- •2. Поняття і принципи конституційно-правового статусу особи в Україні
- •5. Закордонні українці: конституційно-правове регулювання статусу
- •6. Інститут вимушених переселенців за законодавством України
- •7. Громадянство України як елемент конституційно-правового статусу особи. Правове регулювання громадянства в Україні
- •8. Поняття громадянства і належність до громадянства України
- •9. Принципи громадянства. Поняття та іх характеристика
- •10. Принцип єдиного громадянства за законодавством України
- •11.Поняття і підстави набуття громадянства України
- •12. Підстави та умови набуття громадянства України
- •13. Порядок припинення громадянства україни
- •14. Повноваження державних органів у вирішенні питань, пов’язаних з громадянством
- •15. Поняття і види конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні
- •16. Поняття, зміст та характеристика конституційних особистих прав і свобод людини
- •17. Поняття, зміст і загальна характеристика конституційних політичних прав і свобод людини.
- •18.Право на об’єднання як політичне право громадян України.
- •19. Конституційно правовий статус політичних партій в Україні
- •20. Поняття політичних партій і громадських об'єднань та їх місце в політичній системі України
- •21. Правове регулювання статусу політичних партій і громадських об’єднань
- •22. Порядок створення та припинення діяльності об'єднань громадян
- •23.Конституційно-правовий статус громадських об'єднань
- •24.Право на звернення за законодавством
- •25. Поняття, зміст та загальна характеристика економічних соціальних та культурних прав за Конституцією України
- •26.Гарантії прав та свобод людини і громадянина в Україні
- •27. Юридичні гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні.
- •28. Обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні.
- •29.Конституційні обов'язки людини і громадянина як елемент конституційно-правового статусу особи в Україні.
- •30. Конституційно-правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
- •31.Акти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
- •32. Поняття, структура правового статусу національних меншин
- •35. Принципи і функції безпосередньої демократії
- •36. Механізм безпосередньої демократії в Україні
- •37. Форми здійснння народовладдя в Україні
- •38. Мирні зібрання як форма безпосередньої демократії в Україні
- •39.Поняття та види виборів в Україні
- •40. Поняття і функції виборів
- •41. Поняття і принципи виборчого права за чинним законодавством України
- •42. Види виборчих систем
- •43. Виборчі системи в Україні: поняття та види за законодавством
- •44. Виборчі системи в Україні: досвід використання в Україні
- •45. Мажоритарна виборча система; поняття, загальна характеристика.
- •46. Пропорційна виборча система: поняття, загальна характеристика.
- •47. Змішана виборча система: поняття, загальна характеристика.
- •48. Виборчий коефіціент: поняття, характеристика за законодавством України
- •51. Суб’єкти виборчого процесу: поняття і характеристика
- •53. Територіальна організація виборів. Поняття та види виборчих округів за законодавством України
- •54. Поняття виборчої комісії та їх система на виборах за законодавством України
- •55. Центральна виборча комісія: поняття, порядок утворення та діяльності
- •56. Акти Центральної виборчої комісії
- •57. Виборча формула. Способи переведення голосів виборців у мандати за законодавством України
- •58. Відповідальність за порушення виборочого законодавства (на прикладі виборів народних депутатів)
- •59. Референдум в системі безпосередньої демократії: поняття, види, законодавче закріплення
- •60. Предмет та порядок призначення всеукраїнського референдуму в Україні
28. Обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні.
Відповідно до частини 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини “при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві”.
Конституція України, виходячи з міжнародно-правових документів встановила обмеження щодо реалізації деяких прав і свобод людини і громадянина. Так, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію обмежується законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, яка одержана конфіденційно, або для підтримки авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції). Здійснення права на свободу світогляду і віросповідання може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення, захисту прав і свобод інших людей (ст. 35). На таких самих підставах може бути обмежене право громадян на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36). Конституційно встановлюються обмеження щодо права на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 39) тощо. Всі ці обмеження обґрунтовані необхідністю забезпечення охорони конституційного ладу, національної безпеки, прав і свобод людини і громадянина.
Стаття 64 Конституції України встановлює, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 60, 62, 63, Конституції. Йдеться про право на: рівність громадян перед законом; громадянство і його зміну; життя; повагу до гідності людини; свободу та недоторканість; звернення до органів державної влади; житло; шлюб; рівність дітей в їх правах; захист прав і свобод; відшкодування за рахунок держави матеріальної і моральної шкоди; знання свої прав і обов’язків; незворотність дії законів та інших нормативних актів; правову допомогу; необов’язковість виконання явно злочинних розпоряджень чи наказів; неможливість подвійного притягнення до юридичної відповідальності; те, щоб вважатися невинуватим у вчиненні злочину доки вину не буде доведено в законному порядку; відмову давати свідчення щодо себе, членів сім’ї та близьких родичів. Обмеження прав людини і громадянина можливі в умовах введення на всій території України або в окремих її частинах надзвичайного стану. Згідно із Законом України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 року, надзвичайний стан – це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону повноважень, які необхідні для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади і місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.