- •Навчальні питання
- •І. Концепція інформатизації україни. Концепція створення єнсз україни концепція розвитку зв'язку україни до 2010 року
- •Загальні концептуальні положення щодо розвитку зв'язку
- •2. Структура і стан зв'язку в Україні
- •3. Стратегія розвитку зв'язку
- •Забезпечення зв'язку технічними засобами
- •5. Управління і регулювання в системі зв'язку
- •Важелі регулювання
- •Міжнародне співробітництво
- •Забезпечення розвитку зв'язку
- •8. Реалізація положень Концепції
- •1 Передумови створення програми
- •Підготовчі заходи для переходу України до систем 3g
- •2 Строки та етапи реалізації програми
- •2.1 Короткостроковий план реалізації Програми (2002-2003 pp.)
- •Короткостроковий план реалізації Програми
- •2.2 Середньостроковий план реалізації Програми
- •Середньостроковий план реалізації Програми
- •2.3 Довгостроковий план реалізації Програми (2007-2010 pp.)
- •Довгостроковий план реалізації Програми
- •З технічна політика та пріоритетні напрямки переходу україни до систем 3g
- •Основні заходи організаційно-технічної політики
- •4 Забезпечення розвитку сектору рухомого зв'язку в україні
- •4.1 Науково-технічне забезпечення
- •4.2 Інформаційно-аналітичне забезпечення
- •Інформаційно-аналітичне забезпечення рухомого зв'язку
- •4.3 Нормативно-правове забезпечення
- •5 Очікувані результати від реалізації програми
- •5.1 Досягнення державних цілей розвитку сектору рухомого зв'язку
- •5.2 Підвищення рівня задоволення послугами споживачів
- •5.3 Забезпечення відповідного рівня інформатизації і інтеграція до Глобальної та Європейської інформаційних структур
- •Концепція розвитку аудіовізуальних систем і служб в україні на період до 2010 року з урахуванням тенденції їх інтеграції в європейську інформаційну інфраструктуру
- •2. Стан розвитку авсс в європі
- •3. Сучасний стан технічного розвитку авсс в україні
- •4. Цілі технічного розвитку авсс в україні та відповідні завдання інтеграції в єс
- •5. Основні принципи технічного розвитку авсс в україні
- •6. Стратегічні напрямки технічного розвитку авсс в україні
- •7. Етапи технічного розвитку авсс в україні
- •8. Шляхи розвитку технічних засобів авсс
- •9. Державна політика регулювання розвитку авсс
- •10. Наукове забезпечення та кадрова політика
- •11. Нормативно-правове забезпечення
- •12. Заключні положення
- •Додаток а. Визначення аудіовізуальних систем і служб
- •Додаток б. Місце авсс в інформаційному суспільстві
- •Додаток в. Характеристика сучасного прогресу авсс у промислово розвинених країнах
- •Додаток г. Директивні документи єс, покладені в основу політики єс в галузі авсс
- •Додаток д. Характеристика сучасного розвитку авсс в україні
- •Додаток е. Державні акти україни, на яких базується розвиток авсс
- •Додаток є. Характеристика супутникового, кабельного та наземного компонентів розподільних мереж ав-служб
- •Додаток ж. Основні вимоги ринкових відносин, яким має сприяти державна політика регулювання щодо авсс
- •Ііі. Концепція переходу на наземне цифрове мовлення вступ
- •Сучасний стан розвитку мовлення
- •Введення наземного цифрового мовлення
- •Основні принципи розвитку систем наземного цифрового мовлення
- •Взаємозв'язок наземного цифрового мовлення з іншими засобами поширення програм
- •Основні завдання щодо впровадження систем наземного цифрового мовлення
- •Основні етапи впровадження наземного цифрового мовлення
- •Основні напрямки робіт з переходу від ананогового до цифрового мовлення
- •Напрямки державного регулювання в перехідний період
- •Наукове забезпечення та кадрова політика
- •Метрологічне забезпечення
- •Нормативне забезпечення
- •Перелік науково- технічних програм спрямованих на прогрес мовлення Фундаментальні дослідження
- •Системні дослідження
- •Висновки
1 Передумови створення програми
Одна з особливостей сучасного етапу розвитку систем рухомого зв'язку в Україні полягає у швидкому формуванні попиту на найсучасніші інформаційні послуги, що сприяє концентрації зусиль та фінансів, спрямованих на створення й упровадження нових мережних та радіотехнологій. Незважаючи на те, що Україна поступається розвиненим країнам за показником телефонної щільності, нові технології рухомого зв'язку впроваджуються в нашій державі практично одночасно з їх появою на світовому телекомунікаційному ринку. Це особливо помітно, коли йдеться про обладнання стільникового рухомого зв'язку стандарту GSM. Також виразною є тенденція впровадження послуг на базі ІР-технологій.
Однією з основних проблем розвитку стільникового зв'язку в Україні є відсутність розподілених смуг частот сухопутної рухомої служби в діапазонах 800, 900 і 1800 МГц. Зважаючи на це, для перспективного використання зазначених діапазонів необхідно проводити якнайширші дослідження із забезпечення електромагнітної сумісності радіосистем іншого призначення, що працюють у суміщених або суміжних смугах частот.
Транкінгові системи зв'язку набули значного поширення в Україні переважно як відомчі (корпоративні) системи оперативного рухомого зв'язку. Сучасний стан розвитку систем оперативного рухомого радіозв'язку в Україні можна схарактеризувати як перехідний від автономних систем рухомого зв'язку окремих структур державного та недержавного управління, різного роду служб і відомств до інтегрованої системи оперативного рухомого радіозв'язку з обслуговуванням у масштабах держави.
Радіально-зонові та транкінгові системи аналогових протоколів «Алтай», SmarTrunk II, MPT, Smartnet та ін., які функціонують в Україні, за своїми параметрами не відповідають нормам міжнародних стандартів і запитам щодо якості обслуговування. Загальні тенденції розвитку вітчизняного сектору транкінгового зв'язку свідчать про назрілу необхідність впровадження цифрових технологій та побудову національної системи цифрового транкінгового зв'язку на основі загальноєвропейського стандарту TETRA.
Сьогодні послугами систем персонального радіовиклику (СПРВ) в Україні користується близько 0,08% її населення, причому СПРВ будуються для охоплення великих міст і їхніх передмість, а також розташовуються вздовж основних автомагістралей і призначені для загального використання. Мережі персонального радіовиклику України створюються і розвиваються за участю спільних підприємств на комерційній основі.
З огляду на географічні, демографічні та економічні чинники бізнес-плани вітчизняних операторів супутникових систем рухомого зв'язку передбачають, що частка абонентів наземних мереж, які користуватимуться таким зв'язком, не перевищить 1%, а отже, кількість абонентів супутникового зв'язку стільникових мереж становитиме всього близько 1000. Саме через дуже малу кількість потенційних користувачів упроваджувати цю послугу найближчим часом вітчизняні оператори не планують.
З метою створення правових, організаційно-технічних та економічних передумов для переходу України до систем рухомого зв'язку 3-го покоління необхідно вжити певних підготовчих заходів (табл. 1).
Таблиця 1