5. Перехідність / неперехідність виражає можливість дії поширюватися / не поширюватися на певний об’єкт: будувати (що?) дім, сім’ю, завод;

зустрічати (кого?) друга, знайомого, вчителя.  Дія поширюється на об’єкт (предмет чи особу). Іти, сміятися, летіти, лежати –  дія не поширюється на об’єкт.

Залежно від цього усі дієслівні форми поділяються на перехідні / неперехідні.

Ознака перехідності / неперехідності виникає в інфінітиві і способових формах залежно від лексичного значення слова і переходить в інші, похідні форми дієслова:  дієприкметник, форми на -но / -то, дієприслівник разом із твірною основою:

• прочитати (що?) книгу

• прочитав (що?) книгу

• прочитавши (що?) книгу

• прочитано (що?) книгу

Летіти, прийти, летів прийшов, летячи, прийшовши – ці дієслівні форми не мають при собі об’єкта,  отже, є  неперехідними.

6. Стан дієслова – це відношення дії до суб’єкта та об’єкта в реченні. У граматиці визначають два значення стану: активний і пасивний.

Активний стан – це така ознака дієслова-присудка, при якому підмет називає суб’єкт дії, що переходить на об’єкт.

Письменник (суб’єкт) пише повість (об’єкт).

Учитель (суб’єкт) перевіряє → диктанти (об’єкт).

Пасивний стан – це така ознака дієслова-присудка, при якому підмет називає об’єкт дії, а суб’єкт виражений додатком в орудному відмінку.

Пасивний стан утворюється від активного додаванням до дієслова формотворчого постфікса -ся, що супроводжується такою трансформацією речень.

Письменник (суб’єкт) пише повість (об’єкт) → Повість (об’єкт) пишеться письменником (суб’єкт).

Сніг (суб’єкт) замітає дорогу (об’єкт)→ Дорога (об’єкт) замітається снігом (суб’єкт).

Пасивний стан може виражатися також формами:

а) пасивних дієприкметників із суфіксами -н-, -ен-, -т-: Повість (об’єкт) написа-н-а письменником (суб’єкт).

б) безособовими формами на -но, -то:  Повість (суб’єкт) написа-но письменником (суб’єкт).

Постфікс -ся може виражати не тільки значення пасивного, а й значення активного стану у зворотних дієсловах.

Зворотними називаються дієслова, в яких постфікс -ся виконує словотвірну функцію, -ся в них виражає етимологічне значення займенника себе: Вона збирається ~ збирає себе. Вона вмивається ~ вмиває себе.

Зворотні дієслова поділяються на такі підгрупи:

а) загально-зворотні – у них –ся має значення ’себе’: вчитися, голитися. зупинитися, сердитися, заспокоїтися і под.;

б) взаємно-зворотні – називають дію, яка стосується двох суб’єктів: цілуватися, миритися, зустрічатися, змагатися;

в) зворотно-безоб’єктні – називають властивість суб’єкта поза відношенням до об’єкта: Собака кусається – означає, що собака кусається взагалі, а не кусає себе; так само: б’ється, гнеться, рветься, дряпається і под.

г) зворотно-пасивні – при яких суб’єкт виражений давальним відмінком: Галині пригадується минуле.

7. Спосіб – це граматична ознака дієслова, яка виражає відношення дії до реальної дійсності. Дії можуть бути реальними і нереальними. Відповідно, дієслово повинно вказувати, яка дія ним названа. Це необхідна умова нормальної комунікації.

Є три способи дієслова: дійсний, умовний і наказовий.

1) Дійсний спосіб виражає реальну дію, тобто таку, яка відбувалася, відбувається або відбудеться. Наприклад:  вимагав, вимагав був, вимагає, вимагатиме; вирушив, вирушив був, вирушає, вирушить.

2) Умовний спосіб виражає нереальну дію, таку, що може відбутися за певних умов. Наприклад:  Микола пішов би на концерт, якби мав квиток.

3) Наказовий спосіб виражає нереальну дію як наказ, побажання, заклик. Наприклад: Учіться наполегливо, здобувайте знання! Хай живе вільна Україна! 

8. Час – це граматична ознака дієслова, що визначається за відношенням дії до моменту мовлення.

Якщо уявити собі часову вісь і точкою відліку вважати сегмент у момент мовлення, то часова система українського дієслова набуває такого вигляду:

• дія, яка виконується у момент мовлення (тобто під час повідомлення про неї), має значення теперішнього часу: сиджу, гомонять, здобуваємо, снідає;

• дія, яка була виконана до моменту мовлення, має значення минулого часу: сидів, гомоніли, здобувала, снідав;

• дія, яка була виконана до іншої минулої дії, має значення давноминулого часу: сидів був, гомоніли були, здобувала була, снідав був;

• дія, яка буде виконана після моменту мовлення, має значення майбутнього часу: сидітиме (буде сидіти), загомонять, здобуде, снідатимуть (будуть снідати).

Отже, словоформа дієслова може виражати одне з чотирьох реальних часових значень: теперішнього / минулого / давноминулого / майбутнього часу.