- •2. Поняття та види джерел римського приватного права.
- •3. Кодифікація Юстініана. Corpus iuris civilis.
- •4. Правове положення римських громадян.
- •5. Поняття правоздатності та дієздатності римських громадян.
- •8. Правове положення рабів.
- •9. Юридичні особи у римському приватному праві.
- •10. Загальна характеристика сім’ї у Стародавньому Римі.
- •11. Загальне вчення про римський шлюб. Правове положення подружжя.
- •12. Правовідносини батьків і дітей.
- •13. Узаконення та усиновлення.
- •14. Характеристика та види позовів у римському приватному праві.
- •15. Загальна характеристика легісакційного, формулярного та екстраордінарного процесів.
- •17. Позовна давність.
- •20. Поняття та підстави володіння.
- •21. Види володіння. Держання.
- •22. Поняття та зміст права власності.
- •25. Види права власності.
- •26. Спільна власність.
- •27. Віндикаційний позов.
- •28. Негаторний позов.
- •29. Поняття та види прав на чужі речі.
- •30. Земельні сервітути.
- •31. Особисті сервітути.
- •34. Суперфіцій.
- •35. Застава. Види застави.
- •36. Поняття зобов’язання.
- •37. Підстави виникнення зобов’язань.
- •38. Суб’єкти в зобов’язанні.
- •39. Виконання зобов’язань.
- •40. Місце та строк виконання зобов’язань.
- •41. Способи забезпечення зобов’язань.
- •42. Заміна осіб у зобов’язаннях.
- •43. Наслідки невиконання зобов’язань.
- •44. Припинення зобов’язань.
- •45. Поняття та класифікація юридичних фактів.
- •46. Поняття та види римських договорів.
- •47. Укладення договору.
- •48. Зміст договору
- •49. Умови та строки в договорах.
- •50. Пороки згоди сторін при укладенні договорів (обман, погроза, насильство).
- •51. Вербальні контракти.
- •52. Літеральні контракти.
- •53. Реальні контракти.
- •54. Консенсуальні контракти.
- •57. Пакти.
- •59. Квазіделікти.
- •60. Основні поняття спадкового права.
- •61. Спадкування універсальне та сингулярне. Етапи розвитку римського спадкового права.
- •62. Спадкування за законом.
- •63. Спадкування за заповітом.
- •64. Поняття обов’язкової частки у спадщині.
- •65. Прийняття спадщини.
- •66. Заповідальний відказ (легат). Фідеїкоміси.
66. Заповідальний відказ (легат). Фідеїкоміси.
Легат (legatum) — заповідальний відказ, безоплатне заповідальне розпорядження спадкодавця, яке робилося в заповіті, щодо наданняспадкоємцям деяких грошових сум або речей визначеній особі, на підставі чого виникало сингулярне спадкування. Легат виключає пев¬ну частину спадкової маси з решти майна, яке переходить спадкоємцям. З наведеного визначення випливає, по-перше, сингулярний характер наступництва легатарія (особи, на користь якої призначений легат) у майні спадкодавця. Це означає, що він — наступник спадкодавця в окремому праві, але не в будь-якій частці спадщини, і що отримання легату не супроводжується відповідальністю за борги спадкодавця. По-друге, оскільки легат залишається тільки в заповіті, неможливо покласти легат на спадкоємця за законом
Суб’єктами легату є: а) заповідач; б) особа, для якої призначений легат, — легатарій (honoratus або legatarius); в) особа, зобов’язана видати легат (oneratus).
Фідеїкоміси (лат. fideicommissum — звернення до честі іншо¬го) — це усне або письмове розпорядження останньої волі, через яке заповідач під чесне слово зобов’язував свого спадкоємця видати третій особі або всю спадщину, або її певну частку. У житті трапля-лися випадки, коли легати залишалися без дотримання форм цивіль¬ного заповіту. Це були неформальні легати. Виконувати їх чи ні, було справою совісті спадкоємця. Саме тому ці розпорядження отримали назву — фідеїкоміси, тобто доручене совісті.