Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення та характеристику поняттю виховання.

2. Поясніть суть основних принципів виховання.

3. Дайте характеристику методам виховання.

Тема 16 . Система освіти в Україні

Зміст понять «освіта», «система освіти». Державна національна програма «Освіта». Реформування освіти. Зміст освіти в Україні. Система освіти та її ланки. Закон України «Про освіту». Системи освіти в інших країнах. Пожежні школи в країнах зарубіжжя.

Освіта – основа духовного, соціального, економічного, культурного розвитку суспільства та держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості, найвищої цінності суспільства, розвиток талантів, розумових і фізичних здібностей. Освіта є результатом навчання, тому основним елементом у структурі процесу навчання є зміст освіти.

Зміст освіти – це категорія історична, вона змінюється під впливом розвитку виробництва, науки, культури, а також у зв’язку з прогресом дидактики і методик.

Під змістом освіти розуміється:

1. “система знань, умінь, навичок, оволодіння якими забезпечує розвиток здібностей” (Б.П. Йосипов).

2. “передання молодому поколінню змісту соціальної культури для її збереження і розвитку” (І.Я. Лернер).

Основними джерелами освіти на державному рівні є такі документи:

навчальний план (навчального закладу), що затверджується Міністерством освіти України, в якому містяться кількість годин на рік, семестр, тиждень відповідно до кожного предмету, перелік дисциплін, що вивчаються протягом навчання в закладі освіти, послідовність їх викладання.

Навчальна програма з предмета, що має пояснювальну записку, розподіл вивчення тем, години, які поділяються на лекційні, практичні, семінарські, лабораторні заняття, іспити, самостійну та індивідуальну роботу. Особливістю багатьох програм є авторська модернізація, яка залежить від нових методичних знахідок або науково-методичного прогресу та змін в соціальному житті.

Підручник – основна навчальна книга, яка складена відповідно до програми, з урахуванням спеціалізацій, в них поглиблено розглядаються теми дисципліни. Особливими видами підручників є навчальні посібники.

Навчальні посібники – це книги, зміст яких повністю відповідає навчальній програмі, або поглиблено розглядає теми навчального предмета, містить емпіричний матеріал, що служить закріпленню основного теоретичного матеріалу. До навчальних посібників належать: довідники, хрестоматії, словники, збірники вправ і задач тощо.

Монографії (від грецької – один і пишу) – книга, в якій відображено одноосібну або колективну наукову працю з однієї проблеми.

Система освіти – це сукупність навчальних і навчально-виховних закладів, які відповідно до законів забезпечують загальну середню, вищу освіту, здобуття спеціальності або кваліфікацій, підготовку або перепідготовку кадрів для країни.

Основні історичні етапи розвитку системи освіти в Україні.

До 1918 року існувала система, яка відповідала теоріям формальної і матеріальної освіти. До нижчого рівня освіти належали сільські церковно-парафіяльні школи, де навчали у межах 2-х – 3-х класів Закону Божому та письму. На середньому рівні освіти були гімназії, які готували абітурієнтів до вступу у вищі навчальні заклади. Освіта ця вважалася формальною, тому що вивчалися предмети, які не завжди мали практичне значення, спирались на механічне запам’ятовування. Особливо вважалися формальними латинська і грецька мови. До вищого рівня освіти належали університети, які давали переважно гуманітарну освіту.

Матеріальна освіта здійснювалася в реальних (для підготовки спеціалістів виробництва) і в комерційних (для підготовки купців і економістів) училищах, технікумах, політехнічних інститутах.

Але освіта царської Росії не була спрямована на забезпечення освітою всього народу. Освіта до 1920 року в Україні пережила бурхливе оновлення і розвиток. Так у 1920, 1930, 1934-1935 роках вийшли урядові документи щодо освіти, які поступово вдосконалювали її. Так з’явилися дошкільні заклади, школи першого ступеня (8 - 12 років), школи другого ступеня (12 – 15 років); фабрично-заводські учнівства і технікуми (1920 р.). Запроваджувалось загальне обов’язкове початкове навчання (1930 р.), загальне семирічне навчання (1934-1935 рр.). Вдосконалювалася і система управління освітою. Державним органом, який керує всіма типами навчальних закладів, стало Міністерство Освіти України.

За Законом “Про освіту” (1992 р.) ліквідована система середньої спеціальної освіти і тим накреслена перспектива розвитку цих закладів у вищі навчальні – коледжі. У грудні 1992 року Кабінетом Міністрів, Президентом України була прийнята Концепція “Освіта” (Україна XXI століття), програма була розрахована до 2000 року і в перспективі на початок 21 століття.