Тема 12. Оновлення продукції.
План.
Формування планів оновлення продукції.
Оптимізаційні планові розрахунки оновлення продукції.
Планування витрат на підготовку і освоєння виробництва нової продукції.
Об'ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції.
Сітьові методи планування підготовки виробництва і освоєння нових виробів.
1. Формування планів оновлення продукції.
В умовах ринку підприємство не може забезпечити міцну конкурентну позицію тільки завдяки скороченню витрат, зниженню цін, реклами тощо. Рано чи пізно перед ним постає питання оновлення тієї продукції, що випускається. Без випуску на ринок принципово нової або значно удосконаленої продукції стабільна діяльність у тривалій перспективі неможлива. Оскільки розробка та впровадження у виробництво нової продукції потребує значних інвестицій та часу ця діяльність повинна ретельно плануватись. В основі розробки плану оновлення продукції лежить маркетинговий пiдхiд до планування та бажання забезпечити постійне завантаження потужностей підприємства для отримання максимального прибутку.
Нова продукція – це виріб, що виготовляється вперше або модернізований виріб, що отримав якісно нову характеристику
Планування оновлення продукції базується на прогнозі попиту та виходячи із життєвого циклу продукції. При цьому, можуть використовуватися різні моделі (БКГ, «Мак-Кінсі» тощо).
При плануванні підприємством розробки нових товарів необхідно з'ясувати на якій стадії життєвого циклу знаходяться його аналоги, які вже запропоновані ринку. Включаючись у виробництво товару, який знаходиться вже на стадії зрілості, підприємство ризикує з'явитися на ринку в той момент, коли почнеться стадія старіння і попит на даний товар падатиме. Не можна допускати того, щоб об'єми продажів значно знижувалися, необхідно підтримувати об'єм продажів на певному, стабільному рівні. Для цього підприємству необхідно забезпечити впровадження і збільшення випуску модифікованого товару, розробленого до настання старіння попереднього товару. Для того, щоб досягти стабільності в продажах (підтримуючи рівень П0), розробникові нового (оновленого) товару слід починати ще до того моменту, коли попередній вступає в стадію зрілості.
Перед ухваленням стратегічного рішення, що стосується впровадження нового виробу проводиться ідентифікація стадії його життєвого циклу. В процесі ідентифікації одну стадію відрізняють від іншої за допомогою таких основних показників як процентне збільшення об'ємів продажів, конкурентна позиція, привабливість ринку.
Оновлення продукції базуається на завданнях стратегічного плану.
План оновлення продукції у розширеному варіанті може мати таки розділи:
-якісні та структурні зміни „портфеля” продукції підприємства;
-економічна ефективність виробництва нової продукції;
-норми і нормативи;
-виробництво та реалізація продукції;
-матеріально-технічне забезпечення виробництва нової продукції;
-персонал і оплата праці;
-витрати виробництва нової продукції, прибуток, рентабельність.
Розробка та реалiзацiя плану оновлення ставить на метi:
- своєчасне забезпечення потреб потенцiйних споживачів у даному видi нової продукції;
- скорочення термiнiв, що необхiднi для розробки та освоєння виробництва нової продукції;
- створення i виробництво продукції високого технiчного та якiсного рiвня, що забезпечуватиме вподальшому її конкурентнспроможнiсть.
Умовно процес оновлення можно поділити на п’ять стадій: генерація ідеї; аналіз можливого попиту і технічних можливостей; конструювання та створення; тестування та затвердження; виробництво. При цьому до стадії техніної підготовки нового виробу відносять:
а) науково-дослідні роботи зі створення продукції;
б) дослідно-конструкторські роботи;
в) технічну підготовку виробництва;
г) освоєння виробництва.
Вихідними даними для планування технічної підготовки виробництва є: планові завдання з розробки і освоєння виробництва нової продукції, планові нормативи для визначення обсягу і трудомісткості робіт кожного етапу підготовки. Планові нормативи технічної підготовки виробництва поділяються на об’ємні (кiлькiсть оригiнальних деталей на вирiб, кiлькiсть технологiчних карт) і трудові (трудомiсткiсть конструкторських робiт з проектування оригiнальної деталi, трудомiсткicть проектування технологiчного процесу й оснащення на одну оригiнальну деталь) – Найчастiше при цьому використовують галузевi нормативи. За допомогою об’ємних нормативів встановлюється обсяг робіт у натуральному вимірі, а за допомогою трудових – у нормо-годинах.
Встановивши загальну трудомісткість, визначають тривалість циклу кожного етапу технологічної підготовки виробництва в днях:
,
де Tц - тривалість циклу кожного етапу технологічної підготовки виробництва в днях;
ti –трудомісткість і-ї стадії (етапу), люд-год;
Кд –коефіцієнт, який враховує додатковий час на узгодження, затвердження, внесення змін у технічну документацію та ін., що не передбачено нормативами (Кд =1.1 ÷1.5);
Чі –чисельність робітників, які одночасно виконують дану стадію, етап робіт, осіб;
Тзм –тривалість зміни, год.;
Квн –коефіцієнт виконання норм;
Kв –коефіцієнт переведення робочих днів у календарні
(Кв = число календарних днів у плановому році/ число робочих днів у плановому році).
На пiдставi цього розробляють генеральний план-графiк технічної пiдготовки виробництва нового виробу, який визначає послiдовнiсть робiт і загальну тривалiсть циклу технічної пiдготовки виробництва.