Розділ IV античне мистецтво північного причорномор'я

Упродовж тисячоліття на південних землях нинішньої України розвивались антична культура і мистецтво, починаючи від VII—VI ст. до н.е. — по IV ст. н.е. Тут були засновані греками-колоністами міста і селища вздовж морського узбережжя та в устях річок. Перші поселення з'явились на о.Березань, згодом — в усті Буга: Тіра (VI ст.), Ольвія (на правому березі Бузького лиману), Пантікапей (на місці ни­нішньої Керчі), Херсонес (V ст., поблизу сучасного Севастополя) та інші, менші поселення. Так постали центри грецької, а згодом римської цивілізації (тоді народи Європи ще перебували на стадії первісного ладу).

Майже у той самий період, коли в степовій смузі України VII ст. до н.е. осіли скіфські кочові племена, північні береги Понта Євксінського, тобто Чорного моря, поступово почали заселяти колоністи з різних міст материкової Греції. Ця умовна колонізація відбулася мирно й поступово, з великими проміжками часу між повстанням кожного з полісів.

Перші давньогрецькі кораблі досягли Північного Причорномор'я ма­буть ще наприкінці II тис. до н.е. В глибокій прапам'яті греків могли залишитись міфічні оповіді про міграцію на початку II тис. до н.е. племен дорів, йонів, еолів та ахаїв. Тоді ж склалися міфи про аргонавтів, золо­те руно, амазонок, Іфігенію.

Поступово вздовж північних берегів Чорного й Азовського морів утво­рилась своєрідна зона античної державності, людність якої інтегрува­лась із численними місцевими осілими та кочовими племенами, що пере­бували на різних етапах первісно-общинного ладу.

Еміграція греків за межі батьківщини була наслідком гострої соціаль­ної боротьби всередині самих полісів, зокрема Мілету. В свою чергу вже в VI ст. до н.е. у Греції відчувалась потреба в імпорті життєво необхідних товарів, таких, як хліб, риба, худоба, метали, дерево. Товари надходи­ли із нових заснованих міст, розширювалися контакти й торгівля з міс­цевими племенами.

Античні поліси привнесли в Північне Причорномор'я античну ци­вілізацію з усіма її досягненнями, особливостями, рабовласницьким за своєю природою соціальним устроєм. Новий соціальний порядок проісну­вав тут аж до IV ст. до н.е., постійно модифікуючись завдяки специфічним місцевим контактам і традиціям.

В контактах з культурою та світоглядно-релігійними уявленнями мі­сцевих племен утворилось мистецтво, яке становило частину великого мистецтва античної Греції.

Поява греків на нових землях викликана колонізаторською політи­кою митрополії у зв'язку з погіршенням економічного стану, нестачею засобів до існування, обезземеленням дрібного селянства тощо.

У митрополії чимало людей, витіснених із сільського господарства та ремісничого виробництва, змушені шукати пожитку за межами краї­ни. Більшість колоністів були вихідцями з Іонії (Мала Азія) — із Мілету. Вони займалися землеробством, скотарством, виноградарством, різни­ми ремеслами, вели жваву торгівлю з Грецією та місцевими племенами, котрі населяли степову частину Таврії, Придніпров'я, узбережжя Азов­ського моря. Колоністи входили в найтісніші господарсько-культурні ко­нтакти зі скіфами, згодом — сарматами і слов'янами, сприяючи розкла­ду в них первісно-общинного ладу та формуванню власного суспільства й держави.

Міста Ольвія, Тіра, Херсонес за суспільним і державним устроєм були античними рабовласницькими республіками-полісами. В V ст. до н.е. на Керченському півострові утворилася рабовласницька Боспорська дер­жава зі столицею Пантікапеєм, об'єднаними грецькими містами Керчен­ського і Таманського півостровів. Держава зміцніла та розквітла внаслі­док торгівлі хлібом, оскільки для Афін основною житницею був Боспор.

Створювану віками античну культуру греки-поселенці поширили на нові території. В характері та розташуванні міст простежувалось чимало спільного з містобудівельними традиціями античного світу. Проте в ланд­шафтному розташуванні повторень не спостерігалося. Тут проявилось властиве грекам почуття гармонії і краси, яке вони втілили в архітекту­рні споруди, узгоджуючи їх з навколишнім краєвидом. Кожне з міст мало неповторний вигляд і захоплювало притаманною лише йому красою.

Тісний зв'язок із митрополією програмував розвиток культури. В архі­тектуру, що мала античний характер з деякими місцевими відхилення­ми, міцно ввійшла ордерна система. Однак вихідці з Мілету надавали пе­ревагу іонічному архітектурному ордеру перед доричним та корінфським.

У містах впроваджувалося прямолінійне планування за так званою ггпподамовою* системою. Вулиці перетиналися під прямим кутом. Впо­рядковувалися бруковані вулиці та площі, водопровідні канали, канали для дощових вод. На пізнішому історичному етапі — І ст. до н.е.-ІП ст. н.е., в архітектурі й декоративному оснащенні переважав місцевий стиль, що склався у тісній взаємодії античних і скіфо-сарматських елементів.

* Ггпподам із Мілета — найвідоміший грецький архітектор, розробив плану­вання декількох грецьких міст — Фурій (445 р. до н.е.), афінського портового району (Пирей), можливо і Родоса. Його схема передбачала чотири головні вулиці та три поперечні. Планування ґрунтувалось на філософських міркуваннях про державу, які передбачали тричленний поділ громадян за родом занять (ремісники — землеро­би — військові) і земель (священні — суспільні — приватні).

Будівельним матеріалом був місцевий камінь вапняк, не дуже плас­тичний і гарний для скульптури, оскільки райони причорноморських міст не мали мармуру чи інших кращих порід каменю. Тому готову скульпту­ру, а згодом мармур, довозили з Греції й островів Егейського моря. До­возили також вироби — чорнофігурні та червонофігурні вази із Аттики, теракотові статуетки, бронзові вироби.

Незабаром більшість художніх виробів виготовлялась у містах, де панували свої традиції й працювало чимало майстерень керамістів, мо­заїстів, ювелірів, різьбярів по дереву. Були свої скульптори і живопис­ці, майстерність яких виявлялася у стелах, торевтиці, різьбі саркофагів та живописних розписах.

У І ст. н.е. Північне Причорномор'я підпало під вплив Римської ім­перії. Згодом, починаючи з III ст. н.е., внаслідок постійних нападів кочів­ників (готи, гунни, алани та ін.), розпочався занепад міст. Ці міста переважно по-варварськи руйнували.

Грецькі колонії-міста виконали відповідну культурну місію на ко­лонізованій ними території, впроваджуючи внаслідок безпосередніх контактів з місцевими племенами високі мистецькі досягнення. Це ак­тивно сприяло цивілізаційному процесові, а згодом відгукнулося у сло­в'ян з прийняттям християнства швидким розквітом архітектури і жи­вопису.