3.2. Роль держави в змішаній системі.

Як показує практика, ринок у чистому вигляді не існує в жодній країні. Позбавляючи суспільство від товарного дефіциту, стимулюючи науково-технічний прогрес, ринкова економіка не може вирішувати соціально-економічні проблеми, особливо ті, які неможливо виміряти в грошах, а значить, і вирішувати їх на ринковій основи. Це, по-перше, система національної оборони, правопорядку єдиної енергетичної системи, народної освіти і т. п. Ці товари і послуги має повністю забезпечувати держава, фінансуючи їх з коштів державного бюджету за рахунок податків та інших платежів.

Абсолютно ясно, що ринок як механізм, який орієнтує економіку тільки на зростаючий платоспроможний попит, не може нейтралізувати «зовнішні ефекти». Суть їх полягає в тому, що діяльність підприємств в ринковій економіці має крім позитивних результатів ще й негативні, які реально впливають на добробут інших членів суспільства. Для прикладу можна навести зовнішні ефекти, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища, вичерпанням природних ресурсів внаслідок все зростаючого залучення в господарський оборот, ДІСПР-порції у виробництві та пр.

Регулювання зовнішніх ефектів має брати на себе держава. Погашення негативного впливу зовнішніх ефектів держава здійснює перерозподілом доходів через держбюджет або перерозподілом вигод, отриманих від позитивних зовнішніх ефектів, адміністративної заборони на застосування шкідливих технологій, експлуатації природних ресурсів і т.п.

Таким чином, коригування державою дій ринкового механізму пом'якшує чи взагалі може ліквідувати негативні наслідки ринкових сил, що виявляються в зовнішніх ефектах.

Особливої ​​уваги потребує ще одна група проблем, що породжуються обмеженістю ринкового механізму. Це соціально-економічні права особистості і, в першу чергу, право на працю. Життя підтвердило теоретичні передумови про неможливість ринкової економіки з повною зайнятістю. І ми не стверджуємо, що необхідно за всяку ціну забезпечити «повну зайнятість», бо це руйнування самого ринкового механізму. Проте ефективне регулювання ринку робочої сили; підтримування за допомогою соціальних виплат людей, не по своїй волі втратили робочі місця; здійснення програм щодо створення нових робочих місць і т.п. можливі тільки державою.

Очевидна необхідність гнучкої системи освіти, здатної швидко відреагувати на вимоги, які висувають нові технології і новий попит. Це стосується і середньої освіти, і вищої школи, і перепідготовки на ринку праці, і навчання на робочих місцях їх для осіб, яким загрожує безробіття. В економічній політиці Швеції одна з головних цілей - повна занятість успішно досягається за допомогою різних урядових програм.

Без активного втручання держави неможливо і обійтися і при вирішенні інших проблем, які класичний ринок вирішити не в змозі. Це і великі інвестиційні проекти, що не дають швидкого прибутку та пов'язані з великим ризиком; нерівномірність регіонального розвитку; необхідність боротьби з інфляцією та монополізму та ін.

Отже, для пом'якшення або нейтралізації істотних недоліків, властивих ринкової форми організації виробництва, необхідне втручання держави. Саме регулювання (коригування) відповідно до соціально-пріоритетними цінностями з боку держави в поєднанні з саморегуляціею ринкових відносин характерні для більшості сучасних держав.

Господарська система, в якій здійснюється змішаний спосіб управління економічними процесами за допомогою ринкового механізму і державного регулювання отримала назву змішаної економіки.

В умовах ринкової форми організації виробництва основними принципами, які дають передумови для ефективного функціонування підприємств, є приватна власність, свобода підприємництва і вибору, конкуренція, система ринкових цін.

Невід'ємною частиною структури змішаної економіки поряд з різноманітними формами приватної власності, є державна власність.

Історично в багатьох країнах державний сектор включає об'єкти транспортної системи, споруди енергопостачання, які, з одного боку, дуже капіталомісткі, а, з іншого боку, послуги цих галузей мають характер колективного користування. Ефективне використання ресурсів у деяких «природних мо-нополя» може бути забезпечено державною власністю. Однак підприємства державної власності, як правило, не мають високих стимулів підвищення ефективності. Державний сектор «вбудований» в ринкову економіку з іншими цілями: він сприяє ефективному розподілу ресурсів в цілому.

Так, наприклад, витрати на освіту, охорону здоров'я у всіх країнах з розвиненою ринковою економікою в значній мірі субсидуються державою. Високий рівень освіти та здоров'я населення йдуть на користь всьому суспільству, а не окремої особистості чи окремої бізнесу. Це означає, що з макроекономічної точки зору вигідно підтримувати низькі ціни на такого роду послуги, забезпечуючи високу доступність цих послуг більшої частини населення і сприяючи, таким чином, підвищенню ефективності економіки в цілому. Отже, існують економічні підстави передачі частини сфери охорони здоров'я та освіти в державне управління та фінансування.

Принципово питання про необхідність державного сектора вирішено теоретично і практично. Однак його масштаби і роль в економіці різні в окремих країнах. Такі держави як США і Японія мають невеликим державним сектором сконцентрованому в ключових галузях і виробництвах. За допомогою створених ключових систем правового державного регулювання здійснюється гнучка стимулююча підтримка ефективного використання приватної власності і підприємництва в поєднанні з ефективним механізмом відповідальності за використання цієї підтримки.