13.Позасюжетні елементи, їх функції.

Відступи прямо не пов’язані із сюжетом, а їх наявність у творі зумовлена творчим задумом письменника увиразнити певний мотив, створити смисловий чи художній контекст образу (персонажа), наголосити ідейне спрямування твору.

А ліричний відступ надає творові емоційного звучання, звеличує силу людських почуттів і водночас підсилює трагедійність твору.

Портрет у літературному творі — засіб творення персонажа, а його функція полягає у типізації чи індивідуалізації образу. Портрет може мати зображальний характер, мета якого — змалювати зовнішність людини.

Пейзаж — опис природи, який у художньому творі може відігравати роль декоративного

обрамлення події, підготовки до її сприймання, психологічного підтексту у змалюванні персонажа чи зображенні дії, колізії, перипетії.

Інтер’єр — словесний малюнок, який зображує внутрішню частину якого-небудь приміщення. Призначення такого опису — відтворити обставини подій, надати розповіді побутової достовірності, створити культурний контекст діяльності персонажа.

14.Специфіка мови худ.Літератури.

Розмовна мова — усна мова, яка функціонує здебільшого в побуті і відображає особливості говірки певної місцевості.

На відміну від розмовної, яка залежить від діалектних особливостей кожного регіону, літературна мова має загальнонаціональний ужиток.

Літературна мова — унормована, оброблена, уніфікована мова, яку використовують в офіційному діловому мовленні, засобах інформації, науці й літературі.

Художня мова — різновид літературної мови, яка містить у собі все багатство мови з метою створення художніх образів.

15.Засоби поетичної лексики, їх функції

Пряме значення слова полягає у вираженні певного змісту поняття, яке зазвичай фіксується у словниках. Інакше кажучи, слово називає те, що воно й означає.

Переносне значення слів основане на смисловій двоплановості: названо одне, а означає інше. Так виникає образна напруга між позначуваним та означником, твориться своєрідна загадка, яку можна розгадати, зрозумівши механізм переміщення одного смислу на інший. На цьому ґрунті з ’являються художні образи, які є основним засобом у літературній творчості. Слова з прямим значенням несуть смислове навантаження у творі, але їх використання здатне творити й емоційно-експресивні образи, стильову інтонацію. Увиразнюють мову художнього твору синоніми, антоніми, пароніми, неологізми, діалектизми, жаргонізми, вульгаризми.

Синоніми— різні за звучанням, але близькі за значенням слова.

Антоніми — протилежні за значенням слова.

Пароніми— близькі за звучанням, але різні за значенням слова. Вони слугують у літературі для словесної гри, каламбурів або для створення музичності, милозвучності фрази.

Архаїзми — застарілі слова, які в літературному творі передають історичний колорит або надають мові певної урочистості.

Неологізми—словесні новотвори, що надають мові художньої виразності.

Діалектизми — слова, характерні для говірок певних місцевостей. Використання їх дає змогу письменнику відтворити передусім мовний колорит краю, надати забарвлення мові персонажа.

Жаргонізми— слова і вирази, характерні для розмовної мови вузької групи людей, які перебувають у приблизно однакових професійних та побутових умовах. Письменники вдаються до використання жаргону з певною художньою метою: увиразнити колорит або походження персонажа, створити характерний портрет чи застосувати прийом самохарактеристики, відтворити мовну атмосферу змальованих подій.

Вульгаризми— грубі побутові чи лайливі слова або звороти, які в літературі вживають здебільшого у мові персонажів як засіб самохарактеристики.