1. Форма правління: поняття, конституційно-правовий зміст, класифікація

Форма державного правлiння - це спосiб органiзацiї державної влади, зумовлений принципами взаємовiдносин вищих органiв держави. Характер форми державного правлiння спiввiднесений з конституцiйно-правовим статусом кожного з вiдповiдних органiв. Зовнi форма правлiння зумовлена насамперед тiєю юридичною i фактичною роллю, яку вiдiграє в державному механiзмi глава держави, а також порядком формування цього iнституту. Однак по сутi визначальними тут є взаємовiдносини ор-ганiв законодавчої i виконавчої влади.

Принцип подiлу влад є своєрiдним постулатом. У зарубiжнiй кон-ституцiйнiй теорiї i практицi до нього звертаються майже кожного разу, коли виникають рiзнi кризовi ситуацiї у сферi державно-полiтичних вiдносин владарювання. Все це свiдчить про значущiсть i життєвiсть цьо-го принципу. Нерiдко принципу подiлу влад надають суто полiтичного значення i не фокусують увагу на його юридичному змiстi. Такий пiдхiд грунтується на визнаннi того, що навiть за умови наявностi у державних iнститутiв рiзних повноважень i функцiй їхнi дiї спрямованi на досягнен-ня спiльної мети. Тим самим принцип подiлу влад, по сутi, замiнюється принципом розподiлу державних функцiй.

В залежності від джерела державності і суверенітету та режиму відповідальності глави держави виділяють:

- монархії

- республіки

- особливі форми правління

В залежності від способу участі народу в прийнятті законів:

- з безпосередньою участю народу в законодавстві (безпосередня республіканська форма правління, монархія з безпосередньою участю народу у законодавстві);

- держава з виборчими представницькими органами влади (республіка, обмежена монархія). Існують держави з народним представництвом, а також представництва станові;

- форми правління, де не передбачено участь народу в законодавстві (абсолютна монархія, деякі особливі форми правління);

В залежності від обсягу повноважень представницького органу держави мають:

- парламентські форми правління (парламентська республіка, парламентська монархія). Це держава, де формально закріплено політичне верховенство парламенту;

- форма правління, де парламент не є вищим інститутом політичної влади або взагалі відсутній (абсолютна монархія).

2. Абсолютна монархія: характерні риси і конституційне-правове оформлення

1. Абсолютна монархія - коли глава держави єдиний суб’єкт суверенітету, інших суб’єктів носіїв прав на владу в державі не існує. Як правило, сучасні абсолютні монархії мають маленьку територію, невелику кількість населення, великі природні запаси (нафта), державна релігія - іслам. Це країни Саудівської Аравії, Оман, Катар, Бахрейн, Кувейт, ОАЕ.

ОЗНАКИ:

1) Конституції даровані монархами і їх дія часто призупиняється

2) Відсутні або навіть заборонені політичні партії (політична влада не може бути предметом спорів та партійної боротьби, крім того, піддані в принципі не повинні мати політичних прав, так як наявність таких прав дає їм можливість претендувати на те що належить тільки главі держави).

3) Монарх є вищою законодавчою, судовою інстанцією. Нерідко він є главою судової влади та церкви.

4) Парламенти виступають дорадчими органами, які можуть розганятися монархом (Кувейт – 3р.). Катар – Консультативні збори – нарада правителя з найбільш поважними особами. ОАЕ – Національні збори – призначаються 7 емірами та діють при уряді як дорадчий орган.

5) В руках монарха зосереджена вся повнота законодавчої та судової влади. Монарх призначає прем’єр-міністра ("перший слуга”, прем’єр, візир), який відповідальний перед ним, або сам виконує його функції та міністрів. Наприклад, Саудівська Аравія – рішення Ради міністрів є остаточними, крім тих, що затверджуються королівськими декретами (бюджет).

Оман – султан є одночасно прем’єр-міністром, міністром оборони, фінансів і верховним головнокомандувачем.

6) Особливе значення має сімейна рада та мусульманська релігія. Сімейна рада (Саудівська Аравія) може скинути монарха. Всі особи, що належать до правлячої сім’ї, отримують ренту від держави (Кувейт – 8 тис. $ на місяць).