Завдання практичного заняття

Розв’язати задачі на визначення виробничої собівартості і собівартості реалізованої продукції.

Розв’язати задачі на визначення структури витрат підприємства.

Визначити рівень витрат, розмір і темп зниження витрат на 1 грн. товарної продукції.

Контрольні тести до теми

1. Витрати промислового підприємства поділяються на прямі та непрямі за...

1. економічним характером витрат;

2. ступенем їх однорідності;

3. способом обчислення на одиницю продукції;

4. реакцією витрат на зміну обсягу виробництва.

2. Витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції, називаються...

1. змінними;

2. постійними;

3. прямими;

4. непрямими.

3. Змінні витрати – це...

1. витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом певного різновиду продукції;

2. витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виробленої продукції;

3. витрати, які не можна безпосередньо обчислити на окремий різновид продукції;

4. витрати, загальна сума яких не залежить від кількості виробленої продукції.

4. Показник граничних витрат використовується при...

1. аналізі доцільності зміни обсягу виробництва продукції;

2. прогнозуванні величини витрат;

3. обліку та аналізі витрат;

4. плануванні величині витрат.

5. Витрати виробництва на підприємстві складаються із...

1. заробітної плати, амортизаційних відрахувань, вартості матеріалів, накладних витрат;

2. податків, заробітної плати, амортизаційних відрахувань, підприємницького прибутку;

3. відсотки за кредитом, заробітної плати, податку з прибутку, амортизаційних відрахувань;

4. витрат на відрядження і представницьких витрат, вартості матеріалів, податку з прибутку, прибуткового податку.

6. Розподіл витрат на постійні та змінні здійснюється з метою...

1. прогнозування прибутку;

2. визначення для кожної конкретної ситуації обсягу реалізації, що забезпечує беззбиткову діяльність (критичний обсяг);

3. виділення цехової, виробничої та повної собівартості;

4. правильні відповіді а і b;

5. усі відповіді правильні.

7. Виробнича собівартість продукції включає...

1. усі витрати одного виробничого підрозділу на виробництво продукції;

2. усі витрати підприємства на виробництво продукції;

3. усі витрати підприємства на виробництво продукції плюс витрати на її реалізацію;

4. усі відповіді неправильні.

8. Калькулювання – це...

1. обчислення собівартості валової продукції;

2. обчислення собівартості окремих виробів;

3. обчислення собівартості товарної продукції;

4. обчислення собівартості реалізованої продукції.

Рекомендована література

1. Блонська В.І., Васильків Т.Г., Гриневич С.С., Заярна Н.М. та ін. Економіка підприємства: теорія і практикум (За редакцією доц. Міценко Н. Г., доц. Ященко О.І.): Навчальний посібник. – Львів:«Магнолія 2006», 2008.– С. 418 -- 444.

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник.— Вид. 2-ге доповн. і переробл. -- К.: Атіка, 2007. -- С. 346 – 369.

3 Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник – К.: В-во А.С.К., 2004. -- С. 244 -- 288.

4. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.-- Вид.

3-тє, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – С. 403 – 432.

5. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”.

6. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджене Постановою КМУ від 26.04.1996р. № 473.

7. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємств. Навч.посіб.—К.: „Каравела”, 2003. -- С. 166 – 187.

8. Конспект.

9. Методичні вказівки щодо самостійної роботи з дисципліни „Економіка підприємства.”

План практичного заняття № 12

Тема: Калькулювання собівартості одиниці продукції

(2 години)

Вимоги до змісту і обсягу теоретичної підготовки

Студент повинен знати визначення тлумачення термінів «калькулюван­ня», «об’єкт калькулюван­ня», но­менклатуру калькуляційних статей витрат, загальну технологію виконання калькуляційних розрахунків та місця калькулювання у системі техніко-економічних розрахун­ків на підприємствах.

Вимоги до вмінь та навичок

Студент повинен вміти розв’язувати задачі на визначення основних калькуляційних статей витрат, виробничої та повної собівартості одиниці продукції, оптової та відпускної ціни підприємства.

Питання для обговорювання

1. Визначення та місце калькулювання у системі техніко-економічних розрахун­ків на підприємствах.

2. Типова номенклатура калькуляційних статей витрат.

3. Загальну технологію виконання калькуляційних розрахунків.

4. Елементний склад ціни на продукцію підприємства.

Методичні поради щодо самостійної підготовки

до практичного заняття

Розпочинати вивчення питань цього напряму краще з визначення тлумачення терміна «калькулюван­ня», загальної технології виконання калькуляційних розрахунків та місця калькулювання у системі техніко-економічних розрахун­ків на підприємствах. При цьому необхідно пам'ятати, що каль­кулювання потрібно для вирішення таких економічних завдань, як: обґрунтування цін на вироби; обчислення їхньої рентабельно­сті; аналіз витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах; визначення економічної ефективності організа­ційно-технічних заходів тощо.

На підприємствах, як правило, складають (обчислюють) пла­нові та фактичні калькуляції. Перші обчислюються за плановими нормами витрат, другі -- за їхнім фактичним рівнем.

Незалежно від конкретних особливостей виробництва і про­дукції калькулювання передбачає розв'язування таких методичних завдань: визначення об'єкта калькулювання і вибір калькуляцій­них одиниць, визначення калькуляційних статей витрат та методи­ки їхнього обчислення.

Об'єкт калькулювання -- це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється. Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляцій­на одиниця — одиниця його кількісного виміру (кількість у шту­ках, маса, площа, об'єм).

У світовій практиці господарювання застосовуються різні ме­тоди калькулювання, що зумовлено різним призначенням кальку­ляцій, типом виробництва та традиціями внутрішньофірмового управління. Найчастіше використовується калькулювання за повни­ми й неповними витратами.

За використання методу калькулювання за повними витратами всі види витрат, що стосуються виробництва й продажу продукції, включають у калькуляцію. Такий метод є традиційним для вітчиз­няних виробничих підприємств.

В інших країнах порівняно широко застосовується метод каль­кулювання за неповними витратами, тобто в калькуляції включа­ють не всі витрати на виробництво і збут продукції. Частину не­прямих витрат не відносять на собівартість окремих виробів, а безпосередньо віднімають від виручки за певний період під час визначення прибутку. Класичним методом калькулювання за не­повними витратами є так званий метод «direct-cost», коли на со­бівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а не­прямі — на певний період.

Істотно впливають на методи калькулювання широта номенк­латури продукції підприємства та специфіка виробництва. Найбільш точним і методично простим є калькулювання в однопродуктному виробництві. Собівартість одиниці продукції тут об­числюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції. Проте у вітчизняних виробничих галузях економіки переважає багатопродуктне виробництво. За цих умов калькулювання помітно ускладнюється і є менш точним, оскільки виникає проблема правильного розподілу непрямих витрат.

Під час калькулювання витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливостей виробниц­тва. При цьому важливо пам'ятати, що згідно с П(С)БО №16 підприємство самостійно встановлює статті калькуляції. Орієнтовна номенклатура калькуляційних статей може виглядати так: сировина і матеріали, енергія технологічна, основна і додаткова заробітна плата виробників, відрахування на соціальні заходи, утримання та експлуатація машин і устаткування, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

У процесі калькулювання прямі витрати обчислюються безпосередньо на калькуляційну одиницю згідно з чинними нормами й цінами. На не­прямі витрати спочатку складають кошторис на певний період, після чого витрати розподіляють між різними виро­бами за відомою методикою.

При розв'язанні задач на визначення оптової і відпускної ціни підприємства треба пам'ятати:

1. Гуртова ціна підприємства (Цгурт. підпр) визначається за формулою:

Цгурт. підпр = П + В,

де П – прибуток на одиницю продукції, грн.;,

В – витрати на одиницю продукції (повна собівартість одиниці продукції), грн...

2. Відпускна ціна підприємства визначається за формулою:

Цвідп. підпр = Цгурт. підпр + АЗ + ПДВ,

де АЗ -- акцизний збір,грн.;

ПДВ – податок на додану вартість, грн..

3. Податок на додану вартість визначається за формулами:

-- якщо в ціні немає податку і його треба до неї додати:

-- якщо ціні містить ПДВ і його треба вилучити з неї:

ПДВ = Ц_зпдв * % податку /100% + % податку.