Ііі подія – Вбивство Тібальта
СвященикЛоренцо довго розмишляє над новим союзом двох людей, спочатку він придивляється уважно до Ромео, чи це не нова забаганка. Але потім у цьому союзі вбачає дещо більше, те, що може вплинути на всю Верону. І він не помилився в тому, що це вплине на всіх жителів, але трохи помилився в тому, як саме. І от Ромео і Джульєтта виходять з келії вже як чоловік і дружина, пообіцявши один одному навіки бути разом.
З настроєм того, що поєднались родини Ромео виходить на вулиці Верони, весело щось підспівуючи собі під носа, але з таким настроєм він потрапляє до площи де йде суперечка між Меркуціо і Тібальтом. Меркуціо вирішив погратися з життям. Ніхто так і не зрозумів Ромео, який виразив свою повагу до сім’ї Капулетті. Не зрозумів і Тібальт такого відношення до себе, для нього – це була мить паузи, він не очікував такої поведінки і відношення до себе. Але цю мить розбиває Меркуціо, витягуючи меча і наступаючи на Тібальта. Ромео вскочив між ними, але більш спритний Тібальт встромив свого меча в серце Меркуціо, який проклинає дві сім’ї в передсмертний час і говорить про Ромео як про вбивцю свого друга. Від хоче омити свою вину перед вірним другом і в запалі горя вбиває Тібальта.
Площа знову заповнилась людьми. Вийшов герцог, шукаючи винних у смерті свого Меркуціо, але натомість як володарю країни йому доводиться стримувати своє горе і знайти винних у смерті Тібальта. Але кожна сторона захищала себе, даючи наклепи на іншу, цей егоїзм він зупиняє для себе фразою: «а хто мені заплатить за смерть Меркуціо?». І далі він не хоче розбиратися в цьому болоті ненависті, він просто знаходить крайнього – Ромео – і відправляє його у вигнання.
Ця смерть і вигнання робить переворот всьому про що мріяли Ромео і Джульєтта. Їх розлучають.
Джульєтта – показує себе як вірну дружину, яка не дивлячись на погані новини про Ромео, як вбивцю, все ж підтримує свого мужа, хоч всередині все одно вона бореться з тим, як саме реагувати на цю ситуацію. Вона плаче від того що, доведеться розстатися зі своїм коханим і плаче від того, що він зробив невірний крок. Але це все можна було б пережити ,якби не нові обставини, які виникають в житті Джульєтти – вона стає нареченою іншого – Паріса, і ніхто не хоче чути її вмовляння, навіть Мамка стає на сторону синьйорів Капулетті. Вона самотня у своїх помислах, своїх почуттях і вірності своєму мужу, жодної підтримки і єдиний хто залишився - отець Лоренсо, єдина надія на вірний шлях. Коліна Джульєтти трохи трусяться, обличчя спухле від сліз, вона нічого не їла вже декілька днів і не спала вже декілька ночей, такою вона з’являється в келії священика. Чим так розчулює отця Лоренсо, що не може не допомогти їй, але вихід є лише єдиний і дуже не безпечний – випити зілля від якого серце не буде битися сильно, всі ознаки будуть того, що людина померла, хоч насправді через добу, оживає. Це кращий вихід ніж стрибати з вежі і Джульєтта бере пляшечку з настоєм.
Коли за вікном все стемніло, ідавали про себе знати лише світлячки, Джульєтта тремтячими руками тримає пляшечку, в якій не відомо до кінця отрута там чи спасіння. Але переборовши страх, випиває настій і стомлена падає на ліжко…