Збірник основних термінів та понять, що використовуються у роботі з лгбт

IV Національна конференція ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України

«Прогрес та інновації»

1. Аґе́ндер— людина, у якої відсутнє відчуття належності до будь-якого ґендеру; людина із відсутньою ґендерною ідентичністю. Як правило, аґендери заперечують значимість ґендерних відмінностей як таких.

2. Адвока́ція, або адвокатува́ння (англ. advocacy) — процес відстоювання прав та інтересів певної соціальної групи (певних соціальних груп) через позитивну зміну відповідної державної політики, законодавства, практики державного управління, соціальних процесів та явищ шляхом цілеспрямованого впливу.

Основні поняття адвокації:

1. адвокаційна кампанія — комплекс заходів у сфері адвокації, що об’єднані спільною метою (напр., кампанія із захисту громадянського права трансґендерів на корекцію статевої належності);

2. предмет адвокації — конкретне право або інтерес, який захищається чи відстоюється під час адвокаційної кампанії (напр., право трансґендерних осіб на користування державними послугами щодо корекції статевої належності);

3. мета адвокаційної кампанії — позитивна зміна стану предмета адвокації (напр., спрощення та гуманізація порядку надання трансґендерним особам державних послуг щодо корекції статевої належності);

4. цільова група адвокації — цільова група, права та інтереси якої захищаються чи відстоюються (напр., трансґендери);

5. суб’єкт (від лат. subjectum — підкладене) адвокації — особа, колектив або організація, яка здійснює адвокаційну кампанію;

6. мішень адвокації — посадові особи, органи влади, державні установи, інші суб’єкти політичних, адміністративних або соціальних процесів, від позиції, політики, рішень і службової діяльності яких залежить захист прав і реалізація інтересів цільової групи адвокації.

3. А̀ндроцентри́зм — орієнтованість соціальної дійсності на чоловіка, на чоловіче начало; зосередженість суспільних реалій навколо чоловіка, його потреб та інтересів.

Проявом андроцентризму в сімейному та суспільно-політичному житті є патріархат.

Один із базових термінів феміністичних теорій.

Андроцентризм утілюється у ґендерних стереотипах, а також притаманний значній кількості сучасних мов світу на граматичному рівні.

4. А́утинг (не аутінг; англ. outing) — публічне розкриття (розголошення) гомосексуальності, бісексуальності, трансґендерності або транссексуальності певної особи зі сторони, здійснене без її згоди чи проти її бажання.

Аутинг є дією, за змістом протилежною камінаутові — добровільному розкриттю власної гомосексуальності, бісексуальності, трансґендерності чи транссексуальності.

Учинення аутингу може кваліфікуватися як порушення закону.

Метою аутингу часто є дискредитація індивіда через перенесення негативного ставлення до гомосексуальності, бісексуальності, трансґендерності чи транссексуальності на загальний імідж людини, професійну сферу її діяльності. Аутинг використовується, щоби скомпрометувати людину, зіпсувати її особисту чи громадську репутацію, піддати сумніву її професійну компетентність. Іноді аутинг використовується в політичній боротьбі, зокрема, для демонстрації протиріч між особистим життям людини та її публічною позицією з відповідних питань.

У разі, коли публічно розповсюджується неправдива інформація про гомосексуальність чи бісексуальність гетеросексуальної особи, має місце псѐвдоа́утинг.

Аутинг (псевдоаутинг) є одним із улюблених способів політичної дискредитації, що його використовують вітчизняні політтехнологи. Жертвами аутингу (псевдоаутингу) в різний час ставала низка провідних українських політиків, проте в усіх відомих випадках аутинг та псевдоаутинг були безрезультатними, тобто не вливали бажаним чином на політичну долю аутингованої особи.

5. Аутрѝч-робо́та (не аутріч-; від англ. outreach) — робота з охоплення соціальними послугами цільової групи у звичному для її представників середовищі; вулична соціальна робота; соціальна робота в в місцях збору, тимчасової присутності або проживання людей, для яких здійснюється ця робота.

Аутрич-робота, спрямована на ЧСЧ або ЖСЖ, проводиться на плішках, на гей-пляжах, у розважальних гей- або мікс-закладах, на розважальних заходах для ЛГБТ.

6. Біґе́ндер — людина із нестійкою ґендерною ідентичністю, що коливається між чоловічим і жіночим полюсами.

Біґендер відчуває себе то чоловіком, то жінкою, залежно від періоду життя, настрою, людини, з якою він спілкується, інших суб’єктивних та об’єктивних обставин.

7. Бісексуа́л (не бі̀сексуалі́ст; англ. bisexual):

1. Бісексуали в розумінні сексуальної орієнтації — чоловіки та жінки, які відчувають необхідність у психоемоційній та еротичній (чуттєвій) близькості й задоволенні сексуальних потреб із представниками (представницями) як власного, так і протилежного ґендеру.

Бісексуалами в розумінні сексуальної орієнтації люди є незалежно від того, чи задовольняють вони свої бісексуальні потреби в реальному житті, та незалежно від того, чи вважають вони самих себе бісексуалами (бісексуалками).

У розумінні сексуальної орієнтації бісексуалами можуть бути як ті особи, що ідентифікують себе як бісексуали, так і ті особи, які мають гомосексуальну чи гетеросексуальну ідентичність.

Слід брати до уваги, що бісексуальність має місце в двох відмінних ситуаціях: по-перше, тоді, коли сексуальний потяг спрямований у певний час тільки на представників (представниць) певного ґендеру, але з плином часу чергується із потягом до представників (представниць) іншого ґендеру; по-друге, коли сексуальний потяг може бути одночасно спрямований на представників (представниць) чоловічого та жіночого ґендерів, зокрема у тих випадках, коли ґендер суб’єкта не має значення при формуванні статевого потягу.

2. Бісексуали в розумінні сексуальної ідентичності — чоловіки та жінки, які вважають себе бісексуалами (бісексуалками), незалежно від того, чи демонструють вони це назовні.

3. Бісексуали в розумінні сексуальної поведінки — чоловіки та жінки, які практикують сексуальні контакти з представниками (представницями) як власного, так і протилежного ґендеру, незалежно від того, чи мають вони бісексуальну орієнтацію або бісексуальну ідентичність.

Бісексуальну поведінку може практикувати, напр., чоловік, що є гомосексуалом за секс-орієнтацією, але який надає жінкам або MtF-трансґендерам сексуальні послуги на комерційній основі.

На жаль, використання одного й того ж самого терміна «бісексуал» на позначення людей—носіїв певного виду сексуальної орієнтації, сексуальної ідентичності та сексуальної поведінки створює термінологічну плутанину, задля уникнення якої необхідно зазначати, в якому розумінні використовується термін.

8. Бісексуа́лка — бісексуальна жінка.

9. Біфо́бія — упереджене ставлення чи ненависть до бісексуалів, відраза до них.

Біфобію можуть виявляти особи як гетеросексуальної, так і гомосексуальної орієнтації чи ідентичності, причому для гетеросексуалів-біфобів неприйнятною є не бісексуальність як така, а саме гомосексуальний компонент бісексуальності (в цьому разі біфобія є формою гомофобії), в той час як для біфобів-гомосексуалів неприйнятною є гетеросексуальний компонент бісексуальності.

10. Буч (незмінюване; від англ. butch) — гомосексуальна жінка, яка демонструє суто або переважно маскулінні поведінку та стиль одягу, що відповідають стереотипним уявленням про чоловіків.

11. «Вік зго́ди» — вік молодої людини, з досягненням якого вона отримує безумовне право вступу до сексуальних контактів.

В Україні термін «вік згоди» юридично не закріплений і визначається аналітично на підставі норм законодавства: для осіб як чоловічої, так і жіночої статі він однаковий і становить 16 років.

Доросла людина, яка вступає у сексуальні стосунки з особою, що не досягла «віку згоди», несе за це, як правило, кримінальну відповідальність. В Україні таку відповідальність передбачено статтею 156 «Розбещення неповнолітніх» Кримінального кодексу України.

У деяких державах кримінальна відповідальність за статевий зв’язок із особою, що не досягла «віку згоди», не наступає, якщо вікова різниця не перевищує трьох-чотирьох років.

В Україні кримінальна відповідальність за статевий зв’язок із особою, що не досягла «віку згоди» не наступає в тому випадку, якщо партнер/партнерка такої особи так само не досягнув/досягнула «віку згоди».

У переважній більшості країн світу «вік згоди» встановлений у проміжку від 14 до 18 років незалежно від статі та характеру сексуального контакту. У низці країн «вік згоди» є нижчим (мінімально — 12 років) або вищим (максимально — 20 років).

12. ВІЛ (англ. відповідник — HIV): вірус імунодефіциту людини, вірус родини ретровірусів, розмноження якого в організмі людини спричиняє ВІЛ-інфекції та може спричинити розвиток СНІДу.

Термін «ВІЛ» визначений у підпункті 1 пункту 1 статті 1 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» таким чином: «ВІЛ — вірус імунодефіциту людини, що зумовлює захворювання на ВІЛ-інфекцію» (ця норма закону чинна з 15 січня 2011 р.).

Абревіатура «ВІЛ» не змінюється за відмінками, на відміну від абревіатури «СНІД».

13. Гей-пра́йд (допустимо ґей-прайд; англ. gay pride) — солідарна демонстрація представниками ЛГБТ-спільноти своєї гідності та гордості як носіїв певної секс-орієнтації, соціосексуальної та ґендерної ідентичності.

У суспільно-політичному сенсі гордість має такі складові, як-от:

• високий ступінь задовленості власними здібностями, досягненнями, статусом;

• демонстрація цієї задовленості в своїх поведінці, у своєму ставленні до самого себе та оточуючих, і відчуття піднесеного настрою у зв’язку з такою задоволеністю;

• вибіркове ставлення до своїх і чужих слів, учинків та інших дій, виходячи з того, наскільки вони личать суб’єктові або відповідають його позиції.

Гей-прайди спрямовані передусім на досягнення результатів у політичній боротьбі за громадянську рівноправність, демонстрацію видимості ЛГБТ-спільноти — на відміну від гей-парадів, які не обов’язково мають виразне політичне забарвлення.

Ідеологія гей-прайдів базується на тому, що представники ЛГБТ-спільноти повинні відчувати і сміливо демонструвати гордість за свою сексуальну орієнтацію (соціосексуальну, ґендерну ідентичність) як фундаментальну властивість людської особистості, забезпечувати шляхом публічних дій видимість ЛГБТ-спільноти, а в окремих випадках — також ЛГБТ-субкультури.

Гей-прайд може полягати у проведенні публічних заходів, напр., «параду гордості», або гей-параду, але також у проведенні заходів фестивального типу (виставок, кінопоказів тощо), публічних дискусій з ЛГБТ-проблематики, інших колективних заходів, які підкреслюють соціальну значимість ЛГБТ-спільноти та її видимість.

Останнім часом у багатьох країнах світу гей-прайди втратили свою провідну правозахисну спрямованість, перетворившися на карнавальне свято (див. гей-парад).

Наймасовішим гей-прайдом світу вважається щорічний гей-прайд у Сан-Паулу (Бразилія), що збирає щонайменше мільйон учасників.

14. Гѐтеронормати́вність — спосіб мислення, за якого гетеросексуальність вважається єдиною соціальною нормою поведінки людини. За гетеронормативності у суспільстві від людини очікується лише гетеро сексуальна поведінка, стандарт гетеросексуальності приймається за умовчанням.

15. Гѐтеросекси́зм — система суспільних цінностей, що базується на гетеронормативності, за якої гетеросексуальність розглядається як єдино прийнятна чи найбільш природня форма сексуальної поведінки, та кращою у порівнянні з усіма іншими формами сексуальної поведінки, передусім — у порівнянні з гомосексуальністю. Гетеросексуали при цьому вважаються носіями єдино вірної, морально та соціально прийнятної сексуальної орієнтації.

16. Гѐтероцентри́зм — система світосприйняття, за якої індивід припускає «за умовчанням», що інші люди, які його оточують, мають гетеросексуальну орієнтацію. Гетероцентризм обумовлює відповідні моделі знайомства та спілкування. Гетероцентричний характер учинків обумовлюється, зазвичай, на підсвідомому рівні. Гетероцентризм може бути властивий не тільки гетеро-, але й гомо- та бісексуальним людям.

17. Гомофо́бія :

1)Як психологічне явище: емоційне неприйняття гомосексуальності чи гомосексуального компоненту бісексуальності та/або особисте чи групове вороже ставлення до гомо- та бісексуалів.

Емоційний компонент гомофобії полягає в наявності відчуттів тривоги, відрази, гніву, дискомфорту, страху чи ненависті щодо людей, які практикують (реально чи уявно) гомосексуальну поведінку.

2)Як соціальне явище: суспільна, політична та побутова протидія проявам гомо- та бісексуальності.

Найтиповіші прояви гомобофії: вербальне заперечення (відкрите вербальне висловлювання відрази й ненависті; використання принизливих слів тощо), дискримінація, фізичне насильство.

Гомофобія є одним із чинників, що обумовлюють стигматизацію та дискримінацію на підставі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності.

17 травня щорічно з 2005 р. у світі відзначається Міжнародний день протидії гомофобії (англ. абревіатура — IDAHO: Internatonal Day Against Homophobia), з 2009 р. — також трансфобії.

18. Гомофо́бія вну́трішня, або інтерналізо́вана — неприйняття чи заперечення гомосексуалами чи бісексуалами власної гомо- чи бісексуальної орієнтації або гомо- чи бісексуальної орієнтації інших людей, негативні емоції гомосексуалів або бісексуалів щодо гомо- чи бісексуальної орієнтації як такої.

Формою інтерналізованої гомофобії гомо- чи бісексуала є страх перед власною можливою гомосексуальною поведінкою.

Поняття «інтерналізована гомофобія» репрезентує негативні та стресогенні думки та почуття, що їх відчувають геї, лесбійки та бісексуали щодо самих себе і які обумовлені, зокрема, впливом культурального гетеросексизму. До таких негативних і стресогенних думок і почуттів належать, зокрема, комплекс провини, тривожність, докори сумління, депресія, суїцидальні настрої. Негативне ставлення гомосексуальної чи бісексуальної людини до самої себе призводить до девальвації власного «я», самостигматизації, внутрішнім конфліктам і зниженню самооцінки.

У контексті ВІЛ-інфекції/СНІДу інтерналізована гомофобія є чинником, що сприяє ризикованій поведінці індивіда з точки зору інфікування ВІЛ.

19. Гомофо́бія інституці́йна, або інституціалізо́вана — гомофобія, що виявляється у суспільстві в цілому та закріплена традиціями суспільного укладу, нормами соціального життя і державного устрою.

20. Гру́па ри́зику: скорочена форма виразу «група підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ» — соціальна група, стосовно якої є прямі епідеміологічні дані про те, що її представники через певні об’єктивні чинники частіше за представників загального населення інфікуються ВІЛ або щодо якої є обґрунтовані припущення спеціалістів про високий рівень такого ризику.

Термін «група ризику» застосовується у вітчизняному законодавстві.

Слід зазначити, що вираз «група ризику» може застосовуватися щодо інших інфекцій та хвороб.

21. Гру́па ура́злива (англ. відповідник — vulnerable group) — соціальна група, в межах якої у поточний час відзначається високий або такий, що зростає, рівень ВІЛ-інфекції або в яка, за наявними епідеміологічними даними, відзначається підвищеним ризиком інфікування і високим ступенем уразливості до інфекції.

Чинна для України Декларація про прихильність справі боротьби з ВІЛ/СНІДом «Глобальна криза — глобальні дії», прийнята 27 червня 2001 року резолюцією S-26/2 спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН, характеризує уразливі групи як «ті конкретні групи, в яких у поточний час відзначаються високі або такі, що зростають, рівні ВІЛ-інфекції або в яких, за даними органів охорони громадського здоров’я, відзначається найвищий ризик інфікування і [найвищий] ступінь уразливості до інфекції, що обумовлено такими чинниками, як місцеві особливості епідемії, злиденність, сексуальні практики, способи вживання наркотиків, джерела засобів до існування, місцезнаходження лікувальних установ, підрив соціальних структур і вимушена чи інша міграція населення» (п. 64 Декларації).

22. Гру́па терапевти́чна — форма надання та отримання психологічної допомоги шляхом спільного, але конфіденційного обговорення представниками цільової соціальної групи своїх спільних проблем, страхів, особливостей життя.

Учасники зборів терапевтичної групи добираються за ознакою спільної належності до певної соціальної групи, схожості їхніх проблем.

Метою терапевтичних груп є сприяння позитивним змінам у психології або поведінці учасників.

Можливі форми терапевтичної групи (наведені нижче варіанти не виключають один одного, а є такими, що перетинаються):

група самодопомоги (проведення зборів групи відбувається без участі спеціаліста-ведучого);

група взаємодопомоги (проведення зборів групи може відбуватися за участю спеціаліста-ведучого, напр., психолога);

група підтримки (проведення зборів групи відбувається за ініціативою організації чи установи, яка опікується наданням допомоги представникам певної соціальної групи).