Морфемно-словотвірний аналіз.

1. Вірш «І жінка з чорним, як земля волоссям…» С. Жадана, написаний у художньому стилі. Автор впливає на психіку читача за допомогою різних образів. Наприклад, ліричний образ «Я»; образ жінки з чорним волоссям тощо. Завдяки використанню особливої естетики мовлення вірш викликає у читача почуття прекрасного, тобто до кохання. Автор використовує різні тропи, надаючи віршу виразного, лагідного, піднесеного обрамлення.

2. У вірші наявні слова з префіксами –по : поміж, -пере: переймаючись, -під: підземних – ці префікси надають словам різних відтінків в залежності від контексту. Так ці слова особливої стилістичної функції не виконують. Також наявна тавтологія «Хай забуває…Хай забуває» , «Я готовий… Я готовий» - так автор затримує увагу на сказаному, щоб увиразнити готовність ліричного героя на будь-що. Автор використовує дієприслівникові суфікси –ючи: не переймаючись – таким чином вказуючи на додаткові дії головної героїні, окрім того, що вона робити зазвичай. Такі слова вказують на інтимність.

3. Морфеми – це одиниці вищого порядку, які мають не лише форму, а й зміст. Вони надають совам різних стилістичних відтінків: прихильності, лагідності, піднесення. Зокрема у вірші С. Жадана «І жінка з чорним, як земля волоссям…» автор особливо не акцентує увагу на увиразненні тексті за допомогою різних афіксів, користуючись власне коренями, які несуть лексичне значення, він створює неповторний образ закоханого ліричного персонажа, який готовий на все заради своєї «жінки зчорним, як земля волоссям». Усі слова гармонічно поєднані воєдино, утворюючи оригінальний та неповторний зразок лірики.

Лексичний аналіз.

1. Споконвічна українська лексика:

• Спільноіндоєвропейську: земля, волосся, світло, морок, знати, гарячий, листя, пташиний, підземний, русло, переплітатися, ходити, палити, звертати, позбавляти, перетворювати, влаштовувати, згадувати, життя, погода, бути, слухати, спати, любити, вигадувати, старий, забувати, темрява, тиша, небо, холодний, зелений, дощ, заливати.

• Спільнослов’янську: жінка, чорний, рік, писати, вікна.

• Спільно-східнослов’янську: черга.

• Власне українську: будинки.

• Запозичення: стадіони, ринки, фріки, куртка, телефон, фляга, портвейн, літера, знаки, страйки.

* За «Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004. – 640 с.»

2. Співвідношення лексики щодо її емоційності, щодо нормативності:

• Діалектизми у тексті відсутні.

• Розмовно-просторічні елементи у тексті відсутні.

• Професіоналізми у тексті відсутні.

• Жаргонізми у тексті відсутні.

3. Багатозначні слова у тексті: жінка, чорний, земля, роки, світло, морок, гарячий, листя, стіни, крики, русла, сни, ходити, телефон, палити, готовий, звертати, увага, позбавляти, перетворювати, вода, писати, вулиця, листи, життя, слухати, любити, знаки, небо, вікна, пам’ять, дощ.

*За «Словником української мови. В 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970–1980».

4. Синоніми у тексті відсутні.

5. Антоніми: ранкове світло - вечірній морок, портвейн – озерна вода, дивитися в темряву і слухати тишу. Антоніми у творі використовуються як засіб контрасту, у першому випадку, і як оксюморон( поєднання непоєднуваного) у трьох наступних випадках.

6. Омоніми і пароніми у тексті відсутні.

7. У тексті більшою мірою автор використовує слова, що належать до активного словника української мови. Вірш не описує реалії минулих років, діб, реалій, тому історизми та архаїзми (складають словник пасивної лексики) автором не використовується.

Натомість сучасний поет С. Жадан використовує слова для позначення новітнього часу, тобто неологізми, що теж відносяться до пасивної лексики. Таким словом є фріки.

Перевага активного словника поетичного твору над пасивним – очевидна. Автор, використовуючи такі слова, доносить зміст свого твору до кожного, хто читає цей вірш.

8. Коли письменник створює оповідання, вірш або п'єсу, в його уяві постають образи різних подій, людей, явищ. Щоб точно, виразно, яскраво відтворити ці уявлювані образи, письменник, використовує різні художні засоби. У цьому творі наявні такі:

• Перифраз: «Поміж ранкового світла і вечірніх мороків»;

• Паралелізм: «Поміж заліза й гарячого листя, поміж стін і пташиних криків…»;

• Метафора: «Гаряче листя», «дощ буде заливати пам’ять», «на портвейн перетворювати озерну воду»;

• Порівняння: «жінка з чорним, як земля, волоссям»;

• Зіставлення: «поміж стін і пташиних криків», «поміж ранкового світла і вечірніх мороків»;

• Епітети: «гаряче листя», «озерна вода», «небо… холодне і зелене».

Ці художні засоби увиразнюють текст, роблячи його сучасним, щирим та оригінальним, та характеризують індивідуальний стиль Сергія Жадана.

9. Логічною домінантою у творі виступає жінка, до якої звертається ліричний герой. Не називаючи її імені, С. Жадан вдається до стильових прийомів, через які ми дізнаємося про стиль життя героїні, про відношення героя до своєї коханої, про те, на що готовий він заради неї. Ліричний герой захоплюється жінкою, яка «живе собі, не переймаючись зовсім…», готовий заради неї «палити сусідські будинки», «позбавити місця керування» тощо, що говорить про його особливе ставлення до неї. Ліричний герой готовий «слухати постійні байки про те, з ким вона спить і кого вона любить», тобто жертвувати своїми почуттями, стискаючи їх глибоко в собі, заради того, щоб вона була з ним поряд хоча б таким способом. Герой готовий до рішучих дій, щоб його кохана не забувала про нього. Для нього вкрай важливо, щоб ця жінка знайшла духовне пристанище в його особі.

Щодо мовної домінанти, то варто відзначити ті слова, які несуть на собі смислове навантаження. Це такі слова, як: жінка, роки, світло, мороки, готовий, палити, перетворювати, влаштовувати, бути ближчим, слухати, листи, темрява, тиша, небо, дощ, забуває, остання черга.