9.Принципи психічного розвитку дитини

Множество подходов к пониманию развития.

Принципы развития:

1.принцип устойчивого динамического не равновесия, как источник развития системы;

2,принцип взаимодействия тенденций к сохранению и изменению (наследственность, изменчивость), как условие развития системы;

3.принцип дифференциации и интеграции, выступающий критерием развития структуры;

4.принцип цельности, как критерий развития функции.

Первый принцип - без неустойчивости нет развития. Устойчивая - развиваться не может, это ведёт к тупику. Впервые этот принцип сформулировал Бауэр в биологии - 1935 г. “ именно неравновесное состояние системы означает её высокий потенциал”. В области физиологии: доминанта Ухтомского. В психологии: школа Узнадзе - он подчёркивал факты, которые говорят об асимметрии. В концепции билатерального контура регулирования сформулировал Ананьев. Регуляция психологических процессов и свойств осуществляется с помощью вертикального (иерархического) и горизонтального (дополнительного) контура. Вертикальный связан с деятельностью подкорки и ретикулярной формации (ствола). Горизонтальный - больших полушарий. ЦНС - постоянно находится в неравновесном состоянии и все сенсомоторные функции - асимметричны.

Второй принцип - об условиях развития - приспособления к среде обитания. Генотип почти не изменился за сорок тысяч лет.

Третий принцип - развитие системы идёт от состояния относительной глобальности к состояниям большей дифференцированности и иерархической интеграции. Результат дифференциации - формирование новой автономной системы либо становление новых взаимоотношений (сначала у инфузорий химическая реакция, потом нервная система, затем специализированные органы чувств) дифференцирования. Интеграция - формирование новых связей между отдифференцировавшимися системами - централизация и иерархизация.

• Показатели уровня системы:

• количество входящих элементов (степень разнообразия);

• количество уровней (степень иерархизации);

• количество и разнообразие связей между элементами и уровнями.

• Четвёртый принцип - цельность - интегральная, функциональная характеристика, связанная с единством цели и средств достижения. Цельность показывает меру связанности элементов целого (взрослый может подчинить своё поведение определённой цели (в отличие от ребёнка)).

10.Механізми психічного розвитку дитини

Розглянемо механізми психічного розвитку. Механізми психічного розвитку - це сукупність взаємопов'язаних обставин внутрішнього і зовнішнього світу, що сприяють становленню та функціонуванню психічних утворень. Серед таких механізмів психічного розвитку виділяють соціальну ситуацію розвитку, провідний вид діяльності, новоутворення психічного розвитку. Соціальна ситуація розвитку являє собою специфічне для кожного віку відношення між дитиною і соціальним середовищем. Дане поняття, як механізм психічного розвитку, виявив Л.С. Виготський. На його думку, соціальна ситуація розвитку з'являється у вигляді «афективного відносини» дитини до середовища. Як механізм вона діє через наявність діяльності (содеятельность, предметного взаємодії) і переживань від контакту дитини з соціальним середовищем. Провідний вид діяльності розглядається як діяльність, яка сприяє формуванню іншої діяльності, психологічних новоутворень і на певному віковому етапі є переважним заняттям. При переході з одного віку в іншій провідна діяльність змінюється і веде за собою зміни у психіці та поведінці. Кожен віковий етап розвитку має певну провідну діяльність, зміна якої ще є ознакою переходу людини з одного віку в іншій. При цьому зберігаються засвоєні види діяльності. Саме провідна діяльність створює умови для оволодіння нового досвіду та відпрацювання старого. Психологічні новоутворення визначаються як якісні і кількісні зміни у психіці та поведінці людини, що з'являються в результаті розвитку на певному віковому етапі (частіше в результаті переживання вікової кризи). Дані освіти є показниками вікового розвитку, дають основу для становлення інших нових або перетворених психічних функцій і властивостей особистості. Криза розвитку також розглядається як механізм психічного розвитку. Л.С. Виготський під ним розумів зосередження різких і капітальних зрушень, змін і переломів в особистості. Криза він називав переломним пунктом у нормальному перебігу психічного розвитку.