Завдання для самостійної роботи

1. Зробіть порівняльну характеристику внутрішньодержавних і міжнародних конфліктів.

2. Чим обумовлюються конфлікти як явище суспільного життя.

3. Назвіть основні джерела політичних конфліктів.

4. Яка структура етапу виникнення соціальної напруженості і порушення політичної стабільності.

5. Визначте функціональне призначення передумов розв’язання конфліктів.

6. Зробіть порівняльний аналіз переваг і недоліків мирних і силових способів розв’язання конфліктів.

7. Політичні конфлікти сучасної України.

8. Основні причини і джерела політичних конфліктів України.

9. Запропонуйте власний варіант розв’язання конфліктних і кризових ситуацій нинішньої України.

Тема 14: громадські організації. План:

1. Поняття груп інтересів.

2. Громадські організації і рухи у політичній системі.

3. Типи громадських організацій і рухів.

4. Громадські організації в Україні.

Література

1. Громадські об`єднання в Україні / ред. В. Бесчастний. – К, 2007 (ОБ).

2. Коваленко В. Громадські організації в Україні: взаємодія між трьома секторами. – К, 2007 (ОБ).

3. Лациба М. Громадські організації на виборах. – К, 2005 (ОБ)

4. Третій сектор в Україні: проблеми становлення. – К, 2001 (ОБ).

5. Сафронов А. Массовые партии, профсоюзы и "народные движения" как инструменты политической мобилизации // Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки. – 2008. – №2.

Завдання для самостійної роботи

1.Розкрити сутність теорії груп інтересів.

2. Громадські організації як різновид груп інтересів.

3. Визначити особливості функціонування громадських організацій як політичних інститутів.

4. Визначити особливості діяльності жіночих громадських організацій.

5. Визначити особливості діяльності молодіжних громадських організацій.

6. Громадські організації та їхнє місце у політичній системі сучасної України.

7. Визначити сутність явища лобізму.

8. Особливості участі студентських громадських організацій і студентського руху у політичному житті сучасної України.

Методичні рекомендації для підготовки до практичних занять з політології Тема: Поняття і предмет політології.

Вивчення даної теми доцільно розпочати з розгляду сутності політики. Необхідно підкреслити різні підходи до її визначення. Політика як вид соціальної діяльності у будь-якій сфері і діяльність, пов'язана із здійсненням влади і державним управлінням. Важливою характеристикою політики є її тісна взаємодія, взаємовплив, взаємозв'язок із іншими галузями суспільної життєдіяльності.

Оформлення політології як окремої науки обумовлене тривалим процесом її становлення. Її виникнення пов'язане з виділенням політики як окремої сфери із власними принципами і закономірностями. Необхідність професійного здійснення політики, її пізнання на науковому рівні сприяла формуванню політології.

Політологія має свій предмет дослідження. Зважаючи на його значні розміри доцільно визначити блоки проблем, які в сукупності його складають:

1. Історія політичної думки та політична історія.

2. Політичні інститути.

3. Політичні процеси.

4. Політико-психологічні процеси.

5. Політична соціологія.

6. Міжнародна політика.

Предмет вивчення політології відображає її основні категорії, тобто основні поняття, вузлові пункти, що характеризують ЇЇ сутність.

Політологія має свої методи дослідження. Оскільки вона є міждисциплінарною наукою, то використовує різні методи і характерні для інших суспільних наук, і суто політологічні: діалектичний, системного аналізу, структурно-функціональний, біхевіористський, порівняльний, кількісний. Необхідно відзначити особливості кожного. Політологія виконує і досить важливі функції, які характеризують її роль у сучасному суспільно-політичному житті, характеризують тісний зв'язок із політичною практикою.

Тема: Історія розвитку політичної думки.

Незважаючи на свій відносно молодий вік, політична наука має досить тривалий процес становлення. Він пов'язаний із вивченням питань, що стосуються політики. Цей процес бере свій початок з часів античності. Політика розглядалась як органічна складова всієї суспільної системи. Відбувались початкові спроби аналізу політики, з метою визначення оптимальних форм державної організації. Вивчаючи цей період, потрібно розглянути закон Хамурапі (Вавилон), міф про Заратустру (Персія), з'ясувати сутність буддизму (Індія), конфуціанства, даосизму (Китай). Необхідно також проаналізувати погляди Сократа, Платона, Аристотеля (Греція), Цицерона, Лукреція (Рим).

Політична думка епохи середньовіччя характеризується релігійністю, теологічними концепціями походження державної влади. Найбільш видатними мислителями цього часу були Августин Блаженний, Фома Аквінський.

В епоху Відродження і Просвітництва відбувається звільнення науки від релігії і формуються гуманістичні засади політики. У сфері політичної ідеології більшої ваги набувають теорії природних прав людини, суспільного договору. Політика відділяється в окрему сферу суспільного життя. При розгляді даного питання необхідно зробити аналіз політичних теорій Н. Макіавеллі, Т. Мора, Ж.Бодена, Т. Гоббса, Д. Локка, Г. Гроція

Політична думка Нового часу пов’язана із розробкою і обґрунтуванням теорії правової держави, громадянського суспільства, розподілу влади. Видатними представниками цього періоду є Ш-Л. Монтеск’є, Ж-Ж. Руссо, І. Кант, Г. Гегель, І.Бентам, К. Маркс, Б. Чичерін, А. Токвіль.

Розгляд питання про українську суспільно-політичну думку слід розпочати з періоду Київської Русі. Необхідно провести такі основні ідейні лінії того періоду: незалежність Русі, сильна князівська влада. Окремо слід відзначити вплив християнства (Д. Заточник, В. Мономах, Іларіон).

Помітне місце в історії розвитку політичної думки України займає Литовсько-Польський період. Уважного аналізу потребують погляди Х. Філарета, С. Оріховського-Роксолана щодо організації державної влади, взаємовідносин держави і суспільства. Важливе значення мають і документи конституційного характеру, з якими пов’язана історія козацтва: угоди Б. Хмельницького з Польщею, “Березневі статті” 1654 р., Гадяцький трактат 1658 р., Конституція П. Орлика 1710 р. У них визначалась модель української державності.

Політична думка XIX ст. більшою мірою мала культурницький характер. Вона характеризувалась прагненням зберегти мовну культуру й ідентичність українців. Висувались ідеї необхідності соціального визволення, знищення самодержавства, кріпосництва. При розгляді даного питання слід ознайомитись з поглядами Т. Шевченка, М. Костомарова, інших представників Кирило-Мефодіївського Братства, М. Драгоманова, І. Франка.

Український національний рух XX ст.. мав політичний характер. Особливо на початку століття було складено значну кількість різноманітних програм щодо державної організації України. Відбулось розгалуження політичної думки на окремі ідейні напрямки: монархізм, інтегральний націоналізм, націонал-комунізм. Увагу студентів треба звернути на концепції М. Грушевського, В. Липинського, Д. Донцова, М. Міхновського, націонал-комуністів М. Скрипника, М. Хвильового.

Тема: Ідейно-політичні течії сучасності.

У світовому політичному процесі існує кілька суспільно-політичних течій, які заявили про себе у минулому і зберігають своє значення у наш час. Вони характеризуються історичним розвитком ідейно-політичної думки, теоретичним обґрунтуванням, практичною діяльністю їх носіїв, організаційними структурами, за допомогою яких реалізуються у практичному житті.

За своєю значущістю у сучасному житті і впливом на суспільно-політичні процеси істотно вирізняються такі течії: консерватизм, лібералізм, соціал-демократія, світоглядні засади цих течій. Окремого розгляду потребує історія їх розвитку. Слід відзначити, що ідейно політичні течії відображались у практичному житті і трансформувались в інші форми політичної практики.

З’ясовуючи цей аспект теми, необхідно визначити, чим характеризуються сучасні форми названих течій і чому вони зберегли свою життєдіяльність у сучасних умовах. Відповідаючи на ці питання, варто підкреслити динамічність і гнучкість цих теорій. При збереженні своїх основ вони були спроможні реагувати на зміни в житті. Головними характеристиками сучасних форм консерватизму, лібералізму і соціал-демократії є акцентування уваги на соціальних та економічних аспектах нинішньої політичної практичної діяльності.

Тема: Політична система суспільства.

Вивчення цієї теми доцільно розпочаті з питання про політичне життя, оскільки воно є зв’язуючим елементом між політикою та політичною системою. Політика завжди має свій просторовий і часовий вимір. Її слід розглядати у контексті певного періоду і певної території. Реалізація політики у практичному житті характеризується поняттям “політичне життя”.

Організаційну структуру політичного життя складає політична система. При наявності різних підходів до її характеристики доцільно відзначати системній. Згідно цього підходу політична система є складовою всієї суспільної системи, взаємодіє з іншими її підсистемами. Політична система представляє собою певний тип організації, яку слід розглядати як інтегровану сукупність її структурних елементів та взаємодію між ними. Її структура є досить складною, яку можна поділити на декілька підструктур: інституційна, процесуальна, нормативна, ідеологічна. Їх необхідно розглядати в органічній цілісності. Так буде враховано і статику, і динаміку політичної системи.

Більш глибоке її дослідження потребує її класифікації. Критеріїв для цього існує значна кількість. Проте необхідно застосувати такий, який би врахував динаміку та мобільність системи. Ним є політичний режим. Він відзначає рівень функціонування політичної системи, її зв’язок з іншими сферами суспільної системи. Студенти мають проаналізувати такі форми політичного режиму: демократичний, авторитарний, тоталітарний. Доцільно визначити також інші підстави для класифікації політичної системи.

Завершуючи розгляд даної теми, потрібно з'ясувати питання становлення політичної системи сучасної України. Слід зазначити, що вона має перехідний характер. І це породжує значні проблеми названого процесу: організаційного, ідеологічного характеру. Студенти мають самостійно висловлювати власне бачення шляхів розвитку політичної системи України.

Тема: Політична влада.

Влада є однією з центральних категорій політики. Вона є одночасно і метою і засобом політики. І перед тим, як з’ясувати її сутність, необхідно визначити основні методичні підходи її характеристики. Щодо політичної влади існує значна кількість різноманітних концепцій. Серед них найбільш важливі легітимістська, теологічна, біхевіористська, психологічна, системна, структурно-функціональна, реляціоністська, інструменталістська. Студенти повинні проаналізувати ці концепції.

Влада є важливим вузловим пунктом дослідження політичної науки. Усі політичні процеси розгортаються навколо влади. Усі політичні відносини стосуються влади. Діяльність усіх політичних інститутів підпорядкована владі. Отже, влада є змістом політики. Потрібно зазначити, що властива не тільки для політики. Вона присутня там, де є будь-яка організована спільнота, яка займається колективною діяльністю. Тут студенти мають розрізняти, чим цей вид влади відрізняється від політичної. Найголовнішими ознаками останньої є безособовість, інституціалізованість, монопольне право на застосування примусових засобів, здійснення впливу на великі групи людей. Процес здійснення влади полягає у реалізації двох головних принципів – управління і виконання. Вони відзначають її структуру і відображаються у двох її складових елементах – суб’єкт і об’єкт.

Глибше з’ясування сутності влади потребує розкриття механізму її реалізації. Адже ці два поняття є нерозривно взаємозв’язаними. Сам механізм складається із застосованих процедур, тактичних і стратегічних дій, пов’язаних із підготовкою, прийняттям і реалізацією владно-політичних рішень. Необхідно також визначити основні методи і засоби здійснення влади. Студенти мають самостійно опрацьовувати питання, які є критерії, показники ефективного здійснення влади, як вони відображаються на функціонуванні влади і на житті підвладних мас.

Невід'ємними характеристиками політичної влади є легітимність і політична еліта. Перше є важливим показником сприймання суспільством даної влади як законної і доцільної, і підпорядкування їй без застосування насильства. Необхідно проаналізувати основні типи легітимності, класифікацію яких розробив М. Вебер. Незалежно від форми політичного устрою політичну владу завжди здійснює меншість – політична еліта. На практичному занятті розглядаються основні концепції еліти (у тому числі вітчизняні), з’ясовуються основні підходи до її характеристики, ціннісний і структурно-функціональний, головні її визначальні ознаки. Студенти мають визначити умови ефективного функціонування політичної еліти.

Тема: Держава – основний інститут політичної системи.

Вивчення даної теми доцільно розпочати з розгляду питання про історичні закономірності, теорії походження держави. Серед значної кількості теорій слід виділити такі: теологічна, патріархальна, психологічна, конфліктна, суспільного договору, класова. Основні історичні передумови виникнення держави пов’язані з удосконаленням організації суспільства і системи виробництва. Далі слід відзначити основні етапи становлення і розвитку інституту держави. Держава є базовим інститутом політичної системи. Вони визначає основні напрямки життєдіяльності політичної системи і суспільства в цілому. Держава є інститутом, якому належить суверенне право здійснювати владу. Держава забезпечує функціонування політичної системи. На практичному занятті потрібно з’ясувати ознаки, механізми, функції держави. Держава може ефективно функціонувати у разі своєї належної організації. У цьому контексті характеризуються основні форми держави, форми правління, державного устрою і політичного режиму. Перша визначає спосіб і порядок організації державних органів, друга – територіальний устрій держави, третя – способи і методи функціонування державних органів. Необхідно детально зупинитись на розгляді кожної з цих форм із наведених прикладів.

Політична наука тісно пов’язана з політичною практикою. І тому слід з’ясувати зв’язок даної теми із політичним життям сучасної України. Для неї актуальним питанням є формування правової держави. Політичною думкою було напрацьовано значний теоретичний доробок щодо цієї проблеми. А практика довела, що саме правова держава є важливою передумовою нормальної життєдіяльності суспільства. Визначаючи ознаки правової держави, слід наголосити, що у ній не лише забезпечується верховенство закону, а й повне підпорядкування його основним і невід’ємним правам і свободам людини.

Тема: Політичні партії та партійні системи.

Партія є важливим інститутом політичної системи і невід’ємною характеристикою сучасної демократії. Кожне суспільство представляє собою сукупність окремих індивідів, соціальних спільнот, соціальних інститутів. Усі вони є носіями своїх потреб, інтересів. Вони мають свій погляд на світ політики. І тому неминуче зіткнення їх позицій. Саме політичні партії стали засобами цивілізованого узгодження цих позицій, поглядів, інтересів.

Щоб з’ясувати місце партії у сучасних політичних системах, варто коротко простежити їхню історичну еволюцію. Характеризуючи сутність партій, потрібно виділити їх основні ознаки. При цьому слід зазначити, що вся їх діяльність підпорядкована досягненню і подальшому здійсненню влади у державі. Для цього необхідно завоювати підтримку виборців і отримати достатню кількість їх голосів (парламентських або президентських). Аналіз сучасності партій доповнює відзначення їх базових характеристик: ідеології, політичної платформи, внутрішньої структури, методів і засобів діяльності, електорату. Також він потребує з’ясування функціонального призначення партій: об’єднання окремих суспільних інтересів у конкретні політичні програми, забезпечення можливості вибору між ними, формування державних органів, здійснення влади через реалізацію своїх програм.

Класифікацію політичних партій слід робити із урахуванням, що єдиного критерію для цього не існує. Тому слід використати декілька насамперед на основі зазначених базових характеристик. Це дозволить глибше проаналізувати сутність партій у їх різноманітних проявах. Партії завжди взаємодіють між собою в політичній системі. Цей процес характеризується поняттям “партійна система”. Для її типізації доцільно застосувати підхід американського політолога Д. Сарторі. У його основу покладено показник, скільки партій бере участь у політичному житті, у формуванні парламенту, виконавчої влади.

Розкриття третього питання потребує певних дослідницьких і аналітичних умінь. Необхідно простежити історію партій в Україні. Далі – зупинитись на стані багатопартійності через аналіз партійних документів і відстеження тенденцій розвитку партій, які постійно змінюються. Для закріплення отриманих знань студенти розробляють на основі власного бачення проблеми програми партій різних ідейних спрямувань.

Тема: Міжнародна політика.

Вивчення цієї теми є важливим, оскільки вона дозволяє у повному обсязі з’ясувати сутність держави, особливо як суб’єкта міжнародних відносин. Це досить актуальна тема, особливо у нинішні часи, коли зростає взаємозалежність і цілісність світу. Відповідаючи на перше питання, необхідно відзначити основні принципи і норми зовнішньої політики держави. Також розглядається, які основні практичні заходи проводяться для здійснення зовнішньої політики. Визначають її значення і функції у суспільному житті. Окремо слід проаналізувати зв’язок між внутрішньою і зовнішньою політикою держави.

Кожна держава виступає як суб’єкт міжнародних відносин. Вони представляють собою широкий комплекс багатосторонніх зв’язків у різних сферах: економіка, культура, наука, освіта, екологія, військова справа, спорт тощо. При розгляді другого питання потрібно назвати основних суб’єктів міжнародних відносин. Окремо слід розглянути кожен із суб’єктів, зокрема різноманітні міжнародні організації і транснаціональні корпорації, оскільки ц сучасних умовах посилюється їхня роль. Докладної уваги потребує проблема міжнародних відносин на недержавному рівні. Студенти також аналізують форми міжнародних відносин і методи їх здійснення на практиці. Відповідаючи на третє питання, потрібно виділити існуючі проблеми сучасного світу: екологічні, економічні, політичні, культурні, науково-технічні, енергетичні тощо. Необхідно розкрити зміст кожної з цих груп, коротко простеживши історію їх виникнення і виявивши нинішні їх прояви. Тут має бути підкреслений їх вплив на сучасну систему міжнародних відносин. На семінарі студентами розробляються можливі шляхи розв’язання цих проблем.

Останнє питання носить суто практичний характер. Розкриття його змісту потребує визначення основних характеристик сучасного світового розвитку. На нього істотно вплинули позиції 90 – х р. р. ХХ ст.: припинено жорстке протистояння військово-політичних блоків, зменшилась напруга глобальної війни. Натомість більшого впливу набуває економічний чинник. Повноцінним суб’єктом міжнародних відносин стає Україна. Слід зазначити основні проблеми та перспективи цього процесу. Студенти мають висловити своє бачення щодо напрямків зовнішньополітичної діяльності України.

Тема: Громадянське суспільство.

Громадянське суспільство є важливою складовою функціонування сучасної політики. Воно є міцною опорою сучасних демократичних держав. Перше питання цієї теми присвячене історії розвитку ідеї про громадянське суспільство. Проблема відносин між суспільством і державою вивчалась ще за часів античності. Потреби суспільства і держави розрізнив Н. Макіавеллі. А вперше основні інститути і цінності громадянського суспільства були виділені як окремі проблеми у період Нового часу. Це пов’язано із розробкою теорій природних прав людини, суспільного договору Д. Локка, Т. Гоббса, Ж.-Ж. Руссо, Ш.-Л. Монтеск’є. Важливий внесок у концепцію громадянського суспільства було зроблено Г. Гегелем. І. Кантом. Незважаючи на досить глибоку розробленість даної проблеми, реалії XX ст. внесли свої корективи у дослідження сутності громадянського суспільства.

Громадянське суспільство – це сукупність соціальних інститутів і відносин між ними, які знаходяться поза політичною сферою. Проте громадянське суспільство взаємодіє із державою. Воно має досить складну структуру, призначення якої полягає в забезпеченні людині можливості само реалізуватися. Громадянське суспільство має свій прояв у різних сферах: економічній, соціальній, культурній, ідеологічній, а також політичній.

Розглядаючи третє питання, студенти повинні відзначити свої погляди щодо формування громадянського суспільства в Україні. Причому увагу слід акцентувати на структурному та ідеологічному забезпеченні даного процесу.

Тема: Особа і політика.

Політика представляє собою функціонування не лише об’єктивних закономірностей і тенденцій. Учасники політичних процесів є люди. Людина інтегрується в існуючу систему суспільно-політичних відносин. І від глибини її інтегрованості залежить її здатність реалізувати свій потенціал. Цей процес визначається як політична соціалізація. Характеризуючи її сутність, необхідно зазначити її основні етапи, основні чинники, які на неї впливають. Серед них найбільш важливі: психологічні і фізіологічні властивості людини, її вік, соціальний досвід, уся суспільна система в цілому. Взагалі політична соціалізація є можливим показником включеності людини у суспільно-політичне життя, її здатності реалізувати себе.

Практичним виявом позиції, сформованої у процесі соціалізації, є політична поведінка. Студенти мають з’ясувати структуру політичної поведінки. Глибшому розумінню її сутності сприяє її класифікація. Критеріїв для цього існує значна кількість. Найбільш доцільним є критерій активності: від пасивного споглядання до активної професійної діяльності у сфері політики. Ця класифікація враховує різні форми участі у політиці: електоральна поведінка і участь у роботі політичних організацій. Необхідно відзначити також основні чинники, які впливають на політичну поведінку.