- •1.Поняття дитинство
- •2.Проблема історії дитинства
- •3.Становлення дитячої психології як науки
- •4.Основні напрямки розвитку вікової психології
- •5.Сучасні підходи до проблем вікової психології
- •6.Предмет та завдання вікової психології
- •7.Розвиток-ключове поняття дитячої психології
- •8. Концепції та теорії психічного розвитку дитини
- •9.Принципи психічного розвитку дитини
- •10.Механізми психічного розвитку дитини
- •11.Вікова періодизація
- •12.Вродження здібності немовляти
- •13. Психічний розвиток новонародженого
- •15. Особливості розвитку дитини періоду раннього дитинства
- •14 Психічне життя немовляти
- •16.Становлення предметно-маніпулятивної діяльності
- •17. Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві
- •18.Психологічні особливості раннього дитинства
- •19. Криза 3-х років
- •20.Гра та її роль у розвитку дитини
- •21.Структурні компоненти гри
- •22.Психологічні особливості дошкільного віку
- •23.Особливості діагностування дітей до школи
- •24.Анатомо-фізіологічні особливості молодшого шкільного віку
- •25.Адаптація першокласника до школи
- •26. Навчальна діяльсть-провідна діяльність молодшого шкільного віку
- •27.Психологічні новоутворення молодшого шкільного віку
- •28. Концепція розвитку інтелекту Піаже
- •30.Загальна характеристика підліткового віку
- •31.Класичні дослідження кризи підліткового віку
- •32.Новоутворення підліткового віку
- •33.Статевий розвиток у підлітковому віці
- •34.Соціалізація особистості
- •35.Загальна характеристика ранньої юності
- •36.Юність з дочки зору різних наукових дисциплін
- •37.Загальна характеристика періоду
- •38.Когнітивні особливості періоду ранньої дорослості
- •39. Особливості розвитку особистості студента
- •40. Загальна характеристика студентського періоду
- •41.Адаптація студентів-першокурсників до навчання у вузі
- •42. Особливості мотивації сфери періоду ранньої дорослості
- •43.Система цінностей на порозі 30-ліття
- •44. Загальна характеристика зрілого віку
- •43.Розвиток когнітивної сфери в зрілому дорослому віці
- •44. Стрес в житті людини в період середньої дорослості
- •45. Особливості мотиваційної сфери зрілого віку
- •46.Поведінкові реакції періоду середнього віку
- •47. Характеристика періоду геронтогенезу
- •48. Вікова динаміка психофізіологічних функцій періоду геронтогенезу
- •49. Предмет та завдання педагогічної психології
- •50.Структура педагогічної психології
- •52. Завдання педагогічної психології
- •51.Методи педагогічної психології
- •53.Психолого-педагогічні теорії навчання
- •54. Поняття мотив і мотивація
- •55.Основні напрямки дослідження мотивації
- •56. Теорії мотивації
- •57. Психологічні основи педагогічної діяльності
- •58.Обективні та субективні передумови педагогічної діяльності
- •59. Проблемний характер педагогічної діяльності
- •60. Основні дидактичні концепції
- •61. Теоретична модель структури педагогічної діяльності
- •62. Елементи системного підходу в діяльності вчителя
- •63.Конфлікти в діяльності вчителя
- •64.Стилі педагогічного спілкування
- •Існує чотири типи виховання
- •Існує чотири типи виховання
- •70. Педагогічна запущеність
- •71.Казка та її виховне значення
- •72.Характеристика сімї як інституту соціалізації
- •73. Основні функції сімї
- •74. Складові сімейного благополуччя
- •75. Труднощі виховання дітей в неповних сімях
13. Психічний розвиток новонародженого
Найзагальнішу картину змін періоду немовляти дає вивчення пізнавального розвитку дитини. Протягом першого року життя діти не тільки набувають моторних (рухових) навичок, а й вчаться гратися, мислити, розуміти навколишній світ. Інтелект їх як універсальний чинник врівноваження з оточенням, за Ж. Піаже, розвивається на основі інстинкту та анатомо-фізіологічної структури організму.
Хоч процес пізнання в цей час надзвичайно багатогранний, найважливішими психічними механізмами у ньому є розвиток сприйняття, розпізнавання інформації, виокремлення категорій, розвиток пам'яті.
Розвиток у немовляти сприйняття. Цей пізнавальний процес полягає у цілісному відображенні предметів і явищ, здатності дитини отримувати багато наочних, звукових, тактильних і смакових вражень. Немовлятам притаманна більшість людських відчуттів. Вони бачать, чують, відчувають біль, дотик.
Для немовлят, як і для дорослих, колір є конкретною категорією. Розмаїття кольорів видимого спектра — від червоного до фіолетового — пов'язане з різною довжиною світлової хвилі. Хоча різниця між довжинами хвиль двох відтінків синього кольору та зеленого однакова, діти з більшим інтересом стежать за переходом від синього до його відтінків. Особливість сприйняття немовляти, коли об'єкти, що певною мірою відрізняються за своїми фізичними ознаками і належать до різних класів (категорій), мають для спостерігача більше відмінностей, ніж належні до однієї категорії об'єкти із суттєвими фізичними відмінностями, називається категорійністю.
Отже, діти в період немовляти вже здатні орієнтуватися в заданих параметрах зовнішнього середовища. Контрасти, криволінійність тощо привертають і утримують їхню увагу, особливо якщо вони спостерігають їх зміни. Очевидно, ця здатність є вродженою.
Розпізнавання немовлям інформації. Діти вчаться виявляти зміни в однакових явищах, зіставляти отриману інформацію з набутими раніше знаннями. Згідно з гіпотезою вчених, у немовляти з перших днів життя виникає відображення отриманих вражень (перцептивных схем) як абстрактне відображення зовнішніх елементів уявлення та їх взаємозв'язків. Генетично перцептивні дії пов'язані з практиПідсумовуючи дані про пізнавальний розвиток дітей першого року життя, Ж. Піаже виокремив такі стадії розвитку структур взаємодії немовляти з предметами й оточуючими людьми:
а) операційна консолідація (1—4 місяці). Дитина своїми рухами намагається відновити попередні відчуття (наприклад, рух очей у бік привабливого об'єкта чи рух руки до рота). Наприкінці цієї стадії вона зауважує зміни звичної для неї поведінки матері й робить певні зусилля, щоб викликати її звичну реакцію. Якщо це не вдається, немовля починає займатися чимось іншим. Така поведінка свідчить про те, що у дитини починають складатися первинні “наміри”, зокрема намагання вплинути на дорослого;
б) операційна координація (4—8 місяців). Зауваживши цікавий рух будь-чого, немовля майже миттєво схоплює його, відтворює, спостерігаючи з інтересом за реакцією дорослого. Дитина вдається до навмисних дій, щоб привернути увагу матері чи іншої дорослої людини (тягне маму за волосся, простягає руки до неї та ін.). Ці дії є спрямованими на іншого сигналами, стимулами до бажаної для дитини поведінки;
в) біфокальна (одночасна сфокусованість дитини на власній дії та реакціях дорослого) координація (8—12 місяців). Виявляється вона в довільному повторенні одного й того самого руху з різними частинами об'єкта. На цій стадії структури взаємодії з неживими об'єктами координуються зі структурами взаємодії з людьми (гра з дорослим, іграшками). Увага дитини одночасно зосереджується і на людині, і на неживому об'єкті (іграшці);
г) удосконалена координація (8—12 місяців). Немовля виявляє здатність здійснювати рухи з об'єктами в різних напрямках. На цій стадії з'являється імітація дитиною рухів і дій, здійснених іншими людьми, ведеться активний пошук цікавих об'єктів, щоб продемонструвати їх іншому.
Отже, у взаємодії з предметами й оточуючими людьми немовля долає стадії операційної консолідації, операційної координації, біфокальну та удосконаленої координації, які є свідченням його пізнавального розвитку.
чними діями.
Вони багато сплять.
15.Безпосередньо-емоційне спілкування-провідний вид діяльності немовляти
При характеристиці механізму психічного розвитку дитини в якості провідного чинника розвитку був виділений провідний вид діяльності. Безпосередньо-емоційне спілкування є єдиним способом вирішення основної суперечності соціальної ситуації розвитку дитинства. Воно полягає в тому, що дитина максимально потребує в дорослому, але у нього немає специфічних засобів впливу на нього. Тому соціальна ситуація дитинства - ситуація нерозривної єдності дитини і дорослого, ситуація «МИ» - і призводить до виникнення нового виду діяльності - безпосередньо-емоційного спілкування дитини й матері. Те, що це спілкування є необхідною умовою психічного розвитку немовляти, доводять факти негативного впливу на нього дефіциту спілкування. Р.Спітц і Дж.Боулбі показали, що відрив дитини від матері на початку життя викликає значні порушення в психічному розвитку дитини, аж до затримки у фізичному і психічному розвитку '. А. Фрейд, що спостерігала за розвитком дітей, які виховувалися без матері, виявила, що в підлітковому віці вони намагалися встановити тісні дитячо-материнські відносини з дорослими, що не відповідало їхньому віку. До цього слід додати і згадувані вище дані Б.Е.Мікіртумова і С.В.Гречаного. На формування безпосередньо-емоційного спілкування немовляти потужний вплив надає характер і тип відносин батьків до дитини вже в пренатальному і ранньому постнатальному віці. Про це говорять результати досліджень Е.В.Патракова. Сприятливий для майбутньої дитини ставлення батьків, хороша соціальна адаптованість майбутньої дитини пов'язані з високою соціально-психологічної зрілістю батьків, глибоке бажання дитини, високою оцінкою батьками ролі сім'ї. Низький рівень психічного розвитку та соціальної адаптації майбутньої дитини, його нервозність можна прогнозувати при нежеланности дитини з боку батьків, нерозвиненості батьківських почуттів, відсутності стабільних взаємин між батьками, потуранні і проекції батьками небажаних якостей.
у той же час у малюків протягом першого року життя формується тепле почуття до матері, у міру встановлення з нею певних відносин, в рамках яких малюки висловлюють свої почуття і засвоюють свої ролі в залежності від статевої приналежності . Нормальне безпосередньо-емоційного спілкування стимулює появу у дитини почуття довіри і прихильності до батьків. Практично абсолютна залежність немовля від дорослого в задоволенні його потреб у їжі, безпеки, любові й ласці може бути знята за допомогою розвинених емоційних зв'язків між ним і дорослими. Якщо його годують, коли він голодний, якщо своєчасно і адекватно реагують на його плач, допомагаючи позбутися неприємних відчуттів, якщо його люблять, розмовляють і грають з ним, то малюк поступово починає розуміти, що навколишній світ безпечний і він може довіряти тим, хто доглядає за ним. Якщо всього цього немає, дитина, швидше за все, буде відчувати недовіру до оточуючих його людей і світу. Звичайно, дуже важко стати «сверхродітелем», проте, всі батьки повинні знати, що їх діти можуть бути поблажливими до деяких їх упущень, якщо в цілому отримують хороший догляд, якщо їх оберігають від справжніх, а не вигаданих бід, якщо їх люблять і спілкуються з ними. Діти, у яких сформовано довіру до батьків, навчаються долати або переносити якісь незручності, оскільки знають, що їх не залишать наодинці з ними. Нормальне протікання безпосередньо-емоційного спілкування батьків з дитиною сприяє формуванню у нього почуття прихильності. Воно формується поступово протягом всього першого року життя і проходить три фази '. Перша фаза триває від народження до 3-х місяців і характеризується тим, що немовлята шукають близькості практично з будь-якою людиною. З метою встановлення спілкування з дорослими тони використовують звукітолоса, Покров-тиванія і незграбні рухи, усмішку, можуть подовгу стежити за дорослим, бажаючи отримати відповідну реакцію.
Нужны 50-200$ в день? Легко! Не вставая с дивана. Зарабатывай на став. |
|
На другій фазі (3-6 місяців) малюки, як нам вже відомо, навчаються розрізняти знайомі і незнайомі обличчя. Оскільки матері швидше й активніше, ніж незнайомі люди, реагують на сигнали малюка, остільки діти частіше направляють на матерів свою увагу і починають відрізняти їх від інших людей. На третій фазі (7-8 місяців) у дітей розвивається здатність відрізняти одну людину від іншої, формується уявлення про постійність людей і предметів. Тому їх поведінка стає виборчим щодо спілкування з різними людьми. Саме в цьому віці з'являється перша серйозна прихильність, як правило, до матері. Однак почуття прихильності може виникнути у малюка до всіх, хто з ним багато і тепло спілкується. Поява цього почуття - своєрідний індикатор наявності першого соціального відношення дитини. З цього моменту дитина перестає однаково доброзичливо ставитися до будь-якій людині. Прихильність до матері обумовлює можливість появи у малюка тривоги і страху її втратити. Тому діти так засмучуються, коли батьки кудись йдуть і насторожено ставляться до тих, хто їх намагається на цей час замінити. Прихильність штовхає дитини до встановлення фізичної близькості з коханою людиною. Цей пошук взаємності і встановлення розвитку дитини - його раннє дитинство.тісної взаємодії переноситься в наступний період