Примітки

¹) Sniadanie schizmatykom brackim. 1630.

²) Що се було порученнє митрополита, на се не маємо нїяких безпосереднїх документів, але треба памятати, що митрополитови ся справа долягала найбільше, а самому Смотрицькому дуже мало. Пізнїйше, коли Смотрицький скомпромітував себе переходом на унїю, православні полємісти закидали йому, що він видумав сам таке порученнє. „Він підробив собі грамоти від імени всеї Руси, духовних і світських осіб, і з ними пішов в Єрусалим і до инших патріархів і там, обманувши патріархів, підробивши грамоти до всеї Руси, дістав у них підписи до сих грамот, а зміст їх був такий, щоб від сього часу від нашої Руси не йшли нїякі апеляції до царгородського патріарха, але правили ся ним (Смотрицьким) як екзархом і намісником патріаршим". Таке читаємо в одній пізнїйшій брошюрі (Indicium to iest pokazanie cerkwie prawdziwey. 1638, публ. у Головацького Библіографическія находки во ЛьвовЂ, 1875). Але се говореннє про підробленнє Смотрицьким грамот, розумієть ся, не має значіння; патріарх не заперечив правдивости даної грамоти, і так само автентична мусїла бути грамота „від усеї Руси", чи може від епископату руського, привезена Смотрицьким до патріархів. Смотрицький, очевидно, зовсїм вірно заявляв, що їздив до патріарха з грамотами митрополита, за його відомістю і волею. Справа екзархатства Смотрицького приплетена сюди не до річи: вона не стояла нї в якім звязку з справою ставропіґій, се показує патріарша грамота.

³) Голубевъ, П. Могила І дод. 46.

⁴) Paraenesis Смотрицького с. 22.

⁵) П. Могила І дод. 43.

⁶) Ibidem.

⁷) П. Могила дод. 46. Проф. Ґолубєв одначе непотрібно добачає в сїй записи капитуляцию митрополита перед Печерським монастирем (с. 135): слова: „прошенія о. архимандрита и всего собора разсудивши яко слушныя", се звичайна канцелярійна фраза (польського канцелярського стилю), яка значить, що митрополит не противив ся бажанню, щоб сї грамотп були вписані в його митрополитанські акти, але се ще не санкція печерських домагань.

⁸) Ibid. Ґолубєв і тут задалеко йде в інтерпретації грамоти, кажучи, мов би патріарх царгородський заявляв у нїй, що патр. Теофан не мав нїякого права робити такі надання (с. 136); в грамотї є легенький стилїстичний натяк в такім дусї, а не катеґоричний вислів.

Розділ II. Напруження і конфлїкт 1630 р.

Невдоволеннє з Гр. Чорного, вибір Ів. Сулими, невдоволеннє козацтва, зріст своєвільних елєментів, посольство на сойм 1629 р., морський похід, третій кримський похід, його безуспішність, зрада Татар.

Вибір Левка Івановича. Похід Девлєт-ґерая на Україну і погром під Бурштином. Напруженнє між реєстровими і нереєстровими, Левко Іванович і Грицько Савич, закінченнє шведської війни і прихід польського війська на Україну, з кінцем 1629 р., наказ Чорного Запорожцям, відповідь Левка Івановича, справа реєстру і початок конфлїкту, освітленнє його в реляції Конєцпольского, кінець Чорного, релїґійний момент в повстанню.

Справа собору, соймова постанова про субсідію руського духовенства, компромісові публїкації М. Смотрицького — ”Апольоґія“, арґументи для укр. шляхти. Київський собор 1628, суд над ”Апольоґією“, вмішаннє козаків, капітуляція Смотрицького, засуд ”Апольоґії“, анатемованнє писань Смотрицького, нові публїкації його.

Продовженнє соборової акції, визначеннє ”ґенерального“ і ”партикулярних“ соборів на р. 1629, переговори в сїй справі, прихильне становище православної єрархії, протест православної шляхти під Мальборґом, протести київські, запорозька делєґація. Засїдання київського собору, виступ козаків, розірваннє собору, деклярація духовенства, православні ухиляють ся від львівського собору, трудне становище унїятської єрархії, зїзд у Львові, проєктована формула обєднання церков.

Звязки православної опозіції з полїтичною аґітацією, поголоски польські і українські, релїґійна закраска козацької війни 1630 р. Арешт і скараннє Чорного, корсунський погром, польська мобілїзація, похід Лаща, його характеристика дана Єрличом, козацьке посольство до Конєцпольского, його похід.

Переяславська кампанїя 1630 р., перший погром польського війська, Конєцпольский під Переяславом, відомости Гладкого, повстаннє на Правобережу, громленнє польських військ, рішуча побіда козаків, ”Тарасова нїч“.

Деклярація Конєцпольского, зміна гетьмана, відповідь козаків Конєцпольскому, угода, ревізія реєстру, старший Орендаренко.

Реляція Конєцпольского і фактичні наслїдки кампанїї, походи на море, безрадність правительства, домагання козаків, рада на Масловім Ставі 23 серпня 1630.

Козацька справа на соймі 1631 р., невдоволеннє шляхти, страх селянського повстання, польське військо на Українї, бійки з жовнїрами. Ослабленнє напруження, справа митрополичої ваканції, невдала шведська місїя до козаків, заходи уряду коло митрополїї, кандидатура Могили, митрополит Ісайя.

Перспективи війни з Москвою, мобілїзація козацтва, козацькі петиції на сойм 1632 р., остання відповідь короля Жиґимонта.