3.3. Групування.

Групування – аналітичний спосіб, який дає можливість виділення із сукупності досліджуваних явищ якісно однорідних типів, груп за відповідними ознаками. Групування дає можливість вивчати залежність між показниками, розібратися в суті досліджуваних явищ, систематизувати матеріали аналізу, виділяти в них головне, характерне і типове.

В залежності від завдань економічного аналізу проводять різні види групувань.

Типологічне групування дозволяє виділити найхарактерніші групи, типи явищ, з яких складається неоднорідна статистична сукупність, визначити істотні відмінності між ними, а також ознаки, які є спільними для усіх груп (наприклад, кадровий склад персоналу, національний склад працівників).

Структурні групування дозволяють вивчати внутрішню будову показників, співвідношення в ній окремих частин. За їхньою допомогою вивчають склад робітників за професіями, стажем роботи, віком, виконанням норм виробітку; склад підприємств за рівнем виконання плану виробництва продукції тощо. Велике значення мають структурні групування при аналізі зведеної звітності об’єднань, міністерств.

Аналітичні (причинно-наслідкові) групування використовуються для визначення наявності, напрямків і форм зв’язку між досліджуваними показниками. За характером ознак, на яких засновується аналітичне групування, воно може бути якісним (коли ознака не має кількісного вираження) або кількісним.

За складністю побудови розрізняють два види групувань: прості і комбіновані.

За допомогою простих групувань вивчається взаємозв’язок між явищами, згрупованими за однією ознакою. У комбінованих групуваннях такий розподіл досліджуваної сукупності робиться спочатку за однією ознакою, а далі усередині кожної групи – за іншою ознакою. У такий спосіб можуть бути побудовані дво-, трьохрівневі групування.

При побудові групувань потрібно серйозно ставитися до розподілу сукупності на групи, вибору кількості груп і інтервалів між ними, тому що в залежності від цього можуть істотно змінитися результати аналізу.

3.4. Абсолютні, відносні і середні величини.

В економічному аналізі узагальнення даних як правило здійснюється з використанням абсолютних, відносних і середніх величин. Вони дозволяють визначити загальні зако­номірності і тенденції в розвитку економічних явищ і процесів, абстрагуватись від випадковостей, без них неможливо порівняти ознаку, що вивчається за різними сукупностями.

Абсолютні величини відображають кількісні розміри явища в одиницях міри, ваги, об’єму, тривалості, площі, вартості тощо безвідносно до розміру інших явищ. Вони займають значне місце в економічному аналізі для оцінки результатів і динаміки господарських процесів і явищ. Це іменовані числа, вони завжди мають одиниці виміру.

Відносні величини – це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими величинами. Вони відображаються у формі відсотків, коефіцієнтів.

Виділяють декілька видів відносних величини.

Відносні величини просторового порівняння визначаються шляхом зіставлення рівних показників, що належать до різних об’єктів і взяті за один і той самий період або на один момент часу.

Відносні величини планового завдання – це відношення планового рівня показника поточного року до фактичного його рівня в минулому році або до середнього його рівня за три-п’ять попередніх років.

Відносна величина виконання плану – це відношення між фактичним і плановим рівнем показника звітного періоду, вираженого у відсотках.

Відносні величини динаміки – це відношення величини показника поточного періоду і його рівня у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Ці показники також називають темпами росту (приросту). Відносні величини динаміки можуть бути базисними (порівнюється з базисним періодом) і ланцюговими (порівнюється з попереднім періодом).

Відносні величини структури – це відношення частки (питома вага) частини в загальному. Наприклад, частка окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва, частка управлінського персоналу в загальній чисельності працівників підприємства.

Відносні величини координації – це співвідношення частин цілого між собою. Наприклад, співвідношення активної і пасивної частин основних засобів, власного і позикового капіталу тощо.

Відносні величини інтенсивності характеризують ступінь поширеності, розвиток якого-небудь явища в певному середовищі. Наприклад, ступінь захворюваності населення, відсоток робітників вищої кваліфікації тощо.

Відносні величини ефективності – це співвідношення ефекту з ресурсами або витратами. Наприклад, прибуток на одиницю витрат, на одиницю виручки, на одного робітника тощо.

Відносні величини дають точне і наочне уявлення про розвиток точно чи іншого економічного явища або процесу.

Середні величини – це величини, за допомогою яких узагальнюються відповідні сукупності типових, однорідних явищ, процесів, показників. Їх використовують в економічному аналізі для узагальненої кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за якою-небудь ознакою, тобто одним числом характеризують усю сукупність об’єктів. Наприклад, середню заробітну плату робітників використовують для узагальненої характеристики рівня оплати праці сукупності робітників, що вивчається.

В аналізі використовуються різні типи середніх величин (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 – Характеристика середніх величин, що використовуються в економічному аналізі

Показник	Алгоритм розрахунку
Середня арифметична проста	де: хі – варіанти, n – число варіант
Середня арифметична зважена моментного ряду	де: хі – варіанти, f – частоти
Середня арифметична зважена інтервального ряду	де: Кі – середина інтервалу; nb – питома вага кожної інтервальної групи; ni – число варіантів кожної інтервальної групи
Середня квадратична	де: – квадрати значень показника; n – число варіантів
Середня хронологічна	де: x1, х2, … хn – рівні ряду, n – кількість рівнів
Середня геометрична	де: Т – середній темп зміни; Т1, Т2, …,Тn – ланцюгові темпи змін де: у1 – початковий рівень ряду; уі – кінцевий рівень ряду; п – кількість рівнів динамічного ряду

Розраховуючи середні, варто мати на увазі, що вони дають узагальнюючу характеристику явищ і процесів лише за одною ознакою. Кожне ж явище характеризується значною кількістю ознак. Тому з метою дослідження явищ рекомендується обчислювати не одну ізольовану середню, а систему середніх, що дозволяє оцінити явище з різних сторін, комплексно.