Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЗАЙМЕННИК ДІЄСЛОВО.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
16.07.2019
Размер:
111.1 Кб
Скачать

Тема: Займенник як частина мови. Лексико-граматичні розряди займенників

План

  1. Займенник як частина мови.

  2. Лексико-граматичні розряди займенників та їх семантико-граматичні особливості.

  3. Відмінювання займенників.

  4. Явище прономіналізації.

Займенники як частина мови становлять особливий клас слів, позбавлених конкретно виявленого матеріального змісту; вони виступають еквівалентами іменників, прикметників і числівників, даючи найзагальніше уявлення про предметність, ознаку й число.

Займенниками називаються слова, що вказують на предмети, ознаки і кількості, не називаючи їх. За функцією «замінювати певну частину мови» та граматичними ознаками займенники поділяються на 9 розрядів:

Особові – замінюють у реченні іменники, вказуючи на особу і предмет, і мають граматичні ознаки, як у іменника: постійний рід, змінювані ознаки відмінка і числа. Особові займенники добре запам’ятовуються за співвідношеннями з особами:

І особа: я - ми ІІ особа: ти - ви ІІІ особа: він, вона, воно вони

Зворотний замінює у реченні іменники-істоти і має граматичні ознаки іменника. Це єдиний займенник – себе.

Присвійні – замінюють у реченні прикметники, вказуючи на належність предмета особам; мають граматичні ознаки, як у прикметника: змінюються за родами, числами і відмінками залежно від іменника.

Кожен особовий займенник має відповідний присвійний займенник:

І особа: мій – наш ІІ особа: твій – ваш ІІІ особа: його, її - їхній;

до присвійних відноситься також свій.

Вказівні: а) замінюють у реченні прикметники, вказуючи на предмет; мають прикметникові граматичні ознаки: цей, той, такий; б) а також замінюють числівники, вказуючи на кількість; мають ознаки кількісного числівника (відмінок): скільки.

Означальні – замінюють у реченні прикметники, мають граматичні ознаки, як у прикметника: весь, всякий, кожний, інший, сам, самий.

Питальні – це слова-питання до: іменника (хто? що?), прикметника (який? чий?), числівника (скільки? котрий?). Відповідно вони замінюють ці частини мови і мають їхні граматичні ознаки.

Відносні – це ті самі питальні, але в іншій функції: вони вживаються для головних і підрядних речень у складнопідрядному.

Напр.: Благословенна та земля, яка прослалась килимами... Не знаю, хто це зробив.

Неозначені – утворюються від питальних частками: аби, де, сь (пишуться разом із займенниками); хтозна, казна, бозна, будь, небудь (пишуться через дефіс).

Напр.: абихто, якийсь, щось; хтозна-скільки, казна-чий, бозна-який, будь-хто, будь-який, котрий-небудь.

Заперечні – утворюються від питальних часткою ні (пишуться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.

Відмінювання і правопис займенників

Займенники відмінюються, як слова, які вони заміняють. Деякі займенники відмінюється, як іменники (особові, зворотний, питально-відносні (хто, що), заперечні (ніхто, ніщо), частина неозначених (казна-хто, хтозна-що, дехто, дещо та ін.), деякі займенники відмінюються як прикметники (присвійні, вказівні, означальні, частина питально-відносних, заперечних та неозначених), займенники стільки та скільки відмінюються як числівники.

Зокрема, при відмінюванні особових займенників уживаються різні основи (я ми, ми нас, ти тобі, ви вас). Це явище називається суплетивізмом; особові займенники відмінюються, як іменники – за відмінками і числами, але мають свої характерні закінчення.

Особливістю відмінювання займенників ІІІ особи є поява в них після прийменників в Р.в. та М.в., а також в О.в. початкового н: Р.в. без нього; від неї; без них; М.в.(на/у/по) ньому/нім; ній; по них; О.в. ним, з ним; нею, з нею; ними, з ними. Займенник сер. роду воно має З.в.=Р.в.: бачу його (село, море).

Займенник себе не має форми Н.в. (у словнику він записаний як себе); не має множини.

Питально-відносні займенники: Н.в. хто-що Р.в. кого-чого Д.в. кому-чому і т.д. У множині не відмінюються.

Так само, як хто, що, відмінюються заперечні та неозначені займенники, утворені від них. Напр.: Н.в. ніхто казна-що Р.в. нікого казна-чого Д.в. нікому казна-чому і т.д.

Присвійні, вказівні, означальні та питальні займенники (прикметникового типу) відмінюються як прикметники твердої групи. Виняток: їхній відмінюється за м’якою групою: їхнього, їхньому, їхнім і т.д.

Заперечні та неозначені займенники, утворені на основі питальних який, чий, котрий, відмінюються аналогічно до них:

Н.в. абиякий     нічий         котрий-небудь

Р.в. абиякого   нічийого    котрого-небудь

Д.в. абиякому  нічийому   котрому-небудь і т.д.

Відмінюваня числівникових займенників стільки, скільки:

  • ці числівникові займенники відмінюються, як два;

  • заперечні та неозначені займенники, утворені на основі стільки, скільки, відмінюються аналогічно до них.

Деякі повнозначні слова, втрачаючи своє лексичне значення, набувають узагальнено-вказівного значення і наближаються до займенників або й переходять у них (прономіналізація). Найчастіше прономіналізуються числівники, прикметники та іменники. Числівники один (одна, одно, одні), другий (друге, другі) можуть виступати у значенні займенників той, інший, сам, якийсь. Прикметники цілий – у значенні весь, певний – у значенні якийсь, деякий, різний – у значенні всякий. Іноді іменники брат, чоловік, жінка, річ та ін., набуваючи вказівного значення, переходять у займенники.

Схема морфологічного аналізу займенників

1) Виписати з речення займенник у граматичному контексті.

2) Записати його словникову форму.

3) На яке питання відповідає?

4) Визначити розряд (особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний, питальний, відносний, неозначений, заперечний).

5) Визначити тип займенника: іменниковий, прикметниковий, числівниковий/сполучне слово.

6) Відмінок.

7) Число(якщо є).

8) Рід (якщо є).

9) Морфемна будова.

10) Спосіб словотвору (для неозначених і заперечних займенників).

11) Синтаксична роль у реченні.