Лише тоді ми добре навчаємо і
виховуємо людину, коли знаємо,
що вона відчуває і до чого вона здатна,
чого вона хоче.
Й.Г. Песталоцці
Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст.. визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості.
Тому педагогічним колективом навчального закладу було розроблено та втілено
в практику роботи концепцію «Плекаємо творців свого життя», яка покликана реалізувати такі завдання:
навчити учнів мислити;
сформувати моральні стосунки;
виробити етичні норми поведінки особистості;
сприяти зміцненню здоров’я учнів, їх фізичному загартуванню.
враховувати потреби особистості учня, його інтересів та здібностей;
визнавати пріоритетною ідеологією самовдосконалення особистості
Це викликало необхідність ґрунтовного дослідження психологічних особливостей учнів.
Адже ще видатний російський педагог К.Д. Ушинський говорив про те, що кожен викладач повинен бути психологом. Щоб реалізувати освітні завдання, учителеві необхідно володіти педагогічною майстерністю та психологічними знаннями, які допоможуть розумітися на особистісних особливостях учнів, а також будувати свій урок з урахуванням особливостей сприйняття інформації учнями, їх типів нервової системи. Психологи твердять: «Навчання – світло лише в тих випадках, коли його методи добре узгоджені з можливостями та здібностями того, кого навчають. У протилежному випадку це не світло, а суцільна пітьма». Отже, шкільну освіту необхідно адаптувати з багатьма прогресивними науками, однією з яких є НЛП – нейролінгвістичне програмування. Звернемося до теоретичних основ даної проблеми.
Нейро – визначає зв’язок з нервовою системою, тобто окреслює шлях використання органів чуття.
Лінгвістичне – визначає зв’язок між мовою, що використовує людина, і її життєвим досвідом. Оскільки лексичні моделі є вираженням образу нашого мислення і в тій чи іншій мірі відбивають її внутрішню сутність.
Програмування - дозволяє досліджувати й змінювати переживання й досвід, що дає змогу керувати власними переживанням, психологічним станом та поведінкою.
У навчальному процесі головне завдання вчителя полягає в тому, щоб учні засвоїли навчальний матеріал з максимальною легкістю і якомога міцніше. Тому учителю варто враховувати індивідуальні особливості учнів і навіть підлаштовуватися під них. А це у свою чергу вимагає:
виявлення нейролінгвістичних особливостей учнів;
добір завдань відповідно кожного типу провідної репрезентативної системи;
вплив на всі канали сприйняття і переробки інформації.
Актуальність теми пояснюється значенням діяльності учнів у навчальному процесі. А. Дістервег писав: «Розвиток і освіта жодній людині не можуть бути подані чи повідомлені. Кожен, хто прагне до них прилучитися, повинен досягти цього власною діяльністю, власними силами, власною напругою. Зовні він може отримати тільки спонукання, тому самодіяльність – засіб і одночасно результат освіти. Те, що людина не здобула самостійно,- не її».
Проблема організації навчальної діяльності учнів на уроці для підвищення ефективності уроків з української мови та літератури є чи не найважливішою. Лише активно навчаючись, учень може глибоко засвоїти теоретичний матеріал, оволодіти мовленням, навчитись використовувати здобуті знання та вміння. Але щоб досягти цього, потрібно правильно організувати навчальну діяльність. Використання таких підходів до навчання робить його особистісно орієнтовним, спрямованим на врахування нейролінгвістичних особливостей учнів і робить можливим розуміння матеріалу і візуалом, і аудіалом і кінестетиком.
Практична значущість досвіду полягає у тому, що
на уроках забезпечується позитивний емоційно-актуальний фон уроку та внутрішня готовність школярів до сприйняття навчальної ситуації і бажання діяти в ній;
з’ясовано функції навчальних завдань відповідно до репрезентативних систем школярів;
узагальнено практичним шляхом продуктивні методи та прийоми, що повинні бути застосовані на кожному структурному етапі уроку з урахуванням усіх індивідуальних особливостей учнів;
спрямовано навчальний процес на уроках української мови та літератури на підвищення результативності, удосконалення організації навчальної діяльності учнів з урахуванням їх індивідуальних та психологічних особливостей.
Провідна ідея досвіду Пристосування учительських методик до індивідуально-психологічних особливостей учнів забезпечує ефективність уроку, підвищує рівень мотивації учнів до вивчення предмета, сприяє розвитку цілісного сприйняття світу, забезпечує психологічний комфорт навчальних занять.
Теоретичне обґрунтування
Нейролінгвістичне програмування, або скорочено НЛП – сучасний напрям прикладної психології. Це набір моделей, умінь і технологій для того, щоб мислити і діяти ефективно в цьому світі. Це мистецтво і наука про досконалість, результат дослідження того, як видатні люди в різноманітних областях діяльності досягали високих результатів.
Засновники НЛП Джон Гріндер і Ричард Бендлер (фахівець з інформатики та лінгвіст) не вчені, а прагматики. Досліджуючи дії таких видатних психотерапевтів, як: Фріц Перлз, Вірджинія Сатір, Мілтон Еріксон, - вони замислились: чому деякі психотерапевти успішно допомагають людям, а інші ні. Учені намагалися вичленувати складові їхнього успіху. Це їм вдалося. Вони опублікували свої перші відкриття в чотирьох книгах, опублікованих у 1975-1977 роках: «Структура магії» І і ІІ тт..і «Паттерни» І і ІІ тт..
Уявлення про репрезентативні системи, які визначають індивідуальні відмінності в сприйнятті та інших пізнавальних процесах,- одне з досягнень НЛП. У своїй книзі «Виправлення шкільного конвеєра » Д. Гріндер розглядає багато питань, пов’язаних зі сприйняттям і навчанням дітям.
Про можливість НЛП на уроках мови та літератури йдеться у працях доктора педагогічних наук Київського університету імені М.П.Драгоманова Донченко Т.К., у роботах педагогів Стеценко В.П., Попової О., дослідженнях Ірини Хроменко - вчителя-методиста, тренера консультативно-тренінгового центру «Педагог», у роботах психолога О.В. Скворчевської.
Викладення основної ідеї досвіду
Найбільш важливими фільтрами, за допомогою яких людина відбирає з інформації, що надходить до неї ззовні, потрібну – це зір, слух, відчуття.
Візуальний – те, що ми бачимо. Це - образи, картинки, кіно.
Аудіальний – те, що ми чуємо. Це може бути як і мовлення, так і свист вітру або дзюрчання води. І, відповідно, інтонації, тембр, висота голосу.
Кінестетичний (від грецьк кінес-«рух») – те, що ми відчуваємо (шкірна чутливість, внутрішні).
Отже, існує три типи людей, що розрізняються за типом провідної репрезентативної системи. Навіщо це нам знати? По-перше, це потрібно для того, щоб визначити, яка інформація навколишнього світу засвоюється легше і швидше за все, на які її аспекти насамперед звернути увагу.
Друга відмінність, пов’язана з провідною репрезентативною системою,- переважна форма зберігання інформації в пам’яті та легкість витягу з пам’яті різних видів інформації. Скажімо, думаючи про матір, один згадує її обличчя, другий – голос, а третій – м’якість рук.
Третій важливий аспект репрезентативних систем – легкість оперування з різними типами інформації в процесі розумової діяльності.
Крім репрезентативних систем, у процесі взаємодії вчителя і учня необхідно враховувати темперамент, інтелект, пам'ять, увагу та ін.. Майже всі ці психофізіологічні особливості залежать від того, яка з півкуль головного мозку домінуюча. Тобто, мова йде про ліво- і правопівкульний інтелект. На основі досліджень вчених зроблено узагальнення про особливості сприйняття інформації типовим лівопівкульним та правопівкульним учням.
Учні з лівопівкульним інтелектом.
Учнів називають «мислителями» ,бо ліва півкуля є домінуючою при виконанні таких операцій як: читання, писання, рахунок, логічні розрахунки, тобто відповідає за засвоєння академічних знань. Школярі мають алгоритмічне, символічне схематичне мислення та вербальні здібності.
Особливості навчання
Школярі люблять інформацію в письмовій формі. Схильні сприймати матеріал у логічній послідовності, їм необхідні чіткі письмові інструкції. Бачать символи й вільно оперують знаками, символами (літерами, числами, назвами). Приділяють увагу деталям, окремим елементам, віддають перевагу пізнаванню від частини до цілого. Здатні організовувати інформацію у струнку систему. Мають короткочасну пам'ять.