедії всієї країни. Поетеса - речник всенародного горя. Стильова поліфонія і новозавітна символіка циклу.

Теорія літератури. Поняття про акмеїзм, лейтмотив.

Літературний контекст. О.Блок. “Анні Ахматовій” («“Красота страшна”, Вам скажут...»). М.Цвєтаєва. “Анні Ахматовій” (“Узкий, нерусский стан...”). Б.Пастернак. “Анні Ахматовій” (“Мне кажется, я подберу слова...”).

Володúмир МАЯКÓВСЬКИЙ (1893-1930)

“А ви змогли б?”, “Послухайте!”, “Добре ставлення до коней”,

“Панночка і Вульворт”, “Борг Україні”

Футуризм - одна з найзначніших авангардистських течій. Поява футуризму в італійській літературі і найпотужніший вияв у російській. Радикальне розширення й оновлення виражальних засобів поезії, широта художніх пошуків і звершень. Поети світового рівня й значення - В.Маяковський, Велимир Хлєбніков, ранній Б.Пастернак.

В.Маяковський - одна з центральних постатей російського футуризму. Загострене вираження в його творчості притаманного авангарду поєднання негації (неприйняття, заперечення) “застарілого мистецтва” з негацією застарілих форм суспільного життя, усвідомлення своєї творчості як революційної акції. Присвята таланту “служінню революції” й перетворення на суперангажованого поета. Характерні риси стилю Маяковського: тяжіння до космізму, експресивна емоційність, розмовно-ораторська інтонація й пафос, тонічний вірш з акцентацією слова; поєднання “сенсаційних ефектів і гарячково-карколомних образів” (К.Чуковський) зі щирим і тонким ліризмом.

Теорія літератури. Поняття про футуризм, тоніку.

Літературний контекст. М.Рильський. “Маяковський” (“Його ході розмашисто-широкій і розмах слів його відповідав...”). М.Цвєтаєва. “Маяковському” (“Превыше крестов и труб...”; “Чтобы край земной не вымер...”). Б.Пастернак. “Смерть поета” (“Не верили, - считали, - бредни...”).

Борúс ПАСТЕРНÁК (1890-1960)

“Визначення поезії”, “Цей лютий! Час для сліз і віршів...”,

“Гетсиманський сад”, “Зимова ніч”, “Нобелівська премія”

Життєвий і творчий шлях поета, пов’язаність початку творчості з футуризмом. Поезія Пастернака як синтез різних модерністсько-авангардистських течій першої третини 20 ст. Філософсько-медитативні мотиви у творах поета. Розуміння поезії як входження в сутність речей і явищ.

Рух пізньої поезії Пастернака до “простоти і ясності” (“Зошит Юрія Живаго” з роману “Доктор Живаго”)

Теорія літератури. Поглиблення поняття про модернізм, авангардизм, експресіонізм, сюрреалізм; верлібр.

Літературний контекст. Л.Костенко. “Гілочка печалі на могилу Пастернака” (“Паркан тут щільний, наче почерк...”). Анна Ахматова. “Поет” (“Он, сам себя сравнивший с конским глазом...”).

Тематична атестація