11. Філософія Геракліта

Гераклітові належить філософський прозовий твір «Про природу» (не плутати з однойменною працею Анаксімандра). Виклад думок у цьому творі затемнений стилістично загадковістю, тому ідеї його не цілком чіткі, темні (недарма Геракліта називали «темним»). Проте мова Геракліта, на відміну від Анаксімена, проста й невимушена, багата метафорами і порівняннями, значно міфологізована. Дослідники відзначають, що у Геракліта міфо¬логії більше, ніж у мілетських філософів.

У вченні Геракліта основою наук вважається логос. Саме Геракліт вперше вводить у філософську термінологію це поняття, яке у нього означає загальний закон буття, основу світу. Геракліт стверджує: все здійснюється за логосом, який є вічним, загальним і необхідним; вища мета пізнання — пізнання логоса, а разом з тим пізнання вищої єдності світобудови і досягнення вищої мудрості, бо ознака муд¬рості — здатність погодитися з твердженням логосу, що все єдине. При цьому Геракліт вказує, що пізнання логосу та мудрості дається не всім, хоча всі люди від природи розумні.

Розуміння логосу як об'єктивного закону світобудови, як принципу порядку і міри приводить Геракліта до відкриття субстанційно-генетичного начала всього існуючого у вогні. Вогонь у Геракліта є не тільки те, що лежить в основі всього існуючого, але й те, з чого все виникає. «Все існуюче, — вказує Геракліт, — завжди було, є і буде вічно живим вогнем, який з часом то спалахує яскравіше, сильніше, то згасає». Логос у Геракліта — це закон Всесвіту. Згідно з цим зако¬ном, все абсолютно змінне, у світі нічого не повторюється, все минуще і одноразове — «все тече».

Геракліт — один із перших філософів, хто помітив, що одне й те саме є водночас відмінне і навіть протилежне. Він вказував, що суттєва зміна — це зміна в свою протилежність, що одна протилежність вияв¬ляє цінність іншої, а суперечливість зближує протилежності. Гераклітівський вогнелогос притаманний не тільки всій світобудові, а й людині, її душі. Душа має при цьому два аспекти: речово-натуральний і психічно-розумовий. Завдяки тому, що душа вогняна, вона має самозростаючий логос. У соціальній філософії Геракліта закладаються основи демократії. Він підкреслює, що народ у державі вище за все і має ставити закон, він має боротися за нього, як за свій власний дім. Це необхідно робити тому, що всі людські закони живляться від єдиного божественного закону — логосу.

Основне положення філософії Геракліта передаєПлатон у своєму діалозі «Кратил». Платон повідомляє: «Десь говорить Геракліт, що все рухається і ніщо не спокійне (panta cwrei ouden menei ) і, порівнюючи суще з течією річки, він говорить, що неможливо двічі зайти в одну і ту ж річку». Рух – найбільш загальна характеристика процесу світового життя, яке поширюється на всю природу, на всі її предмети і явища. Тезис про універсальність руху відноситься однаково ,як до вічних речей, які рухаються вічним рухом, так і до речей, що виникають, які рухаються тимчасовим рухом.

Вічний рух є також вічною зміною. За Арістотелем, Геракліт казав: «не лише щоденно виникає нове сонце, а й постійно, безперервно оновлюється».

Думка про загальність руху і зміни тісно пов’язана у Геракліта з діалектичним розумінням самого процесу руху. Саме цей бік філософії Геракліта викликав пізніші заперечення з боку Арістотеля. Геракліт стверджує, що з факту руху та безперервної змінності всіх речей виходить суперечливий характер їх існування, оскільки про кожний рухомий предмет необхідно одночасно стверджувати, що оскільки він рухається, він існує і не існує в один і той самий час. Згадуючи це вчення Геракліта, Арістотель його заперечує: «Неможливо допустити, щоб якась одна й та ж річ існувала і в той же час не існувала, як за думкою декого говорив Геракліт ». Полемізуючи з Гераклітом з приводу його характеристики руху як протиріччя, Арістотель повідомляє нам важливу тезу самого Геракліта.

Будучи універсальним, тобто охоплюючи всі явища, рух має єдину основу. Цю думку Гераклітвисловлює і розвиває в деяких афоризмах, наприклад: «Цей світовий порядок – однаковий для всіх, його не створив ніхто ні з Богів, ні з людей, але він завжди існував, існує і буде вічно живим вогнем, інколи палаючим, інколи згасаючим».

В наведеному тексті є декілька важливих думок. Тут Геракліт не просто стверджує, що все виникає з одного і що все стає одним; цим «єдиним» (en) він називає вогонь. Не дивно, щоГеракліт зупинився саме на вогні, як на першоматерії. Адже основна характеристикаГераклітового буття – його рух. Саме вогонь – найбільш рухоме та мінливе явище з усіх які є в природі.

Ще одна важлива думка наведеного тексту – заперечення створення світу Богами. І остання – думка про суворий порядок світового ладу, про сувору ритмічність світового процесу. Вічно живий вогонь світу хаотично палає, періодично спалахуючи та згасаючи.

Поняття Геракліта про закономірності природи ні в якому разі не можна модернізувати, тобто приписувати Геракліту таке поняття закономірності, яке ще не могло виникнути у греків кінця VI початку V століття до н.е. «Закономірність» Геракліта – не та закономірність природи про яку вчили механіки й фізики XVII ст. Ймовірно, що Геракліт вперше підкреслив поняття про закономірність із споглядань не стільки фізичної природи, скільки політичного життя суспільства звідки переніс їх вже на природу. Є підґрунтя вважати, що уривки Геракліта про «закони», що збереглись, належать до другої частини його книги, тої, де, за Діогеном Лаертським, Геракліт говорив про державу.

У фрагментах Геракліта, що збереглися є ряд прекрасних за стилем уривків, де Гераклітговорить, що процес змін, який відбувається в природі – це боротьба протилежностей.Геракліт не просто стверджує, що рух потребує існування протилежностей. Він вважаєрухом не лише одночасне існування протилежностей, але й боротьбу між цими протилежностями.

З цього приводу Арістотель у «Нікомаховій Етиці» (!!!скачати!!!) подає важливий текст, що належить Геракліту: «Те що розходиться – сходиться, і з різних тонів виникає прекрасна гармонія, і все виникає через боротьбу». Ранній християнський письменник Оріген подає ще один текст Геракліта, згідно з яким «варто знати, що війна – всезагальна, що правда – це розбрат, що все виникає через боротьбу і через необхідність».

У цілковитій згоді з цими текстами й інший ранньохристиянський письменник Іполит, який написав спеціальну працю – нівеляції всіх єресей, тобто язичницьких поглядів древніх філософів. Він цитує Геракліта: «Війна – батько всього, цар всього, вона зробила одних Богами, інших людьми, одних рабами, інших вільними».

Ні Іполит, ні Оріген, ні Арістотель не пояснюють і не можуть пояснити, звідки виникла уГеракліта думка про війну, як про початок, який породжує все в житті. Можливо і ця думкаГеракліта була перенесена Гераклітом на всю природу через споглядання фактів сучасного йому життя грецького (і не лише грецького) суспільства. Вже було зазначено, що зрілий період діяльності Геракліта відноситься до часу, коли персидський світ насувався на Грецію.

З іншого боку загострення класової боротьби всередині грецьких міст призвело до того, що стара аристократія, у тому числі й Геракліт, була витіснена з політичної арени.

Споглядання таких фактів могло сформувати думку Геракліта про значення боротьби для людського суспільства. Отже, природно, Геракліт намагався поширити цю ідею на природу загалом, оскільки людська думка зазвичай намагається зрозуміти невідоме завдяки вже відомому та освоєному.

Визнавши у якості основної характеристики буття боротьбу протилежностей, Геракліт у той же час пояснює, що протилежності які борються не просто існують: вони переходять одна в одну так, що при цьому зберігається загальна для них основа. Іншими словами, перехід протилежностей одна в одну Геракліт уявляє як втілення їх спільного.

Постійний рух, зміни, перехід кожного явища в протилежне мають за необхідне свідоцтво відносність всіх речей. Жодна якість вічно змінної природи не є якість безвідносна, абсолютна. Світ єдиний, в світі все пов’язано між собою, кожне явище та характеристика переходить у власну протилежність, і тому всяка якість повинна характеризуватись не як ізольована і в своїй ізольованості абсолютна, а як якість відносна – такий висновок можна зробити по філософії Геракліта.