1.2. Оператор присвоєння

Формат оператора присвоєння має вигляд:

А:=В;

Тут А – ім’я змінної, В – вираз. Оператор присвоєння є основним оператором мови. Він обчислює вираз, який заданий в його правій частині, і присвоює результат змінній, яка знаходиться в його лівій частині. Змінна і вираз повинні мати сумісні типи. Присвоювати змінній можна будь-які типи даних, крім файлових.

Приклад:

var Х, Y:real;

N:integer;

D:boolean;

C:char;

вegin Y:=3.244E-2; X:=2.3; C:='d'; D:= false; N:=2; end.

1.3. Процедури вводу-виводу

Процедура вводу (зчитування) read (readln). Звертання до процедури read має вигляд:

read (A,D, ..., …);

Список параметрів < A,D,…,… > - це змінні цілих, дійсних, символьноro, а також рядкового типів. Виконуючи команду read, комп'ютер чекає, коли користувач з клавіатури введе значення, які присвоюються змінним, вказаних в дужках. Числа, які вводяться, відокремлюються пропусками або розташовуються в різних рядках. При введенні символьних змінних апостроф не ставиться. Дія процедури readln аналогічна до дії процедури read. Відмінність в тому, що після виконання процедури readln автоматично здійснюється перехід до наступного рядка.

Процедура виводу (запису) write (writeln). Звертання до процедури write має вигляд:

write (Y,X,…):

Параметри < Y, X, ... > - змінні, вирази або константи, значення яких виводяться. Можна виводити значення цілих, дійсних, логічних, рядкових та символьних типів. При такому записі процедура write виконує безформатне виведення значень змінних, які вказані в дужках. Дані у цьому випадку виводяться підряд без пропуску між ними. Форматне виведення дозволяє керувати способом представлення і розташування інформації, що виводиться на екрані. Для цього випадку процедура має вигляд:

write (Y:N:M);

Значення N – ціле число, яке задає кількість символів, якими буде представлено при виведенні значення Y. Якщо для виведення значення Y потрібно більше символів, ніж вказує параметр N, то він ігнорується. Якщо значення, що виводиться, потребує для свого представлення менше символів, ніж вказує параметр N, то перед значенням Y виведеться певна кількість пропусків, так щоб сумарна кількість символів, що виводяться становила N. Значення M – ціле число, яке визначає кількість символів після коми. Застосовується тільки при виведенні дійсних значень.

Найбільше особливостей має виведення дійсних значень. Якщо дійсне значення виводиться безформатно, то воно займає 23 позиції і має наступний вигляд:

[<знак>] <цифра>. <десяткові знаки>Е[+ або -<показник степеня>],

де [<знак>] - це мінус (-), якщо число від'ємне і пропуск ( ), якщо додатне; <десяткові знаки> - дробова частина мантиси, подана 14-ма символами; <показник степеня> - порядок, поданий чотирма символами. Наприклад, на екрані вивелось значення 5.67000000000000Е-0001. Це відповідає дійсному числу 0,567.

Процедура writeln має такий самий синтаксис, як і процедура writе. Тільки після її виконання курсор переходить на початок нового рядка на екрані.