- •Yii. Організація активного відпочинку та оздоровлення дітей в таборі.
- •Теоретична частина:
- •1. Фізкультурно-оздоровча робота з дітьми.
- •2. Методика організації та проведення туристичних походів, прогулянок, екскурсій.
- •4. Організація спортивно-туристичних свят та ігор на місцевості.
- •Питання для самопідготовки:
- •Практикум:
- •Література:
4. Організація спортивно-туристичних свят та ігор на місцевості.
Масові спортивно-туристичні заходи, які проводяться в дитячих таборах оздоровлення та відпочинку, заздалегідь ретельно плануються на всю табірну зміну. Їх організація та проведення мають враховувати матеріальні ресурси та реальні природні умови табору. Проведення великих спортивно-туристичних свят чи змагань потребує “Положення про ... ( захід )”. Дане положення завчасно має бути доведене до відома педагогів-організаторів та вихователів.
Воно має таку структуру:
цілі та задачі заходу;
місце та час проведення;
керівництво заходом, розподіл обов’язків та персональна відповідальність організаторів;
учасники ( загони, команди загонів, окремі представники загонів);
програма заходу;
умови заліків (оцінювання результатів) та визначення переможців;
нагородження переможців (необхідно вказати форми нагородження ).
Масові спортивно-туристичні заходи різняться один від одного формою та змістом. Найбільш типові серед них: загально табірна спартакіада, малі Олімпійські ігри, змагання з певного виду спорту, старти надій, веселі старти, туристичний зліт та інші.
Значне місце в житті табору посідають ігри на місцевості. Як зазначив відомий російський педагог П.Ф. Лесгафт: “ В іграх дитина вправляється в межі власних сил, вона привчається при цьому працювати з відомою напругою та наполегливістю, справлятись з часом і простором та володіти собою. Гра готує її до спільної діяльності, вимагаючи від неї індивідуальних проявів та вмінь самостійно керувати власними діями.
Для педагога-організатора та вихователя ігри мають велике діагностичне значення. Вони дозволяють швидше познайомитись з дітьми, встановити їх характер, темперамент, ставлення до товаришів, визначити лідерів, педагогічно занедбаних дітей і т. ін. Ігри на місцевості являються чудовим засобом всебічного фізичного розвитку та оздоровлення дітей.
Щоб проводити ігри на місцевості необхідно дотримуватись таких вимог:
самому добре знати зміст та хід гри;
орієнтуватись на певну вікову категорію дітей;
вибрати вдале місце;
підготувати необхідний інвентар;
вміло пояснити правила гри, перш за все, коротко і чітко її назву, хід, мету, правила;
враховувати психоемоційний стан дітей в даний момент.
Ігри на місцевості потребують певних знань та вмінь від дітей. А саме:
орієнтування по компасу, карті, за сонцем, по деревах;
елементів топографії;
передачу сигналів за допомогою прапорців та ін.
Серед ігор на місцевості найбільш типовими є: “Визначення відстані до об’єкту”, “Ідіть прямо”, “Зустрічний маршрут”, “Відкрий схованку”, “Зберіть прапорці”, “Розпалювання багаття”, “Пошук групи” та ін.
Розглянемо техніку проведення педагогом-організатором ігор з дітьми, включаючи й ігри на місцевості. Певна теорія породжує характерний спосіб дії – техніку. Техніка – це частковий випадок вираження відносин, складових реальної роботи, це серія дій, здійснена з певним наміром. Будь-яка техніка працює, якщо педагог діє. Роль педагога-організатора – не лише у застосуванні певної техніки, але й у тому, щоб включити дітей у взаємодію з ним, замість того, щоб працювати лише самому. Для педагога-організатора надто важливим є глобальне розуміння “Як це робиться?”
Успіх в професійній педагогічній діяльності залежить, перш за все, від того, як якісно ви вмієте передавати емоційну інформацію. Педагог-організатор передає дітям не лише знання, вміння, а, в першу чергу, почуття – свій психічний стан, який з ними пов’язаний.
На першому етапі в організації ігор з дітьми орієнтуємося на “гру” та задоволення. Дітей необхідно вчити в грі та задоволенні. Це дуже важлива послідовність: гра – задоволення – досвід – результат. Якщо педагог-організатор відразу почне орієнтувати себе і дітей на результат, не задаючи енергію “гри”, задоволення, не з’ясовуючи зони таланту і досвіду дитини, то ефективність його роботи буде мінімальною - вихованці частково або повністю не включаться в запропоновану їм гру.