3. Нецінова конкуренція

Орієнтація на монополістичну конкуренцію постійно примушує фірму шукати варіанти виділення свого товару серед аналогічних товарів конкурентів, найповніше задовольнити і врахувати потреби споживача. При цьому фірма застосовує ме­тоди нецінової конкуренції. Нецінова конкуренція є найбільш поширеною формою конкуренції монополістичного ринку. Методи нецінової конкуренції поділяються на дві групи:

1. Диференціація продукту. Вона може здійснюватися без докорінної зміни його споживчих якостей. Це стосується упако­вки товару, його дизайну, способів продажу тощо. Але в довготерміновому періоді фірма намагається розробляти нові моделі товарів з вищими споживчими якостями, які б враховували зро­стаючі потреби споживачів. Тому, на відміну від чистої монополії, монополістична конкуренція створює зацікавленість фірм у здійсненні інноваційної діяльності. Диференціація пристосовує продукт до споживчого попиту.

2. Рекламна діяльність. Мета реклами - збільшення обсягів продажу та посилення лояльності споживачів до товару фірми. Фірми досить багато уваги приділяють розробці рекламного повідомлення. Вдала ідея реклами, форма подання матеріалу, його обсяг - всі ці фактори визначають кінцеву результативність рекламної компанії.

В економічній науці роль реклами розцінюється супереч­ливо. Існують вагомі аргументи як на її користь, так і проти неї. Прихильники реклами вважають її необхідною, тому що:

• рекламна інформація допомагає споживачам познайоми­тися з новим товаром;

• посилює конкуренцію між товаровиробниками;

• кошти від реклами - найголовніше джерело доходів за­собів масової інформації;

• стимулює вдосконалення споживчих якостей товару;

• створює передумови для економічного зростання, збіль­шення зайнятості, стимулює високий рівень споживчих витрат, в кінцевому рахунку - підвищується добробут нації.

Противники реклами справедливо вказують на її негативні сторони:

• рекламні повідомлення мають тенденцію до самонейтралізації, тому що переконують на основі протиставлення товарів.

• витрати на рекламу є непродуктивними, при альтернати­вному їх використанні вони могли б справити більший суспіль­ний ефект;

• реклама може викликати негативні суспільні ефекти: збі­льшення споживання тютюну, алкоголю;

• рекламні повідомлення є необ’єктивними, тому що іноді вони не інформують, а дезінформують;

• реклама створює певний фінансовий бар’єр для вступу до галузі.

4. Монополістична конкуренція та ефективність

На ринках з монополістичною конкуренцією не досягається ні ефективність розподілу ресурсів, ні мінімізація витрат.

Найвища ефективність використання ресурсів та вироб­ництва забезпечується на конкурентному ринку, коли в довготе­рміновому періоді встановлюється рівність між ціною, гранич­ними витратами та мінімальним значенням середніх витрат:

P = MC = ATC_min

При монополістичній конкуренції рівновага наступає в точці перетину кривої граничних витрат з кривою граничної виручки, тобто MC=MR. Оскільки крива попиту фірми на ринку монополістичної конкуренції має спадний характер, то ціна зав­жди більша за граничну виручку (P>MR). Отже, в точці рівноваги вона буде більшою і за граничні витрати (Р >МС). Це означає, що елемент монополізму, який властивий монополістичній конкуренції, завжди зумовлює неповне використання ресурсів для виробництва товарів.

Монополістична конкуренція не здатна забезпечити най­вищу виробничу ефективність. Для максимальної ефективності необхідно, щоб ціна дорівнювала мінімальному значенню сере­дніх сукупних витрат (Р=АТС_min). А на ринку монополістичної конкуренції ціна перевищує мінімальний рівень середніх сукуп­них витрат (Р > АТС_min), тому споживачі змушені платити на ринку монополістичної конкуренції за одиницю продукції біль­ше, ніж це могло б бути на конкурентному ринку.

56