5.2. Інституційні чинники розвитку національної економіки

Стабільний економічний розвиток національної економіки зале­жить від трьох основних чинників:

• технологічного рівня (рівня інноваційної активності й ступеня розвитку інформаційно-комп'ютерних технологій);

93

Національна економіка

• стану суспільних інститутів (законотворчої бази, боротьби з конкуренцією);

• стану макроекономічного середовища (макроекономічної ста­ більності, кредитного рейтингу країни, витрат уряду).

При цьому важливу роль відіграють чинники інноваційного роз­витку країни, серед яких - мотивація й бажання інновацій, техніко-економічна трансформація виробництва, характер і структура ринку.

Модифікації соціальних цінностей (тобто змінення ідеологій) є одним з головних чинників інституціональних змін. Успішні інсти-туціональні зміни означають як виникнення нових інститутів, так і трансформацію старих, передбачають наявність відповідного інсти-туціонального підґрунтя, яке можна трактувати як готовність сус­пільства до ухвали й використання відповідних інститутів.

Формування інституціонального середовища розвинутого ринко­вого господарства означає змінення системи соціальних цінностей і, в першу чергу, спонукальних мотивів поведінки частини суспільства. В ринковій трансформації це означає змінення мотиву споживання на мотив отримання прибутку.

Ключовими характеристиками ринкової системи є пріоритет приватної власності як основи господарської діяльності й коорди­нація економічної діяльності за допомогою механізму конкуренції й ринкових цін. Саме ці інститути, як вважають економісти, забезпечу­ють створення умов для реалізації економічної свободи людини, яка, в свою чергу, неминуче приведе до зростання багатства й процвітання країни.

У соціально-економічних системах перехідного типу визначаль­ним чинником інституційних змін є чинник випадковості й неви­значеності інституційного вибору. Для розуміння всієї складності процесів, що відбуваються в моменти інституційного вибору, досить формально визначити вигляд його функції:

V - Р(Х, У, К, \¥, 5),

де V - інституційний вибір в умовах невизначеності й випадко­вості; X - кількість чинників, що підпадають під вплив суб'єктів ін­ституційних змін; У - кількість чинників, які не можна регулювати (неформальні й випадкові реакції економічних агентів, непередбаче­ні обставини); К -кількість можливих зовнішніх чинників, що впли-

94

Інституніональні чинники розвитку національної економіки

вають на інституційний вибір; \У - кількість можливих внутрішніх чинників, що впливають на інституційний вибір; 5 - кількість мож­ливих альтернатив, що виникають у процесі нелінійної взаємодії формальних і неформальних інститутів.

Таким чином, Р як функція інституційного вибору визначається безліччю можливих альтернатив, але лише частина з них підпадає під свідомий вплив суб'єктів інституційного вибору.

У табл. 5.2 наведено чотири основні групи чинників, що визна­чають складність і нелінійність інституційного вибору в умовах зростаючої невизначеності й неврівноваженості розвитку соціально-економічних систем, що трансформуються. Слід звернути увагу, що крім чинників зовнішнього й внутрішнього середовища функціону­вання інституційних систем великий вплив на нелінійність інститу­ційного вибору справляють мотивація суб'єктів інституційних змін, а також ступінь їхньої інформованості про наявні альтернативи. Зна­чна кількість чинників (див. табл. 5.2) та різні їхні поєднання п ви­значають існування інституційних систем економіки, що трансфор­муються в точках біфуркації, особливо у критичні моменти історії.

Вибір конкретного сценарію проведення інституційних змін зале­жить від оцінювання результатів кожної з можливих альтернатив і визначається ступенем взаємодії господарських суб'єктів (організа­цій), індивідів і держави, а також величиною одержуваних синерге­тичних ефектів. Вибір механізмів інституційних змін залежить і від існуючого у країні конституційного ладу.

Змінення системи майбутніх очікувань економічних агентів, відсутність досвіду регулювання економіки в умовах становлення ринку, непослідовне й часто поверхневе здійснення необхідних пере­творень, неукорінення традицій законослухняної поведінки, ідеоло­гічний розкол суспільства, незрілість національної еліти - ці й інші чинники також зумовлюють біфуркаційні механізми інституційних змін соціально-економічних систем, що трансформуються. Тому при аналізі інституційних змін у таких системах «треба бути готовим до нелінійної динаміки. До ймовірностей замість причинно-наслідкових траєкторій. До ситуацій наростання хаосу й втрати пріоритету еконо­міки над політикою в подоланні таких ситуацій. До руху від нерівно-ваги до рівноваги, до поєднання рівноваги й деградації, до дисипатив­ного характеру нових структур та інститутів, що долають деградацію.

95

Національна економіка

Інсгитуціональні чинники розвитку національної економіки

Поінформо­ваність про альтерна­тиви

Тобто потрібне освоєння економічної синергетики як нового бачення можливостей ринкової трансформації».

У соціально-економічних системах, що трансформуються, сус­пільство й усі його підсистеми знаходяться у стані невизначеності. Иро'Іс цс- іклїп.ша'іеність іншого типу, ніж в економічно розвинених країнах. Такий тип можна було б назвати перехідним типом невизна­ченості, що відображає неповноту ринкових відносин [17].

Таблиця 5.2 Чинники, що зумовлюють невизначеність інституційного вибору

Основні гру­пи чинників

Зміст основних груп чинників

Стан економіки країни й ступінь її інтегрованості у світову економіку та міжнародні економічні інститути;

обсяг інституційннх інвестицій;

Зовнішнє середовище

характер інституційннх бар'єрів;

механізми виникнення інстнтуційних інновацій;

характер політичної системи;

співвідношення політичних сил і партій

Вплив груп спеціальних інтересів; ступінь впливу інституційннх новаторів; змінення в поведінці індивідів;

Внутрішнє гередовіпце

ступінь активності організацій та їхня здатність відстоювати свої інтереси;

діючий порядок змінення інститутів; активи й інструменти мегалідерів; стратегії учасників інстнтуційних змін;

ступінь відповідності нового інституту соціально-культурному середовищу;

кількість учасників, зацікавлених в інституційних інноваціях

Очікувані вигоди (зростаюча віддача) від граничних інсти­туційних змін;

Мотивація суб'єктів інституцій-них змін

цінність (значущість) створюваних інститутів щодо відпо­відності економічним інтересам;

очікувані витрати, спрямовані на змінення інституційних норм;

96

витрати на моніторинг і впровадження нових інститутів; легітимність впроваджуваних норм

Доступність інформації про наявні альтернативні норми й правила;

інформація про переваги впроваджуваних інститутів; рівень моніторингу результатів уведення нового інституту; ступінь конфліктності у процесі введення нового інституту; можливості адаптації нової норми до існуючого інституцій­ного середовища

Процес інституційних змін у пострадянських державах має складну соціально-економічну, культурно-історичну, ментальну, соціально-психологічну, соціологічну, природно-географічну, геопо-літичну, тобто нелінійну природу. У процесі виникнення інститутів у перехідних системах формування, зберігання й реалізація інформації, яку вони несуть, відбувається на основі нелінійної взаємодії цих сис­тем з нестійким економічним, політичним і соціальним середовищем. Тому вирішального значення набуває той факт, що в ситуації, коли найнезначніші змінення у зовнішньому або внутрішньому середови­щі можуть мати істотні наслідки.

Наявність інститутів ще не гарантує їхнього ефективного функ­ціонування. Що ж розуміють під ефективними інститутами? Якщо акцентувати увагу на координаційнрсті природи інститутів, то прак­тично всі вони є ефективними тому, що сприяють зниженню неви­значеності, полегшують процес людських взаємовідносин. Однак це не означає, що вони забезпечують ефективне функціонування еконо­мічної системи. Тому всі інститути можна поділити на три групи [1]:

• такі, що підвищують ефективність економічної системи;

• нейтральні;

• ті, які знижують ефективність економічної системи.

Однак слід зазначити, що одні й ті ж інститути можуть як по­зитивно, так і негативно впливати на розвиток економіки. Так, об­меження конкуренції розглядається як один із засобів підвищення ефективності за рахунок зниження трансакційних витрат шляхом до­говірних зобов'язань сторін, в той же час в результаті домовленості ціни втрачають свою основну роль регулятора між попитом і пропо­зицією.

У рамках неоінституціонального аналізу ефективними вважають­ся інститути, що сприяють максимізації суспільного багатства; до них відносяться базові інститути ринкової системи господарства.

97

Національна економіка

Інституціональні чинники розвитку національної економіки

На жаль, в Україні склалася парадоксальна ситуація, коли вве­дення формальних ринкових інститутів супроводжується знижен­ням ефективності економічної системи.

Запозичені інститути та образ мислення є консервативним чинни­ком. Тому інституціональні зміни можуть складатися тільки з адап­тацій в межах допущених можливостей до комплексу правил, норм і примушень, які створюють інституціональну систему. Швидкість пе­реходу як до ринкової, так і до будь-якої іншої соціально-економічної системи залежить від здатності людей переробляти, передавати й за­своювати нову інформацію, а вона обмежена вантажем нагромадже­ного попередніми поколіннями досвіду сприйняття інформації, або інституціональними складовими.

Контрольні запитання й завдання

1. У чому полягають причини й механізми інституціональних змін в економіці?

2. Які існують чинники інституціональних змін в економіці?

3. У чому полягають проблеми трансформації централізованої системи господарства в ринкову?

4. Виберіть правильне визначення категорій

1	Інститу-ціональна економіка	А	Процес зміненая периферійних правил та їх по­ступове перетворення на правила вищого порядку; змінений, яке визначається ступенем розвитку інститутів і виявляється в загальних зміненнях функціонуючих норм, правил та інститутів; змінен-ня, яке характеризує використання норм і правил поведінки економічних суб'єктів та їх адаптацію до існуючих умов; змінення, яке супроводжується ство­ренням інститутів, виробленням і використанням нових норм, правил у суспільстві
2	Зовнішні інститути	Б	Поведінка економічного агента, інституту (устано­ви) згідно зі стандартним зразком; форми й способи їх економічної координації
3	Внутрішні інститути	В	Організації, що координують і регулюють різно.-спрямовані інтереси соціальних груп у суспільстві, опосередковують відносини розподілу в межах від­творюваного циклу, не розвинуті у країнах з перехід­ною економікою

98

4	Інституціо­нальні чинники	Г	Вивчення механізму індивідуального вибору еконо­мічних агентів, методів, за допомогою яких у ньому могли б бути використані різні набори інституцій­них обмежувачів
5	Інституцій-нальна реформа	Д	Система технологічних, макроекономічних та інших факторів, які можуть впливати на процес трансфор­мації національної економіки
6	Інституцій-ний порядок	Е	Інститути, які визначають сукупність правил і механізмів, координують форми поведінки людей у суспільстві
7	Інститути соціального партнерства	Ж	Інститути, які характеризують норми, правила вза­ємодії із зовнішнім середовищем, визначають форми взаємовідносин держав

Тести для самоперевірки знань

1. Який з варіантів правильно відображає систему інституційних чинників розвитку національної економіки?

а) інститути права;

б) інститути управління;

в) інститути власності;

г) усі варіанти вірні.

2. Інститути права в системі національної економіки це:

а) право як найвищі вартості людини;

б) нормативні акти, затверджені законодавчим органом;

в) систему правоохоронних органів;

г) правильні відповіді у пунктах а і б.

3. До якої групи інститутів управління відносять інститути, що забезпечують територіальну цілісність і суверенітет країни?

а)законодавчої влади; б) законогарантії влади; в)господарської влади; г)правоохоронної влади.

4. До якої групи інститутів управління відносять інститути, що. забезпечують регулювання економіки?

а)законодавчої влади; б) законогарантії влади;

99

Національна економіка

100

в)господарської влади;

г)правоохоронної влади.

5. З якою метою здійснюють приватизацію капіталу (активів)?

а) формування реального власника;

б) створення конкурентного середовища;

в) наповнення ринку продукцією;

г) усі відповіді правильні.

ГЛАВ А 6