Лексичний аналіз.
1. Споконвічна українська лексика:
-
Спільноіндоєвропейську: дитина, вмирати, двері, око, два, темний, море, ручки, груди, рот, серце, ноги, ніч, горло, волосся, повітря, грім, сірий, життя, сонце, голови, світ, море небо, кров, шість, п’ять, день, білий, донечка, жовті, світло, теплий, сто, вмирати.
-
Спільнослов’янську: чоловік, жінка, губи, тіло, шия, чорний, корабель, лікар, рік, писати, вікно, радість, гнів, пам’ять, надія, цвіт, яблуня, горе, писати, вишня, жах, смерть, голос, дзвінок, бджоли, смерть, життя.
-
Власне українську: рядно, думка, крок, повітря, пращури, місто, хвиля, щелепа, колорит, жилки, оселедець, годинник, луки, куток, лайка, наосліп, ліжко,
-
Запозичення: кабінет, фотографія, симетрично, арфа, лампа, кушетка, механізм, букет, факт.
* За «Ющуком І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004. – 640 с.»
2. Співвідношення лексики щодо її емоційності, щодо нормативності:
-
Діалектизми у тексті відсутні.
-
Розмовно-просторічні елементи: ручки, рученята, котенятко, живчик, калатало, містечко, Оленка, полегкість, ноженят, лопотіння, коротенькій сорочечці, ніжки, щічка, донечка, мучителько.
-
Професіоналізми у тексті відсутні.
-
Жаргонізми у тексті відсутні.
3. Багатозначні слова у тексті: віддих, струна, повітря, лампа, поверх, світ, серце, життя, думка, небо, язик, груди, душа, світло, око, жінка, жмуток, рука, кров, природа, сила.
* За «Словником української мови. В 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970–1980».
Частиномовний аналіз.
-
Тут наявні такі іменники, як «ніч», «серце», «меблі», «поверх», які виконують описову функцію.
Іменники виконують «пам’ять», «кінець», «цвіт» символічну функцію.
-
Тут наявні дієслова «дихати», «втрачаю», «кривиться», «впали» , «виходжу», які виконують динамічну функцію.
-
Прикметники «яблуневий», «здушеного», «гарячого», «невтомний» виконують образну функцію.
-
Автор відібрав саме такі граматичні категорії, щоб увиразнити свій твір. Завдяки цьому твір легко сприймається та аналізується, торкається струн душі.
-
Щодо мовної домінанти, то варто відзначити такі синтаксичні одиниці, які несуть на собі смислове навантаження, як: «кінець?», «постіль неторкана», «бачу свою дівчинку», «чую, як воно дихає, зітхає..», «годинник», «пам’ять, той нерозлучний сектар», «смерть – життя».
-
Михайло Коцюбинський мав власний стиль написання творів. Цей стиль особливий тому, що письменник писав в імпресіоністичному напрямі, який побудований на точному відображенні відчуттів, вражень, спостережень. Сам же твір «Цвіт яблуні» наповнений індивідуально-авторськими мовними засобами такими, як велика кількість зменшено-пестливих слів «донечка», «Оленочка», «рученятка», використання риторичних фігур «кінець?», «невже все?», «Боже! Що зі мною?», значна кількість займенників «Я».
-
Проаналізувавши весь твір «Цвіт яблуні», я дійшла висновку, що ця новела не тільки є новаторською, тому що там порушено проблему ставлення письменника до дійсності, а тому, що письменник по-новому подає нам картину смерті. М. Коцюбинський використовує різні засоби для того, щоб зміст був оформленим, а форма змістовною.