Заняття тема: ”мікробіологія шигельозу”

Актуальність теми: Протягом уже багатьох років як в Україні, так і в усьому світі шигельоз є найважливішою інфекцією серед гострих кишкових інфекцій. Особливо напружена епідеміологічна ситуація склалася у країнах з низьким рівнем розвитку економіки, культури, харчової промисловості та інфраструктури населених міст.

Шигельоз (бактеріальна дизентерія) – гостре антропонозне захворювання з фекально-оральним механізмом передачі збудника, яке спричиняється бактеріями роду Shigella і характеризується ураженням кишечнику (переважно дистального відділу товстої кишки), загальною інтоксикацією, ознаками геморагічного коліту та тенезмами¹.

У продовж останніх десяти років спостерігається стійке зростання захворюваності на шигельоз і сьогодні захворюваність залишається високою.

Знання мікробіології шигельозу є важливими для майбутнього лікаря – вони допоможуть йому вчасно та правильно поставити діагноз, призначити відповідне лікування.

Мета заняття (загальна) – вивчити біологічні особливості збудників шигельозу, уміти проводити мікробіологічну діагностику шигельзу та оцінювати її результати.

Конкретні цілі Вихідний рівень

Уміти:

Інтерпретувати біологічні особливості збудників шигельозу.	Використати знання про фізіологію всмоктування поживних речовин у шлунково-кишковому тракті людини (кафедра нормальної фізіології).
Оперувати знаннями про перелік досліджуваного матеріалу, термін та методику його забору для мікробіологічної діагностики шигеллезу.	Застосувати знання про живильні середовища та культуральні властивості мікроорганізмів (попередні заняття з курсу мікробіології).
Поставити, оцінити слайд-аглютинацію з метою вивчення антигенної структури збудника шигельозу та визначити серовар (підсеровар) шигели.	Приготувати тимчасовий препарат, пофарбувати його за методом Грама і охарактеризувати морфологічні та тинкториальні особливості мікроорганізму (попередні заняття з курсу мікробіології).
Провести мікробіологічну діагностику шигельозу.	Застосувати знання про сутність бактеріофагів та еубіотиків, мету їх використання (попередні заняття з курсу мікробіології).
Оперувати знаннями про мету застосування РІФ при захворюванні на шигельоз та принцип її постановки.
Оцінити реакцію непрямої гемаглютинації та ретроспективно підтвердити чи спростувати діагноз шигельозу.

ТЕОРЕТИЧНА ДОВІДКА. Шигельоз (бактеріальна дизентерія) викликається різними видами бактерій роду Shigella.

Основний механізм передачі збудника – фекально-оральний.

Шигели упродовж доби можуть залишатись у шлунку, частина з них руйнується, вивільняючи ендотоксин, який захищає збудника від дії гуморальних та клітинних факторів резистентності людини. Шигели, які залишились, переміщуються у тонку кишку, де можуть затримуватись до декількох діб та розмножуватись. Після цього бактерії потрапляють у товсту кишку. Пусковим моментом у патології шигельозу є адгезія та внутрішньоклітинне паразитування шигел.

Потрапляння збудника у епітеліоцити генетично опосередковане наявністю у шигел білків зовнішньої мембрани, які взаємодіють з рецепторами епітеліоцитів та спонукають їх до фагоцитування бактерій. Збудник шигельозу, який занурився у епітеліоцити, розмножується завдяки факторам персистенції.

У розвитку хронічного шигельозу важливе значення мають такі механізми: а/ внутрішньоклітинний паразитизм збудника, б/ антигенна мімікрія шигел, в/ секреція шигелами факторів персистенції, г/ розвиток дисбіозу, д/ формування гіперчутливості сповільненого типу (ГСТ).

При мікробіологічній діагностиці шигельозу дотримуються двох принципів: 1/ виявлення збудника при бактеріологічному дослідженні; 2/ виявлення специфічних змін у організмі хворого, використавши серологічний метод за допомогою РНГА, по зростанню титру антитіл.

Вибір досліджуваного матеріалу для бактеріологічного методу визначається особливістю збудника, а саме, його внутрішньоклітинним паразитуванням.

Другий принцип діагностики дозволяє підтвердити діагноз гострого шигельозу по зростанню титру антитіл або по виявленню у сироватці крові хворого IgM; при хронічному шигельозі виявляють IgG.