Глава 12

Інституцюнальні

Форми інтеграції у

Світове господарство

12.1. Суть, особливості й структура розвитку світового господарства

Світова економіка являє собою сукупність національних еконо­мік, які взаємодіють на основі міжнародного розподілу праці.

Головною метою розвитку економіки є максимальне використан­ня переваг сукупного потенціалу світового співтовариства. Сучасне світове господарстро нараховує близько 200 суверенних держав, у яких проживає 6 млрд людей, які розмовляють 2796 мовами. Ці дер­жави відрізняються:

• рівнем економічного розвитку;

• системою державного управління;

• належністю до певних політико-географічних угруповань; — ходом історичного розвитку.

За рівнем економічного розвитку країни поділяються на групи.

Перша група - країни з розвинутою ринковою економікою. У цю групу входять близько ЗО розвинених індустріальних країн (США, Японія, країни західної Європи). Ці держави беруть активну участь у міжнародних економічних відносинах, тому що мають ефективну ринкову економіку, мобільні продуктивні сили й, відповідно, харак­теризуються високим рівнем життя населення. Провідне становище у світі займають сім країн - США, Японія, Канада, ФРН, Франція, Ве­ликобританія, Італія. На них припадає більше 80% промислового ви­робництва розвинених країн і близько 60% усього світового промис­лового виробництва; відповідно 70 - 60% виробництва електричної енергії, 60 - 50% експорту товарів і послуг. Розвинені індустріальні країни виробляють більше половини світового ВНП, впливають на роботу міжнародних економічних організацій.

Друга група - країни, що розвиваються. У цю групу входять близько 140 держав. Вони займають приблизно 62% території земної

223

Національна економіка

кулі й містять 51% від кількості населення землі [5]. Серед держав, що розвиваються, можна виділити такі підгрупи країн:

• перша підгрупа -, нові індустріальні країни: Сінгапур, Півден­ на Корея, Тайвань, Бразилія;

• друга підгрупа - виробники і експортери нафти; для цих дер­ жав характерним є профіцит платіжного балансу;

• третя підгрупа - це найменш розвинені країни (близько 50 дер­ жав), в основному - країни Африки.

За даними ООН за останнє десятиліття співвідношення рівнів доходів багатих і бідних на нашій планеті не тільки не скоротилося, але значно збільшилося: з 13:1 до 60:1 [5];

третя група - це країни з перехідною економікою: Східна Європа й країни СНД, у тому числі й Україна.

Становлення світового господарства пройшло тривалий історич­ний шлях. Об'єктивною основою формування світового господарства був суспільний поділ праці, що вийшов за межі національних госпо­дарств. Основою поступального формування світового господарства був міжнародний ринок, створення якого відбулося поетапно в XV-XVII століттях. На рубежі ХІХ-ХХ століть сформовані спочатку торгово-економічні зв'язки між державами активно доповнювалися виробничими й фінансово-економічними, що привело до утворення системи світового господарства.

Світове господарство - це система господарств окремих країн, об'єднаних міжнародним поділом праці, торгово-виробничими, фі­нансовими й науково-технічними зв'язками.

Кінець XX століття є початком нового періоду в розвитку сучас­ного світового господарства. Його особливістю є цілісність усього світового господарства, зумовлена такими чинниками:

• прагненням народів світу вижити в умовах нарощування ядер­ них потенціалів і загрози можливої ядерної війни;

• використанням досягнень НТП, освоєння яких від багатьох країн потребує координованих дій;

• розширенням і поглибленням інтернаціоналізації виробництва й всього економічного та духовного життя ;

• необхідністю об'єднання зусиль багатьох країн для вирішення глобальних проблем (екологічних, виробничих, освоєння глибин сві­ тового океану, космосу й ін.), потребою у взаємодопомозі в екстре­ мальних ситуаціях (землетруси, ядерні аварії й ін.)

224

Зональні форми:

Формування цілісного світового господарства сприяє розвитку відповідної інфраструктури: будівництву транснаціональних за­лізниць, поширенню міжнародних систем зв'язку й ін. У світовому господарстві міжнародні економічні відносини здійснюються в таких формах: міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталів, міжнарод­на міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини, міжнародні науково-технічні відносини. 12.2. Міжнародні торговельні відносини і ефективність

поділу праці. Теорії міжнародної торгівлі Вирішальну роль в економічних відносинах між державами віді­грає міжнародна торгівля.

Міжнародні торговельні відносини - це форма економічних від­носин за рахунок експорту-імпорту товарів і послуг національних економік різних країн.

Загальна сума експорту й імпорту становить товарообіг із зару­біжними країнами.

Фактори, що обумовлюють необхідність міжнародної торгівлі;

1. Поділ праці, що потребує обміну товарами.

2. Нерівномірність розподілу й забезпеченості економічними ре­ сурсами різних країн (наприклад, Бразилія: тропічний клімат, родючі землі, багато дешевої робочої сили. Все це дає змогу виробляти деше­ ву каву й інші тропічні культури.)

З.Наявшсть різного рівня ефективності технологій у різних кра­їнах. Наприклад, Японія завдяки висококваліфікованій робочій силі спеціалізується на виробництві трудомісткої продукції (радіоапара­тури й ін.). Австралія - власниця величезних земельних ресурсів, але не має достатньої кількості робочої сили й капіталу, отже спеціалізу­ється на виробництві пшениці, м'яса, вовни.

У світі немає жодної країни, що не змоглаб знайти свого місця на

світовому ринку.

Значна кількість багатих І

кяа¥Сгиш

родна торгівля має величезне значення, яке полягає в такому:

• подоланні обмеженості національної ресурсної бази;

• розширенні місткості внутрішнього ринку і установленні зв'язку національного ринку зі світовим;

225

Національна економіка

- збільшенні масштабів виробництва й створенні нових робочих місць.

Обсяг міжнародної торгівлі виражається показниками експорту, імпорту товарів і послуг. Відношення кожного з цих показників до ВНП показує їхнє місце в національній економіці й загальну динамі­ку зростання.

Розрізняють такі види міжнародної торгівлі:

1. Традиційна - торгівля між суб'єктами різних національних економік за традиційними правилами, тобто за формою Т-Г (згідно з попитом і пропозицією).

2. Торгівля продукцією в межах кооперації - спосіб реалізації продукції між суб'єктами міжнародної виробничої кооперації.

3. Зустрічна торгівля - сукупність міжнародних торговельних угод, при укладанні яких закупівля продукції супроводжується від­ повідною зворотною поставкою товарів, з метою досягнення балансу експортно-імпортних операцій.

Вигідність міжнародної торгівлі різними економічними школами оцінювалася по-різному. Розглянемо основні економічні теорії роз­витку міжнародної торгівлі.

Теорія світової торгівлі з XVI до XVII століття формувалася як теорія меркантилізму. Меркантилісти багатство країни вимірювали золотом (експорт, імпорт). Сучасні теорії міжнародної торгівлі бе­руть початок від класичної політекономії А. Сміта й Д. Рікардо - тео­рії порівняльних переваг.

Сучасною модифікацією цієї теорії є теорія співвідношення факторів виробництва. Країни по-різному наділені цими фактора­ми - землею, працею, капіталом. Країнам з дешевою робочою силою вигідно виготовляти трудомісткі товари і їх експортувати, країнам з надлишком капіталу - капіталомісткі товари і їх експортувати, а вво­зити трудомісткі.

Сучасну структуру світової торгівлі й торговельну політику до­помагають пояснити концепції незалежності, взаємозалежності й за­лежності.

Повна незалежність - це відсутність потреби в деяких товарах, послугах і технологіях у певній країні.

Взаємозалежність - миттєве реагування торговельних партнерів на торговельні змінення й зв'язки на основі взаємних потреб. Занадто

226

велика залежність призводить до того, що одна країна стає залежною від змінень, що відбуваються в інших країнах.