Первісна оцінка фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Первісна оцінка фінансових інвестицій є однаковою як для поточних, так і для довгострокових фінансових інвестицій.

Собівартість фінансової інвестиції складається з:

- ціни її придбання;

- комісійних винагород (тобто суми, що сплачуються на користь фінансових посередників);

- мита (вважаємо, що в основному мається на увазі державне мито, яке сплачується при засвідченні договорів купівлі-продажу акцій тощо);

- податків, зборів, обов'язкових платежів, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції (очевидно, податків, зборів, обов'язкових платежів, які не відшкодовуються підприємству);

- інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Поточні фінансові інвестиції— фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентом грошових коштів).

На рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції" ведеться облік наявності та руху поточних фінансових інвестицій та еквівалентів грошових коштів, у тому числі депозитних сертифікатів.

Рахунок 35 "Поточні фінансові інвестиції" має такі субрахунки:

351 "Еквіваленти грошових коштів" 352 "Інші поточні фінансові інвестиції"

За дебетом рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції" відображається придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів та поточних фінансових інвестицій, за кредитом - зменшення їх вартості та вибуття.

Аналітичний облік ведеться за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і закордоном.

27 Капітал- це сукупність ресурсів господ. Засобів п-ва ними можуть бути грош. Кошти, фін вкладення, придбання прав потрібних суб’єктам господарювання.

Капітал може існувати у матеріальній і нематеріальних формах включає оборотні і необоротні активи його поділяють на основний та оборотній.

Основний капітал - це основні засоби не матеріальні активи та довгострокові фін. Інвестиції в капітал інших суб’єктів господарювання.

Оборотній капітал - це грошові кошти коротко строкові фін. Інвестиції та матеріальні ресурси(сировина, матеріали, товари)

Власний капітал-це частка активів п-ва, що залишається після відрахування його зобовязень він поділяється на стартовий та сформований.Основою є:

Стат капітал.- це стартовий капітал який п-во може здійснювати в результаті діяльності він є основних показників, що харак. Майновий та фін. Стн.

Склад власного капіталу

1. Статут. Капітал(40)

2. Пайовий капітал(41)

3. Додатковий капітал(42)

4. Резервний капітал(43)

5. Нерозпод. Прибуток(44)

6. Вилучений капітал(45)

7. Неоплачений капітал(46)

Основними завданнями ревізії власного капіталу є перевірка:

- правильності формування і використання (вилучення) власного капіталу;

- дотримання встановленого установчими документами розміру статутного капіталу;

- правильності ведення обліку внесків до статутного капіталу і розрахунків за дивідендами тощо.

Джерелами ревізії є:

- первинні документи (акції, прибуткові касові ордери про збір установчих внесків, акти приймання-здавання до статутного капіталу установчих внесків тощо);

- регістри синтетичного й аналітичного обліку з рахунків 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49;

- Головна книга;

- звітність

Основним компонентом власного капіталу є статутний капітал. Тому ревізію цього розділу слід починати з перевірки правильності формування і вилучення (зменшення) статутного капіталу. За кредитом рахунка 40 “Статутний капітал” відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення. Причому сальдо на цьому рахунку має відповідати розмірові статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємств

Ревізор перевіряє, чи дотримуються на підприємстві статутних положень, чи правильно формується майно підприємства за рахунок інвестування його діяльності, як здійснюється розподіл цього майна, виробленої продукції й одержаного прибутку.

Ревізор з’ясовує, чи відповідає сума статутного (пайового) капіталу розміру, зафіксованому в реєстрі, чи дотримуються правил, за якими статутний капітал довірчого товариства має бути не меншим встановленого ліміту

28 Для визначення фінансового результату діяльності п-ва за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів. Доходи п-ва - це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Доходи - витрати = прибуток чи збиток Прибуток - перевищення доходів звітного періоду над витратами зві¬тного періоду. Збиток - перевищення витрат звітного періоду над доходами звітно¬го періоду. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно дотримуватись принципів визначення доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності.

Принцип нарахування передбачає відображення результатів госпо¬дарських операцій у тому звітному періоді, коли вони відбулися, а не на момент отримання чи сплати грошових коштів, оскільки ці періоди часу не завжди співпадають. Принцип відповідності полягає у порівнянні доходів та витрат у звітному періоді, тобто витрати, що здійснені у звітному періоді, повинні порівнюватись з доходом, задля якого здійснені витрати цього звітного періоду. Виходячи з принципу періодичності, для визначення фінансо¬вого результату доходи та витрати підприємства розподіляються за звіт¬ними періодами. Звітним періодом є 1 рік, проміжними звітними пері¬одами є квартал, місяць.

29 Вмінені витрати з позицій окремої фірми (підприєм¬ства) поділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні (або явні) витрати пов’язані з придбанням фірмою ресурсів (тобто це витрати на сировину, мате¬ріали, робочу силу тощо). Внутрішні (або неявні) витрати пов’язані з викорис¬танням факторів виробництва, які знаходяться у влас¬ності самої фірми (грошовий капітал, технічне та інше обладнання, підприємницькі здібності тощо), а також з деякими її перевагами (місцезнаходження, престижність торгової марки тощо).

Так, витрати визнаються за наступних умов (п. 5-8 П(С)БО 16): 1. Зменшення активів або збільшення зобов’язань, яке призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Наприклад, списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати робітникам підприємства. 2. Визнання на підставі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів. 3. Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства. Наприклад, уцінка товарів, створення резерву сумнівних боргів. 4. Можлива достовірна оцінка суми витрат. Дотримання цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів, документально підтверджена. Витрати діяльності знаходять своє відображення в Звіт про фінансові результати. Класифікація витрат Ознаки класифікації Групи витрат По відношенню до виробничого процесу основні витрати накладні витрати По відношенню до обсягів виробництва умовно-постійні витрати умовно-змінні витрати За єдністю складу одноелементні витрати комплексні витрати За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва прямі витрати непрямі витрати За доцільністю продуктивні витрати непродуктивні витрати За календарним періодом поточні витрати одноразові витрати За видами витрат витрати за економічними елементами витрати за статтями калькуляції

30 Доходи підприємства пов'язані з його економічними витратами та мають значну кількість форм виявлення, серед яких: валовий дохід — виручка, що її одержало підприємство від реалізації продукції і яка вимірюється як добуток ціни одиниці та кількості продукції; бухгалтерський прибуток — валовий дохід за вирахуванням зовнішніх витрат (таблиця 5). Валовий дохід є джерелом, а бухгалтерський прибуток — формою доходу підприємця, який організував підприємство, керує ним та вклав у нього власний капітал. Підприємець, як власник підприємства, отримує дохід, який можна визначити, як факторний дохід, що складається з двох частин. По-перше, підприємець виконує функції підприємницького ресурсу: комбінація ресурсів, інновації і т. ін.; і повинен отримати за це винагороду, якою є безумовна заробітна плата, або нормальний прибуток — плату за підприємницький ресурс, який підприємець використовує у власному бізнесі, її вартість — це не отримана ним заробітна плата менеджера. По-друге, підприємець є власником капіталу і повинен отримати дохід як річну ставку процента. Отже, дохід підприємця — це сума нормального прибутку і процента на капітал. Необхідно пам'ятати, що зазначені складові доходу підприємця з економічної точки зору є внутрішніми витратами. Це витрати на власний і самостійно використовуваний ресурс (підприємницька діяльність, капітал), неоплачувані витрати, які не відображаються у бухгалтерському обліку підприємства, їхня вартість вимірюється відносно доходів, які міг би отримати підприємець від передачі власних ресурсів альтернативним користувачам. Мета підприємця — не тільки покрити доходом внутрішні витрати, а й отримати додатковий дохід — економічний прибуток. Економічний прибуток — валовий дохід без зовнішніх та внутрішніх витрат з урахуванням нормального прибутку або бухгалтерський прибуток без внутрішніх витрат з урахуванням нормального прибутку.