53. Поняття культури і цивілізації

На думку більшості сучасних досліджень цивілізація означає наступну за варварством ступінь культури, яка поступово привчає людину до цілеспрямованим, упорядкованим спільним діям із собі подібними, що створює найважливішу передумову культури. Так, "цивілізований" і "культурний" сприймаються як поняття однопорядковие, але цивілізація і культура не синоніми.

Вельми часто цивілізації виділяються за релігійною ознакою. А Тойнбі та С. Хантінгтон вважали, що релігія є однією з основних характеристик цивілізації і навіть визначає цивілізацію. Звичайно, релігія має великий вплив на формування духовного світу людини, на мистецтво, літературу, психологію, на подання мас, на всю суспільне життя, але не слід і переоцінювати впливу релігії, бо цивілізація, духовний світ людини, умови його життя і структура його вірувань взаємозумовлені, взаємозалежні та взаємопов'язані. Не варто заперечувати того, що існує і зворотний вплив цивілізації на формування релігії. Більш того, не стільки релігія формує цивілізацію, скільки сама цивілізація вибирає релігію і адаптує її до своїх духовних і матеріальних потреб. Дещо по іншому розумів цивілізацію О. Шпенглер. Він протиставляв цивілізацію, яка на його думку представляє сукупність виключно техніко-механічних досягнень людини, культурі як царству органічно-життєвого. О. Шпенглер стверджував, що культура в ході її розвитку зводиться до рівня цивілізації і разом з нею рухається назустріч своїй загибелі. У сучасній західній літературі соціологічної проводиться ідея абсолютизації матеріально-технічних факторів, виділення людської цивілізації згідно з рівнем техніко-економічного розвитку. Такі концепції представників так званого технологічного детермінізму - Р. Арона, У. Ростоу, Дж. Гелбрейта, О. Тоффлера.

Перелік ознак, які є основою для виділення тієї чи іншої цивілізації, однобічні і не можуть передати суті даної соціально-культурної спільності, хоча вони характеризують в тій чи іншій мірі її окремі риси, особливості, певну специфіку, техніко-економічні, культурні, регіональні своєрідності даного соціального організму, не обов'язково обмеженого національними рамками.

У діалектико-матеріалістичної філософії та соціології цивілізація розглядається як сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства, подолав рівень дикості і варварства. У первісному суспільстві людина була злитий з природою і родоплемінної спільністю, в якій соціальні, економічні та культурні складові суспільства практично не розділялися, причому самі відносини всередині спільнот носили в значній мірі "природний характер". У більш пізній період, з розривом цих відносин, коли до того часу суспільство розділилося на класи, механізми функціонування та розвитку суспільства рішуче змінилися, воно вступило в нову смугу розвитку, в смугу цивілізації.

Характеризуючи цей переломний етап історії, слід підкреслити , що цивілізація є тією ступінню розвитку, на якій поділ праці, що випливає з нього обмін й об'єднуюче обидва ці процеси товарне виробництво досягають повного розквіту і роблять повний переворот у всьому колишньому суспільстві.

Тепер звернемося до співвідношення культури і цивілізації. Цивілізація висловлює щось спільне, раціональне, стабільне. Вона являє собою систему відносин, закріплених у праві, у традиціях, способах ділового і побутового поведінки. Вони утворюють механізм, що гарантує функціональну стабільність суспільства. Цивілізація визначає загальне в співтовариствах, що виникають на базі однотипних технологій.

Культура - є вираз індивідуального начала кожного соціуму. Історичні етносоціальні культури є відображення і вираження в нормах поведінки, у правилах життя і діяльності, в традиціях і звичках не загального в різних народів, що стоять на одній цивілізаційній ступіні, а того, що специфічно для їх етносоціальної індивідуальності, їхньої історичної долі, індивідуальних і неповторних обставин їх минулого і сьогоднішнього буття, їхньої мови, релігії, їхнього географічного місця розташування, їхніх контактів з іншими народами і т.д. Якщо функція цивілізації - забезпечення загальнозначущої, стабільного нормативного взаємодії, то культура відбиває, передає і зберігає індивідуальне начало в рамках кожної даної спільності.

Таким чином, цивілізація - це соціокультурне освіту. Якщо культура характеризує міру розвитку людини, то цивілізація характеризує суспільні умови цього розвитку, соціальне буття культури.

Саме сьогодні проблеми і перспективи сучасної цивілізації набувають особливого сенсу, унаслідок протиріч і проблем глобального порядку, що здобувають усе більш гострий характер. Мова йде про збереження сучасної цивілізації, безумовному пріоритеті загальнолюдських інтересів, внаслідок чого соціально-політичні протиріччя у світі мають свою межу: вони не повинні руйнувати механізмів життєдіяльності людства. Запобігання термоядерної війни, об'єднання зусиль у протистоянні екологічній кризі, у рішенні енергетичної, продовольчої і сировинної проблеми - все це необхідні передумови збереження і розвитку сучасної цивілізації.