Повний лінгвістичний аналіз новели

«Цвіт яблуні» м. Коцюбинського

1. Аналізований твір належить до художнього функційного стилю. Найхарактернішими ознаками того, що твір художній, є вплив на людську психіку і свідомість, за допомогою багатства лексики, різних художніх засобів тощо.

2. Тема: зображення того, як страждає батько, коли помирає його кохана дитина. Але у душі самого героя відбувається роздвоєння особистості: з одного боку, це батько, що переживає, а з іншого, це письменник, пам’ять якого фіксує кожну деталь, завдяки цьому герой картає себе.

Ідею всього твору можна виділити однією фразою з самого твору: «Як серед горя,що здається безпросвітним,гнітючим,паралізуючим життя,все-таки проривається життя».

3. Жанр твору – новела, тому що твір – епічний та невеликий за обсягом, описує незвичайну (смерть дитини) життєву подію з несподіваним фіналом (батько виходить в сад, де зацвітають яблуні), сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

4. Спосіб зображення змісту – проза. Це пояснюється тим, що твір написаний невіршованою мовою, не організований ритмічно, не вритмований.

5. Щодо способу передачі інформації, то варто відзначити, що твір поєднує в собі всі 3: розповідь (розповідається про життя батька, доньки), опис (описується будинок, маленька донечка, жінка головного героя, хвороба дитини), міркування (головний герой стурбований хворобою своєї дитини, тому вся новела сповнена його роздумами та переживаннями).

6. Твір побудований на монолозі головного героя. Цей монолог звучить у голові героя, який переживає всередині за свою дитину, як кожен батько. Це можна пояснити тим, що чоловіки менш емоційні, але не можна говорити, що вони в них відсутні абсолютно, просто представники чоловічої статі найчастіше переживають все всередині, не показуючи своїх емоцій нікому.

7. Морфемно-словотвірний аналіз.

1. У новелі «Цвіт яблуні», яка побудована на імпресіоністичних засадах, вся увага Коцюбинського зосереджена на відчуттях головного героя, у якого вмирає дитина. Автор описує всю напруженість ситуації. Горе цілком полонило героя, але не позбавило його можливості все помічати і фіксувати. Коцюбинський відображає подію через докладний опис усіх відчуттів свого героя.

2. У новелі наявні стилістично забарвлені морфеми, які надають твору особливості.

• Це такі слова, як: пухкенькі, рученята, Оленка, маленька, донечка – у цих словах наявний зменшено-пестливий суфікси -еньк-, -ен-, -ят-, -к-, -ечк-, які викликають у читача прихильного ставлення до зображувальних подій, зокрема головний герой так висловлюється про свою маленьку донечку.

• У тексті наявні префікси присвист, віддик, просунеться, здушений – автор використовує особливі префікси при-, від-, про- , з- що також надають певної стилістичного забарвлення тексту; префікс при- означає неповноту дії; від- усунення чого-небудь; про- повноту виконання дії, з- підкреслює

• М. Коцюбинский користується повтором морфем, наприклад, префікса не- неторкана, непогамована, невідоме, що говорить про бажання автора зачепити почуття реципієнта.

• Окрім зазначеного, у творі наявна тавтологія, її використано з метою поставити акцент на певних явищах, наприклад, Я, донечка, секретар, пам’ять – на ці слова зроблений логічний акцент автором. Використані автором морфеми надають твору пестливості, лагідності, ніжності, у ставленні до своєї єдиної «Оленки», але в той же час вони відображають внутрішні переживання головного героя. Тобто цей твір відтворює інтимність.

3. Морфема здатна надати текстові додаткового змісту, уточнити його, увиразнити, виконуючи логіко-емоційні й номінативні функції. М. Коцюбинський у своїй новелі використовує зменшено-пестливі суфікси, різноманітні префікси, повтор морфем (префікса не), тавтологію з метою донести до читача переживання, біль, натхнення батька, який картає себе за те, що запам’ятовує кожну деталь, адже він ще й письменник.