21. Фактори вир-ва та їх особливості.

До факторів виробництва відносяться:

* Праця.

* Капітал.

* Земля.

* Підприємницькі здібності.

* Інформація.

Ринки факторів виробництва виконують такі функції:

Визначають, яким чином виробляються товари, тому що однакову кількість продукції можна ви­робляти, використовуючи велику кількість техніки і не­значну кількість живої праці або навпаки. Вибір методів виробництва залежить від цін на фактори виробництва. Менеджер завжди буде використовувати у більшій кількості дешевші виробничі ресурси.

Визначають, для кого виробляються то­вари, тому що ціни на виробничі фактори визначають рівень доходів економічних суб'єктів від їх продажу. Зі встановленням цін на ринку факторів виробництва вста­новлюється відповідно і частка сукупного продукту, яка припадає на продавців праці, капіталу та інших ресурсів.

Таким чином, ринок факторів виробництва є невід'ємною частиною обігу товарів, послуг, інформації між суб'єктами ринкової економіки.

22. Виробнича функція з одним змінним фактором. Виробнича функція - це залежність максимального обсягу ви­робництва від кількості факторів виробництва: ТР = f (L, К, М).

Сукупний продукт (ТР) змінного фактора (L) при незмінності інших факторів (короткий період): ТР = f (L).

Середній (АР) і граничний продукт (МР) змінного фактора (L):

Фази виробництва:

I - період освоєння виробничих потужностей;

II - період сталого виробництва;

III - період спаду виробництва.

Закон спадної граничної продуктивності (віддачі) змінного фак­тора виробництва - починаючи з певного моменту (т. А), залу­чення додаткової одиниці змінного фактора до незмінних ре­сурсів дає граничний продукт, який зменшується на кожну на­ступну одиницю змінного фактора.

Виробнича функція з двома змінними факторами

Ізокванта (ТР) ~ лінія, точки якої відображають комбінації фак­торів, за яких досягається однаковий обсяг виробництва продукту.

Гранична норма технологічної заміни (MRTS) - показує кількість зменшення одного ресурсу в обмін на збільшення кількості спо­живання іншого ресурсу на одиницю за умови, що загальний об­сяг виробництва не зміниться:

а) Ізокванта для виробничої функції з ідеальною взаємо­замінністю факторів виробництва.

б) Ізокванта для виробничої функції з фіксованою структурою факторів.

23. Виробнича функція з двома змінними факторами. Двофакторна виробнича функція дозволяє визначити можливості взаємної заміни ресурсів для технологічно ефективного способу ви­робництва. Альтернативним способом її описання є карта ізоквант.

Ізокванта - це крива, що відображає множину комбінацій вхідних ресурсів, які забезпечують однаковий рівень випуску. Кожна з ресур­сних комбінацій на ізокванті представляє свій технологічний спосіб виробництва. Гранична норма технологічної заміни показує, від якої кількості одного фактора треба відмовитись, щоб залучити у вироб­ництво додаткову одиницю іншого фактора.

Закон зниження граничної норми технологічної заміни полягає у тому, що зі збільшенням застосування будь-якого фактора у вироб­ництві гранична норма технологічної заміни знижується. Цей закон є формою прояву закону спадної віддачі.

У довгостроковому періоді всі витрати змінні. Сукупні витрати ві­дображаються ізокостою. Ізокоста - це лінія незмінних витрат, що включає всі можливі комбінації праці і капіталу, які фірма може при­дбати за даного рівня витрат.

24. Віддача від масштабу: види та ефекти. Якщо обсяги використання факторів виробництва змінюються не в проти­лежних напрямках, а в одному і тому ж, тобто коли фірма збільшує викорис­тання всіх вхідних ресурсів, відбувається зміна масштабів виробниц­тва. Фірма переходить на нові обсяги виробництва у довгостроковому пе­ріоді.

Довгострокова виробнича функція показує ефект масштабу, тобто співвідношення між зростанням затрат ресурсів і зростанням обсягів виробництва. Тут можливі три випадки.

> Якщо темпи зростання обсягів виробництва перевищують темпи зростання обсягів ресурсів, має місце зростаючий ефект масштабу. В цьому випадку вигідно будувати великі підприєм­ства, наприклад, в енергопостачанні.

> Якщо обсяги виробництва зростають тими ж темпами, що і обсяги використовуваних ресурсів, має місце постійний ефект ма­сштабу. В цьому випадку гранична і середня продуктивність за­лишаються незмінними.

> Якщо зростання обсягів виробництва відбувається в меншій мірі, ніж зростають обсяги залучених ресурсів, має місце спадний ефект масштабу.

У технологічних процесах з частковою замінністю факторів виробництва, які описуються функцією Кобба-Дугласа, характер ефекту масштабу показу­ють константи і

■ якщо + = 1, ефект масштабу постійний;

■ якщо + > 1, має місце зростаючий ефект;

■ якщо + < 1, ефект масштабу є спадним.

Характер ефекту масштабу також показує графічна інтерпретація функції виробництва, представлена на рис. 9.10.

У даному виробничому процесі праця і капітал застосовуються у співвід­ношенні: 5 годин праці до 1 години експлуатації машин. Пунктирна пря­ма 0Р ілюструє різні комбінації праці і капіталу. Відрізок 0А пока­зує, що фірма має зростаючий ефект масштабу. Найнижчої ізокванти з об­сягом випуску 10 одиниць фірма до­сягає, використовуючи 5 годин праці і 1 годину машинного часу. Подвоєн­ня вхідних ресурсів (10 L + 2 К) збі­льшує обсяг виробництва в 3 рази (до ЗО одиниць), далі зі збільшенням ре­сурсів у 1,5 рази (15 L +3 К) фірма досягає ізокванти 60, тобто подвоює обсяги продукції. В проміжку між точками А і Р проявляється спадний ефект масштабу.

На графіку 9.10 зростаючий ефект масштабу відображається щільним роз­ташуванням ізоквант, спадний - їх віддаленням одна від одної. За наявності постійного ефекту ізокванти розміщуються на однаковій відстані одна від одної.

Збільшуючи фінансові видатки на всі фактори виробництва, фірма має змогу розвиватись, переходити до більших масштабів виробництва. Для кож­ного бажаного обсягу випуску, відображеного серією ізоквант, можна знайти ізокосту, що мінімізує витрати фірми, - це будуть ізокости, дотичні до відпо­відних ізоквант.