92. Підхід Лоулора до вимірювання продуктивності

Лоулор (Англія) виходить з того, що продуктивність є всеосяж­ним показником діяльності організації. Саме за допомогою часткових показників продуктивності, на його думку, необхідно постійно аналізувати соціально-економічний стан організації за такими п’ятьма напрямками:

• рівень досягнення цілей;

• рівень коефіцієнта корисної дії (ККД);

• рівень ефективності;

• ступінь порівнянності результатів;

• прогресивність тенденцій.

Поставлені цілі можуть бути досягнутими тільки тоді, коли загальний фонд ресурсів може задовольнити потреби даної організації. Величиною цього фонду визначається ступінь виконання зав­дань, що стоять перед організацією. Таким фондом є загальні надходження (ТЕ), зароблені підприємством у результаті своєї діяльності. Загальні надходження спрямовуються на обслуговування підприємства, виплати заробітної плати, для капітальних вкладень, відрахувань прибутку й податків. Коефіцієнт корисної дії (ККД) показує, наскільки продуктивно із наявних ресурсів виготовляється продукція. Визначення ККД розкриває зв’язок між витратами виробництва та обсягом продукції, що виготовляється, ступінь використання ресурсів порівняно з наявними потужностями (потенціалом). Цей показник дозволяє оцінити, наскільки рентабельно організовано виробництво: або . Показник ефективності дозволяє порівняти досягнуті результати з потенційними результатами, які були б одержані, якщо ресурсами розпоряджалися більш раціонально. Це поняття включає досягнення запланованого обсягу продукції, що виробляється, на базі нової норми продуктивності. Підвищення продуктивності потребує поєднання як збільшення обсягів продукції, так і більш раціонального використання наявних ресурсів. Це положення може бути проілюстроване такими чотирма пропорціями:

• фактичний обсяг продукції, що виробляється, віднесений до фактичних витрат виробництва (статус-кво);

• більш високий обсяг продукції, що виробляється, віднесений до існуючих фактичних витрат виробництва;

• фактичний обсяг продукції, що виробляється, віднесений до більш низьких витрат виробництва;

• максимальний обсяг продукції, що виробляється, віднесений до мінімальних витрат виробництва.

Порівнянність показників організаційної діяльності вельми важлива, оскільки своє місце серед конкурентів організація може визначити тільки зівставленням результатів. В організації показники продуктивності доцільно порівнювати за такими напрямами:

• порівняння існуючого економічного показника з базисним показником. Таке порівняння дасть можливість з’ясувати, наскіль­ки краще чи гірше спрацювало підприємство у звітному періоді;

• порівняння економічних показників між однорідними вироб­ничими одиницями — окремими працівниками, відділами, службами і т. д.;

• порівняння фактичного економічного показника з плановим.

Тенденції відображають динаміку змін. Досягнення прогресив­них тенденцій може бути визначено порівнянням існуючого показника та історичної бази. Це дозволяє визначити темпи підвищення чи зниження економічних показників підприємства. Даний підхід потребує вимірювання продуктивності всередині підприємства на двох рівнях: первинному та вторинному. На первинному рівні розглядається продуктивність загальних доходів Е: Витрати на обробку дорівнюють де — загальна сума заробітної плати робітників і службовців; — загальна сума оплачених послуг; — амортизаційні відрахування. Звідси видно, що високий рівень загальних доходів гарантує конкурентоспроможність організації. Вимірювання продуктивності прибутку — це вторинний рівень. Наприклад, загальні доходи від операцій підприємства за певний місяць становлять 100 тис. дол. США. Витрати, пов’язані з процесом оброблення, становлять 75 тис. дол. США. . Це означає, що на кожен долар витрат, спрямованих на оброблення, було отримано 1,33 дол. США загальних доходів і 0,33 дол. США прибутку. Продуктивність загальних доходів розкриває сутність ККД для будь-якого типу організації. Вона характеризує ККД з трьох аспектів під час переходу підприємства на виготовлення нової продукції:

• швидкість, з якою витрати починають давати віддачу у вигляді виготовленого обсягу продукції;

• кількість витрат, необхідних для отримання даного обсягу продукції;

• потенційний (максимально можливий) обсяг продукції, який може бути одержаний за даних витрат виробництва.

Друге визначення продуктивності можливе шляхом відношення вартості використовуваних ресурсів до загальної вартості наявних ресурсів. Загальні витрати на обробку включають дві основні частини:

• витрати, зумовлені продуктивним використанням ресурсів (Cd). Ці витрати можуть поділятися на вартість безпосередньо продуктивної праці (Се) та вартість допоміжної праці (Са);

• витрати на ресурси, що не використовуються (Сі), коли люди та обладнання повністю простоюють.

Взаємозв’язок між цими витратами показано на рис. 8.4.

Вартість продуктивної праці Се	Вартість допоміжної праці Са	Витрати на ресурси, що не використовуються (Сі)
¬Витрати самого процесу переробки сировини Cd ®
¬Загальні витрати на обробку С

Рис. 8.4. Схема взаємозв’язку між елементами витрат Таким чином, продуктивність ресурсів, або процесу обробки, можна виразити так: Основний показник ефективності використання ресурсів застосовується для того, щоб пов’язати суто продуктивну працю Се із загальними витратами С. Цей зв’язок формалізується так: Продуктивна праця на відміну від допоміжної праці — це така праця, яка безпосередньо спрямована на оброблення матеріалів і створює нову вартість. Поняття продуктивної праці є важливою частиною визначення продуктивності. Існують інші способи вимірювання продуктивності визначення продуктивності оборотного капіталу та матеріальних запасів. За цим рівнянням визначаються загальні доходи на одиницю оборотного капіталу, або інтенсивність використання оборотного капіталу. Подібні співвідношення можуть бути визначені на основі обсягу продажів S та прибутку Р, тобто і . Продуктивність матеріальних запасів (усі матеріали, отримані напівфабрикати в незавершеному виробництві та запаси готової продукції) подібна до продуктивності оборотного капіталу, але повинна включати ще й поточні витрати (Cinv) для оплати часу, протягом якого матеріальні запаси перебували у виробничій системі: Звичайним способом вимірювання продуктивності матеріальних запасів є визначення швидкості обороту запасів:

Потенціал продуктивності. Потенційні загальні доходи організації — це доходи, які були б отримані, якби всі наявні ресурси були повністю використані (без будь-яких втрат через простої потужностей). Інакше кажучи, Cd = C.

Наприклад, загальні доходи становлять 100 тис. дол. США, загальні витрати на обробку — 75 тис. дол. США, витрати на безпосередню переробку сировини — 48 тис. дол. США і вартість продуктивності праці — 30 тис. дол. США. На основі цих даних можна зробити такі розрахунки: Як видно із цього розрахунку, лише дві третини ресурсів зай­няті продуктивно, а близько однієї третини простоює. Існуючі та потенційні доходи визначаються так: Отже, у результаті низької організації виробництва недоодержано 56 250 дол. США (156 250 – 100 000). Очевидно, що суто продуктивна праця має великий вплив на загальну продуктивність організації, до речі, як і на прибуток. Порівняння, зроблені між загальною продуктивністю валових доходів та продуктивністю загальних доходів у сукупності із втратами через простої, розкривають великі відмінності у їхніх кількісних величинах. Наведений нижче приклад свідчить, що за умови повного використання всіх ресурсів на суто продуктивну працю потенційні загальні доходи могли б бути значно вищими: Рис. 8.5. Схема аналізу продуктивності Це свідчить про те, що тільки 40 % (30 тис. із 75 тис. дол. США) усіх витрат на обробку були використані на суто продуктивну працю. Якби інші 60 % були використані так само, то загальні доходи були б у 2,5 раза більшими й становили 250 тис. дол. США замість 100 000 тис. дол. США. Схематично порядок аналізу продуктивності Лоулор здійснює так, як показано на рис. 8.5. Підводячи підсумки свого підходу, Лоулор застосовує таблицю для порівняння ступеня корисності різних індексів вимірювання продуктивності, виходячи із організаційних рівнів, складності та основних завдань, що стоять перед організацією (табл. 8.2). Таблиця 8.2 ПОРІВНЯННЯ ПОКАЗНИКІВ ПРОДУКТИВНОСТІ

№ з/п

Одиниця вимірювання

Рівень

Складність

Порядок

П’ять основних цілей

макро

мікро

проста

комп- лексна

1-й

2-й

O

Ef

E

П

T

1

Валовий національний продукт (ВНП) на душу населення СNP/PC

?

?

?

?

2

ВНП на душу населення ? ВНП на душу населення інших країн

?

?

?

?

?

?

?

3

Додана продукція на одного робітника AV/Pw

?

?

?

?

?

4

Продуктивність загальних доходів Т/С

?

?

?

?

?

5

Т/С ? Т/С інших

?

?

?

?

?

?

6

Продуктивність прибутку Р/С

?

?

?

?

?

7

Потенціал загальних доходів T/Cd ? C

?

?

?

?

?

8

Обсяг продажів на одного робітника S/TE

?

?

?

?

?

9

Прибуток на одного робітника Р/ТЕ

?

?

?

?

?

?

10

Р/ТЕ ? Р/ТЕ інших

?

?

?

?

?

?

11

Продуктивність обробки Cd /C

?

?

?

?

12

Cd /C ? Cd /C інших

?

?

?

?

?

Закінчення табл. 8.2

№ з/п

Одиниця вимірювання

Рівень

Складність

Порядок

П’ять основних цілей

макро

мікро

проста

комп- лексна

1-й

2-й

O

Ef

E

П

T

13

Продуктивність використовува­ної праці Се /С

?

?

?

?

14

Продуктивність оборотного капіталу Т(М + С)

?

?

?

?

15

Продуктивність матеріальних запасів Т(М + Cinv)

?

?

?

?

16

Обсяг виготовленої продукції за годину О/Н

?

?

?

1) О — мета; Ef — ККД; Е — ефективність; П — порівнянність; Т — тенденція.